11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/802/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 від 20.02.2020 (головуючий суддя Хилько Л.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду 11.03.2020 року з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб”, виходячи із відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що з 01.01.1989 року йому призначена пенсія за вислугою років, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Кіровоградській області. З початком дії Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія з 01.01.2017 року виплачується у розмірі 83% від грошового забезпечення. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області його пенсійне забезпечення обмежено розміром 70% суми підвищення його пенсії, визначеної станом на 01.01.2018р., що вбачається з довідки перерахунок пенсії з 01.01.2018 року. Вважає такі дії протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в даному випадку зменшення відсоткового значення пенсійного забезпечення по суті не відбулося, оскільки основний розмір пенсії позивача станом на момент її призначення становив 58% відповідного грошового забезпечення, тому, фактично у даному випадку відбулось збільшення відсоткового значення розміру пенсійного забезпечення позивача з черговим прийняттям вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють дані правовідносини.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин у справі, що є підставою для скасування рішення суду. Зазначає, що відмову в позові суд вмотивував правильністю зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, обґрунтовуючи, що такого зменшення відсоткового значення пенсійного забезпечення по суті не відбулося, оскільки розмір пенсії позивача станом на момент її призначення становив 58% відповідного грошового забезпечення, тому фактично у даному випадку відбулося збільшення відсоткового значення розміру пенсійного забезпечення позивача з черговим прийняттям постанови КМУ № 103. Позивачу не зрозуміло до якої категорії пенсіонерів відносить його суд: и до пенсіонерів військовослужбовців МОУ чи до пенсіонерів МВС України. Суд першої інстанції встановив, що починаючи з 01.01.2018 року позивач набув право на підвищення пенсії за нормами п. 1, 2 Постанови КМУ №103, які передбачають перерахунок пенсії з розміру грошового забезпечення тільки для військовослужбовців. Однак цей перерахунок здійснено відповідачем як за рахунок підвищення розміру грошового забезпечення, однак для пенсіонерів МВС, так і за рахунок самостійного збільшення ним процентного розміру пенсії з 58% при її призначенні до 70% за результатами перерахунку. Вважає, що суд ухилився від з'ясування дійсних обставин справи, як наслідок, не зміг визначитися з дійсними правовідносинами та з правовими нормами, які підлягають застосуванню, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що оскільки позивач звернувся до суду 11.03.2020 року, то щодо вимоги перерахунку пенсії з 01.01.2018 року пропустив строк звернення до суду, що визначений ст. 122 КАС України. Посилається на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства оборони України відповідно до ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Пенсія позивачу призначена в розмірі 68 % грошового забезпечення. Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ, усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, на умовах і в порядку та розмірах, передбачених КМУ. 21. 02.2018 року прийнята постанова КМУ №103, якою передбачено виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 50% (з 01.01.2018), в розмірі 75% (з 01.01.2019), в розмірі 100% (з 01.012020 року). На виконання зазначеної постанови було розраховане підвищення до пенсії позивача та здійснена виплата підвищення до пенсії в розмірі 50% (з 01.01.2018), в розмірі 75% (з 01.01.2019), в розмірі 100% (з 01.012020 року). Однак позивач просить здійснити перерахунок пенсії в розмірі 83% сум та виплачувати з 01.01.2018 року. Зазначає, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому відповідач не має правових підстав для перерахунку пенсії виходячи з розміру, що перевищує 70% грошового забезпечення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідачем здійснено відповідний перерахунок його пенсійного забезпечення на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, що підтверджується відповідним перерахунком від 25.02.2020 року з 01.01.2017 року; також з якого встановлено, що основний розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з січня 2017 року становить 83% грошового забезпечення (за вислугу 31 рік) (а.с.5).
Відповідно до здійсненого відповідачем перерахунку пенсійного забезпечення за вислугу років позивача на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року з 01.01.2018 року основний розмір пенсійного забезпечення склав 70% грошового забезпечення, що підтверджується відповідним перерахунком пенсії з 03.03.2018 року (а.с.6 зворот.).
Не погоджуючись з таким визначенням відсоткового розміру пенсійного забезпечення, а саме: зменшенням з 83% до 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ; постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393”; постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019р. №804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять перерахунок пенсії позивача станом на 01.01.2017 року, згідно якого основний розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа №ФГ26654) становить 83% грошового забезпечення (вислуга років 31) (а.с.5).
При цьому, згідно перерахунку пенсії з 01.01.2018 основний розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа №ФГ26654) становить 70% грошового забезпечення (вислуга років 31) (а.с.6 на звороті).
Суд першої інстанції (і зокрема відповідач) посилається на те, що зменшення відсоткового значення пенсійного забезпечення не відбулося, оскільки основний розмір пенсії позивача станом на момент її призначення становив 58% відповідного грошового забезпечення, тому, фактично у даному випадку відбулось збільшення відсоткового значення розміру пенсійного забезпечення позивача до 70 % з черговим прийняттям постанов Кабінету Міністрів України.
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що дані, на які посилається суд першої інстанції при ухваленні рішення (та, зокрема, відповідач) не відносяться до позивача ОСОБА_1 .
Так, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом НОМЕР_1 (а.с. 8).
Щодо позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита пенсійна справа № НОМЕР_2 (Міноборони) (а.с. 5, 6, 6 з/с).
Водночас, матеріали справи містять Пенсійну справу №90/7578 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Міністерство внутрішніх справ України, майора міліції). (а.с. 22-30). Вказана пенсійна справа (№90/7578) дійсно місить показник 58% грошового забезпечення (а.с. 23).
Однак, пенсійна справа №90/7578 не відноситься до позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки пенсійна справа №90/7578 відноситься до іншої особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23, 24, 24 з/с).
Отже, суд першої інстанції (та відповідач, надаючи заперечення проти позову) поклав в основу свого рішення обставини, які не стосуються позивача, помилково пославшись на пенсійну справу (№90/7578), яка не стосується позивача, а стосується іншої особи, яка має однакове з позивачем прізвище ім'я та по-батькові (однак, іншу дату народження).
Пенсійна справа № 90/7578 містить розрахунок пенсії ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 з подальшим встановленням звання, вислуги років та займаної посади (а.с.24 на звороті), однак позивач у справі № 340/802/20 є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), тобто встановлені судом першої інстанції обставини не відносяться до предмету даного спору, оскільки не стосуються позивача, а стосуються іншої особи.
Таким чином, суд першої інстанції не дослідив обставини справи в повному обсязі, що тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку правовідносинам між позивачем та відповідачем щодо зменшення позивачу відсоткового розміру грошового забезпечення з 83% до 70%, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992 року (в редакції, чинній на час призначення позивачу відсотку грошового забезпечення), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже перерахунок пенсії має здійснюватися за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Водночас, якщо пенсіонер згодом може надати додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Таким чином, перерахунок пенсії може бути здійснено за нормами Закону (а не іншого нормативно-правового акту).
Усі призначені за цим Законом (ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”) пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції вказана норма запобігає зменшенню розміру пенсії при перерахунку.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Слід взяти до уваги, що Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011 року внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992 року, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95 %.
При цьому, Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” №1166-VII від 27.03.2014 року внесені зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно з якими цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”.
Натомість, зазначені зміни можуть стосуватися лише осіб, яким пенсія призначається вперше і не може стосуватися осіб, яким вже була призначена пенсія (тобто перерахунок пенсії за вказаними змінами не відбувається).
Так, в силу ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, аналіз вказаних вище норм вказує, що зміни, внесені до законодавства щодо проходження військової служби після призначення пенсії особі, не поширюються на правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії. Адже, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 83 %, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії (така правова позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду).
Крім того, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992 року визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма, також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 45 від 13.02.2008 р. (долі Порядок №45), яким визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Водночас, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, тому у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (№2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, вказана норма встановлює можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, та недопущення зменшення розміру пенсії.
Постановою КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 р. постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2018 року.
Натомість, регулює порядок призначення відповідних пенсій безпосередньо стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (№2262-ХІІ), а стаття 63 цього Закону визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
При цьому, зміни до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (№2262-ХІІ) ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (№2262-ХІІ) щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (№2262-ХІІ), яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII, не зазнала.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року, справа № 686/12623/17, від 16.10.2019 справа № 240/5401/18.
Згідно із ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначених норм.
Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо застосування 83% розміру грошового забезпечення, який неправомірно було зменшено відповідачем до 70%.
Водночас, такі вимоги не можуть бути задоволені з 01.01.2018 року (як того просить позивач), виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 р. виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 р. у таких розмірах:
- з 01 січня 2018 р. - 50%;
- з 01 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 року - 75%;
- з 01 січня 2020 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 р.
Натомість, у зв'язку зі скасуванням пункту 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії - скасовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 р. у справі № 160/3586/19 дійшла висновку, що саме з 05 березня 2019 року підвищення до пенсії підлягає виплаті у 100% розмірі суми підвищення пенсії, тому лише з 05 березня 2019 р. дії відповідача будуть вважатися протиправними при застосуванні положень Постанови КМУ №103.
Позивач в позовних вимогах не ставив питання щодо виплати йому сум підвищення у 100-відсотковому розмірі, водночас, колегія суддів апеляційної інстанції в силу ч. 2 ст. 308 КАС України, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, як що під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Водночас, враховуючи, що позивач звернувся до суду 11.03.2020 року, а позовні вимоги просить задовольнити з 01.01.2018 року, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне щодо строку звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом 11.03.2020 року (а.с. 1).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина, в тому числі на соціальний захист, захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні строки звернення до адміністративного суду були передбачені й приписами ст. 99 КАС України, який діяв у період з 03.08.2010 року по 15.12.2017 року. Річний строк звернення до адміністративного суду був передбачений КАС України у редакції, яка була чинною до 03.08.2010 року.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 804/4217/18.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Слід також зазначити, що пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні.
Таким чином, при зверненні позивача до суду з позовом про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2018 позивачем пропущений 6-ти місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Наслідком пропущення строку звернення до суду без поважних причин є залишення позову без розгляду (ст. 123 КАС України).
Позивача не зазначає про поважність пропуску строку звернення до суду, тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Водночас, оскільки пенсійні правовідносини - це правовідносини триваючого характеру, то суд застосовує 6-ти місячний строк звернення до суду.
Оскільки позивач звернувся до суду 11.03.2020 року (а.с. 1), то з врахуванням 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, період позовних вимог з 01.01.2018 року по 10.09.2019 року - підлягає залишенню без розгляду.
При цьому, позовні вимоги, починаючи з 11.09.2019 року підлягають задоволенню, оскільки знаходяться в межах 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, характер спірних відносин судові витрати підлягають розподілу.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач за подачу позву сплатив 840,80 грн. (а.с. 11), за подачу апеляційної скарги сплатив 1261,20грн. (а.с. 41), що в загальній сумі становить 2102грн.
Судові витрати позивача в розмірі 2102грн. підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсоткове значення грошового забезпечення з 83% до 70%, починаючи з 11.09.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 11.09.2019 року.
Позовні вимоги з 01.01.2018 року по 10.09.2019 року - залишити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код 20632802) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (код НОМЕР_3 ), судові витрати в розмірі 2102грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину.
Повний текст постанови виготовлено 19.06.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова