П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4285/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В грудні 2019 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - позивач, ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач, Офіс ВПП), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 року №0000615304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53712,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13428,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 року №0000605304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2016, травень 2016, червень 2016, жовтень 2016, липень 2017 в сумі 2414992,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1207496,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що господарська операція з ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» підтверджується первинними документами-актами приймання виконання будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а тому є реальною. Позивач вважає, що ним правомірно сформовані витрати та податковий кредит, а висновки перевірки зроблені на підставі припущень, з порушенням норм чинного законодавства.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що інспекторами відділу податкового супроводження підприємств виробничої та невиробничої сфери Одеського управління Офісу ВПП ДПС було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «МГЗ» дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів у періодах відображення взаєморозрахунків з ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» у податковій звітності за період з 01.04.2016 року по 31.07.2017 року, за результатами якої було складено акт №4/28-10-53-04/33133003 від 04.11.2019 року (надалі - акт перевірки).
Згідно акту перевірки, за результатами перевірки було встановлено порушення позивачем:
1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 53712,00 грн.,
2) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2414992,00 грн..
Перевіркою встановлено, що ТОВ «МГЗ» у бухгалтерському обліку відображено придбання електромонтажних робіт від ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» за період з 01.04.2016 року по 31.07.2017 року.
Так, між ТОВ «МГЗ» та ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» укладено договори підряду на монтаж електроустаткування №НГЗ-Д-16-161 від 13.04.2016 року, №НГЗ-Д-16-200 від 10.05.2016 року, №НГЗ-Д-15-348 від 06.08.2016 року.
До перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт (форма-КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма-КБ-3). Операції відображені у бухгалтерському обліку. Заборгованість по взаєморозрахунках позивача та ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» відсутня.
Крім цього, ТОВ «МГЗ» надано накази та акти введення в експлуатацію основних засобів, на яких виконувались роботи ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП».
Також перевіркою встановлено, що ТОВ «МГЗ» за період з 01.04.2016 року по 31.07.2017 року внесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ІНТРЕРПРОМАЛЬП» у загальній сумі 2414 992,17 грн..
З актів приймання-виконаних робіт за квітень-грудень 2016 встановлено, що субпідрядні організації до виконання робіт не залучались.
Однак, всупереч умовам вказаних вище договорів, а саме пп.9.9 п.9 «Здійснення робіт», ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» було залучено інших субпідрядників без попереднього письмового повідомлення Замовника.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «МГЗ» має жорстку пропускну систему на території заводу. Позивачем надано реєстр перепусток осіб на територію заводу, які є працівниками ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП». Але, інспекторами було встановлено, що звіти за формою 1-ДФ ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» свідчать, що особи, яким видавалась перепустка для здійснення робіт не є працівниками ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП».
Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «МГЗ» не пред'явлено до перевірки докази перебування працівників ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» на території ТОВ «МГЗ» для виконання будь-яких робіт. Крім того, роботи з монтажу електроустаткування потребують наявності кваліфікованого персоналу з відповідним документальним підтвердженням кваліфікації та дозвільними документами.
Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що підприємством ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» роботи - «Монтаж електроустаткування на об'єкті 232 ТОВ «МГЗ», які зазначені в первинних документах: актах приймання виконаних підрядних робіт, було придбано у наступних ризикових контрагентів: ТОВ «Мастекбуд», ТОВ «Будпром-Інвест», ТОВ «Стакстрой», ТОВ «Експертбілд».
Також перевіряючими було встановлено факти недостатності ресурсів для виконання певного виду робіт та інші докази, які вказують на неможливість виконання певного обсягу будівельних робіт, зафіксованих у актах виконаних будівельних робіт.
Таким чином, фахівці податкового органу зробили висновок, що враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ «МГЗ» та ТОВ «ІНТРЕРПРОМАЛЬП» не відбулася, відсутнє придбання або здійснення ідентифікованих робіт за номенклатурою «Монтаж електроустаткування на об'єкті 232 ТОВ «МГЗ», первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ІНТРЕРПРОМАЛЬП».
Отже, за наслідками вказаної перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019 року №0000615304 та №0000605304.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Разом з цим, відповідачем не доведено, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно п.200.1, абз. «б», «в» п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідач обґрунтовує правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень тим, що угода укладена позивачем з ТОВ «ІНТРЕРПРОМАЛЬП» є нереальною, оскільки перепуски на територію позивача видавались особам, які не зазначені у звіті форми 1-ДФ ТОВ «ІНТРЕРПРОМАЛЬП». Вказаний контрагент позивача всупереч п.9.9 договорів підряду залучив субпідрядників до виконання робіт передбачених договорами підряду без письмової згоди позивача.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відсутність у контрагента платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливість реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників чи організацій є можливим за договорами субпідряду, цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), тощо.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду в рішенні від 19.11.2019 року у справі №826/16304/17.
Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності угоди, укладеної між ТОВ «МГЗ» та ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП», позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які також були долучені до матеріалів справи. З наданих первинних документів вбачається, що послуги, які придбав позивач, використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» є правомірним.
Проте, як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач ні в акті перевірки, ні у відзиві не зазначив, яку норму податкового законодавства порушив позивач, що забороняє йому формувати витрати та податковий кредит за наслідками вказаної угоди. Яким чином порушення ТОВ «ІНТЕРПРОМАЛЬП» п.9.9 договорів підряду (залучення субпідрядників без письмової згоди позивача) вплинуло на донарахування позивачу грошових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування. Відповідачем не зазначено жодної норми права, яка б свідчила про порушення позивачем норм податкового законодавства.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом, натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких підстав Офісом ВПП не доведено факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання послуг, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, колегія суддів робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність висновків податкового органу, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019 року №0000615304 та №0000605304 підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.