П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2876/19
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (далі - Товариство) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 12.12.2019 року № UA508040/2019/000004/2.
В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Товариство надавало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Чорноморська митниця Держмитлужби просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що в процесі перевірки поданих декларантом документів Товариству було запропоновано надати додаткові документи у підтвердження заявленої ним митної вартості товару, зокрема, щодо страхування, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять інформацію про вартість перевезення.
У відповідь на таку пропозицію Товариство подало до митного органу лише прайс-лист та бізнес пропозицію компанії - продавця. На думку контролюючого органу, подані декларантом документи не спростовують сумнівів митного органу у достовірності заявленої декларантом митної вартості товару, що стало підставою для коригування митної вартості такого товару.
ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" не скористалось правом на подання відзиву до апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи.
10 листопада 2017 року ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" уклало контракт №CH-UA17/11/10 з компанією XUANCHENG BATHMALL SANITARY WARE CO. LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах FOB WUHU, China/CIF Chornomorsk/ CIF Yuzhniy (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти товар «сантехнічні вироби» в номенклатурі, кількості та цінам згідно супровідних документів.
На виконання умов вказаного вище контракту компанія XUANCHENG BATHMALL SANITARY WARE CO. LTD здійснила на адресу Товариства поставку товару: вироби побутового призначення для санітарно-технічних цілей: ванни акрилові, без гідромасажу, без електронасосу, в комплекті з екраном, хрестовиною, кріпленнями і ніжками - код товару 39221000 (Товар № 1), на умовах поставки FOB WUHU.
Для здійснення митного оформлення товару 12.12.2019 року Товариство направило до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Херсонської митниці ДФС митну декларацію №UA508040/2019/100188, відповідно до якої митна вартість товару визначена за ціною контракту 17 890 доларів США.
Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист, рахунок - фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна № 72;, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок фактура на надання транспортних послуг, довідку про вартість перевезення, договір про перевезення.
При здійсненні перевірки митної декларації №UA508040/2019/100188 від 12.12.2019 року за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур, які полягали у необхідності перевірки достовірності декларування витрат на транспортування, посиленні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребуванні документів, які підтверджують митну вартість товарів та її складові.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані прайс - лист та комерційна пропозиція постачальника (продавця).
12 грудня 2019 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508030/2019/000054/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товару відкоригована у бік збільшення.
Законність такого рішення є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1ст. 52 Митного кодексу України.
При цьому за приписами ч.2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5ст. 54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч. 3, 4ст. 53 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч. 4ст. 54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч. 3ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2019 року № UA508040/2019/000004/2, підставами для його прийняття слугували наступні обставини:
- у наданому до митного оформлення рахунку - фактурі від 28.10.2019 року №20190907 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця;
- за інформацією фрахтового брокера IMEXTRANS (www/sea-freight.com.ua/ru/prise) вартість доставки 40- футового контейнера підвищеної місткості (40НС) до митного кордону України (порти Великої Одеси - Чорноморськ/Одеса/Південний) з порту Shanghai (Китай), який географічно знаходиться найближче до міста Wuhu (Китай) становить від 1800 доларів США. Тоді, як до митного оформлення подано рахунок № 46 від 06.12.2019 , згідно якого витрати, пов'язані з доставкою товару, становлять 23 877,03 грн. (або 1000 доларів США по курсу на дату рахунку ). Вказаний рахунок також не містить маршрут, за яким здійснюється перевезення;
- також відповідно до розділу 4 договору про надання транспортно-ексепдиторських послуг № 34/18 від 01.02.2018 р. між ТОВ «Артекс-Сервіс» (Експедитор) та ТОВ «КФ «Строй Мастер» (Клієнт) ціна послуг встановлюється сторонами в заявці на перевезення, яка не надана для підтвердження витрат, пов'язаних з доставкою товару. При цьому, для підтвердження транспортних витрат декларантом подано «Довідку про транспортні витрати» № 2952/2019 від 06.12.2019 (вказаний документ договором не регулюється). Вказана довідка не містить посилання на визначення ціни перевезення (фрахту) безпосереднім перевізником товару. Також із вказаного договору не вбачається, що саме ТОВ «Артекс-Сервіс» встановлює вартість перевезення контейнерів;
- згідно правил Інкотермс 2010 на умовах FOB продавець зобов'язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок інформацію про отримання страхування;
- відсутня інформація про те, що товар не страхувався;
- наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних клієнтів;
- відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції);
- зважаючи на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну;
- декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; копію митної декларації країни відправлення; документи, що містять відомості про вартість перевезення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в рахунку-фактурі посилань на контракт, на виконання якого він виданий, банківські реквізити продавця, а також адресний характер прайс-листа не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару.
Посилання апелянта на інтернет-інформацію одного з фрахтових брокерів (IMEXTRANS) та наведені ним ціни щодо вартості послуг поставки контейнеру є необґрунтованим, оскільки у кожного окремого фрахтового брокера існує своя цінова політика та відповідна система знижок.
Наявна у справі довідка про вартість послуг з перевезення, а також рахунок перевізника надавали відповідачу можливість встановити заявлену декларантом митну вартість товару.
Причиною відсутності у декларанта документів на підтвердження витрат із страхування товару, є поставка останнього на умовах FOB, яка не передбачає обов'язкове страхування.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини, а також не надані докази, яким чином документи, надані декларантом, порушують чи не відповідають вимогам вказаної угоди.
Не надання декларантом на вимогу митниці документів, які у нього були відсутні (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів), не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.
З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Чорноморської митниці Держмитслужби та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.
Повне судове рішення складено 24.06.2020 року.