П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/8083/19
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» про надання дозволу на погашення боргу,-
В грудні 2019 року Головне управління ДПС в Одеській області (надалі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» (надалі - відповідач, Товариство), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна Товариства, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість (КБК - 14010100) на суму - 530345,29 грн. та відповідно до інтегрованих карток платника підприємству нараховано пеню в розмірі 110977,97 грн..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС», має статус платника податків, перебуває на обліку, як платник податків у ГУ ДПС з 24.11.2000 року та зареєстроване за №4316.
Відповідно до інтегрованих карток платника податків (ІКП), та довідки-розрахунку заборгованості до бюджету станом на 18.12.2019 року загальна сума податкової заборгованості ТОВ «Раф-Плюс» перед бюджетом становить 543490,14 грн., згідно розрахунку податкового боргу станом на 18.12.2019 року стягненню підлягає - 530345,29 грн. а саме:
- з податку на додану вартість (КБК - 14010100) на суму 530345,29 грн..
Заборгованість з податку на додану вартість виникла в результаті самостійного нарахування платником податкового зобов'язання по:
- податковій декларації від 05.09.2015 року №9078799192;
- податковій декларації від 17.10.2016 року №9193957691;
- податковій декларації від 21.11.2016 року №9223428117;
- податковій декларації від 20.12.2016 року №9247294564;
- податковій декларації від 20.01.2017 року №9267573747;
- податковій декларації від 20.02.2017 року №9024464876;
- податковій декларації від 20.03.2017 року №9045021487;
- податковій декларації від 18.04.2017 року №9068379230;
- податковій декларації від 18.05.2017 року №9092051912;
- податковій декларації від 20.06.2017 року №9117270919;
- податковій декларації від 19.07.2017 року №9140204353;
- податковій декларації від 19.08.2017 року №91 67386791;
- податковій декларації від 19.09.2017 року №9191060699;
- податковій декларації від 19.10.2017 року №9217517812;
- податковій декларації від 17.11.2017 року №9243389479;
- податковій декларації від 19.12.2017 року №9271463977;
- податковій декларації від 18.01.2018 року №9295998127;
- податковій декларації від 19.02.2018 року №9025275203;
- податковій декларації від 20.03.2018 року №9048927353;
- податковій декларації від 18.04.2018 року №9071092793;
- податковій декларації від 18.05.2018 року №9096813611;
- податковій декларації від 19.06.2018 року №9123340264;
- податковій декларації від 19.07.2018 року №9149516809;
- податковій декларації від 17.08.2018 року №9174674108;
- податковій декларації від 18.09.2018 року №9200735596;
- податковій декларації від 19.10.2018 року №9228605339;
- податковій декларації від 20.11.2018 року №9256708665;
- податковій декларації від 18.12.2018 року №9283152019;
- податковій декларації від 20.01.2019 року №9307890346;
- податковій декларації від 19.02.2019 року №9025539193;
- податковій декларації від 19.03.2019 року №9050312243;
- податковій декларації від 17.04.2019 року №9076544061;
- податковій декларації від 20.05.2019 року №9104073237;
- податковій декларації від 19.06.2019 року №9130158710;
- податковій декларації від 17.07.2019 року №9155425732;
- податковій декларації від 16.08.2019 року №9184599563;
- податковій декларації від 19.09.2019 року №9214815332;
- податковій декларації від 17.10.2019 року №9242977100;
- податковій декларації від 20.11.2019 року №9276553898.
Також, заборгованість виникла в результаті проведення податкової перевірки, на підставі якої було складено акт від 06.09.2013 року №1435/15-53-22-3/31185987 та податкове повідомлення-рішення №0002392230 від 25.09.2013 року на суму 509391,00 грн..
Відповідно до інтегрованих карток платника підприємству нараховано пеню в розмірі 110977,97 грн..
У зв'язку з несплатою Товариством заборгованості, податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» №169-25 від 13.01.2015 року, яку 23.01.2015 року вручено платнику податків, що підтверджується підписом на корінці податкової вимоги (а.с.173).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року по справі №815/2998/15 з Товариства стягнуто на користь держави суму податкової заборгованості у сумі 425839,80 грн.. Рішення набрало законної сили 17.07.2015 року.
Ухвалою суду від 07.04.2016 року заяву ТОВ «РАФ-ПЛЮС» задоволено, розстрочено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року по справі №815/2998/15 до 30.03.2017 року у наступному порядку: 30.06.2016 року - 42583,98 грн.; 30.07.2016 року - 42583,98 грн.; 30.08.2016 року - 42583,98 грн.; 30.09.2016 року - 42583,98 грн.; 30.10.2016 року - 42583,98 грн.; 30.11.2016 року - 42583,98 грн.; 30.12.2016 року - 42583,98 грн.; 30.01.2017 року - 42583,98 грн.; 28.02.2017 року - 42583,98 грн.; 30.03.2017 року - 42583,98 грн..
Після отримання вищевказаної постанови податковий орган звернувся до банків обслуговуючих ТОВ «РАФ-ПЛЮС» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача сум податкової заборгованості, від яких було отримано наступні відповіді:
1. Інкасове доручення (розпорядження) №7055-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
2. Інкасове доручення (розпорядження) №7057-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
3. Інкасове доручення (розпорядження) №7058-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок;
4. Інкасове доручення (розпорядження) №7059-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з тим, що реквізит рахунок платника закрито;
5. Інкасове доручення (розпорядження) №7060-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок;
6. Інкасове доручення (розпорядження) №7061-23 від 16.09.2015 року на суму 38 712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок;
7. Інкасове доручення (розпорядження) №7063-23 від 16.09.2015 року на суму 38712,70 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок;
8. Інкасове доручення (розпорядження) №42769-17 від 27.03.2018 року на суму 22412,10 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з тим, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів;
9. Інкасове доручення (розпорядження) №42770-17 від 27.03.2018 року на суму 686,00 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
10. Інкасове доручення (розпорядження) №42771-17 від 27.03.2018 року на суму 686,00 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
11. Інкасове доручення (розпорядження) №42777-17 від 27.03.2018 року на суму 849,00 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
12. Інкасове доручення (розпорядження) №42779-17 від 27.03.2018 року на суму 22412.10 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок;
13. Інкасове доручення (розпорядження) №42784-17 від 27.03.2018 року на суму 849,00 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
14. Інкасове доручення (розпорядження) №42785-17 від 27.03.2018 року на суму 22412.10 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
15. Інкасове доручення (розпорядження) №61790-17 від 23.05.2018 року на суму 849,00 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з тим, що банк змінив назву;
16. Інкасове доручення (розпорядження) №11-17 від 11.01.2019 року на суму 212919,90 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів;
17. Інкасове доручення (розпорядження) №16-17 від 11.01.2019 року на суму 212919,90 грн. - повідомлення про повернення інкасового доручення без виконання, у зв'язку з накладенням арешту на рахунок.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган надав всі необхідні докази та довів необхідність погашення заборгованості за рахунок майна платника податків.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5 ст.36 ПК України).
Як вже зазначалося вище, на 18.12.2019 року загальна сума податкової заборгованості відповідача перед бюджетом становить 543490,14 грн., згідно розрахунку податкового боргу станом на 18.12.2019 року стягненню підлягає заборгованість з податку на додану вартість на суму 530345,29 грн..
Відповідно до п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно п.88.1 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно п.89.2 ст.89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ст.89 ПК України податковим органом було прийнято рішення про опис майна платника у податкову заставу від 26.05.2015 року №14518/10/23-01, яке вручено наручно 27.05.2015 року директору ТОВ «РАФ-ПЛЮС».
На підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, складений акт опису майна ТОВ «РАФ-ПЛЮС» №5/23-01 від 19.06.2015 року.
Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №572 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів», а саме у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна до суми, що відповідає сумі податкового боргу платника податків. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Необхідно зазначити, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Отже, лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2019 року по справі №818/909/16.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що контролюючим органом здійснювались всі можливі заходи з метою погашення податкового боргу, чим обґрунтував недостатність у платника грошових коштів - готівкових на рахунках у банку.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок про обґрунтованість позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «РАФ-ПЛЮС» посилається на рішення Конституційного Суду України №2-рп/2005 від 24.03.2005 року по справі №1-9/2005, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки вказане Рішення КСУ прийнято до набуття чинності Податковим кодексом України, стаття 95 якого регулює спірні правовідносини. Вказаною нормою, на відміну від положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чітко визначено алгоритм дій контролюючого органу у випадку, коли вартість майна, яке перебуває у податковій заставі, перевищує суму податкового боргу.
Так, відповідно до п.95.6 ст.95 ПК України у разі, якщо сума коштів, отримана у результаті продажу майна платника податків, перевищує суму його грошового зобов'язання та податкового боргу, різниця перераховується на рахунки такого платника податків або його правонаступників.
З аналізу вказаної норми Кодексу слідує висновок, що вартість майна, яке перебуває у податковій заставі, може перевищувати суму податкового боргу платника податків.
Положення статті 95 ПК України неконституційними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню до правовідносин, які є предметом спору.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.