24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3181/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (головуючий суддя - Петренко О.С.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області
третя особа Акціонерне товариство "Альфа-Банк"
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Відповідач), третя особа Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - Третя особа), в якому просив:
1) визнати протиправними та скасувати результати документальної позапланової невиїзної перевірки Головного управління ДПС у Кіровоградській області, які викладені в акті №68/11-28-33-03/2550609914 від 04.10.2019 року;
2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області, датовані 25.11.2019р.:
- №0001813303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 144 251,49 грн. , в тому числі за податковими зобов'язаннями - 115401,19 грн., штрафні санкції - 28850,30 грн.;
- №0001803303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового податку на загальну суму 20020,95 грн. , в тому числі за податковими зобов'язаннями - 9616,76 грн., штрафні санкції - 2404,19 грн.;
- №0001793303, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №340/3181/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Альфа-Банк» про визнання протиправними дій, рішень та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано у тому числі тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що Позивач не отримував від АТ «Альфа-Банк» повідомлення про списання (анулювання) його кредитної заборгованості. Крім того, Позивач вказав і про те, що він як учасник бойових дій має пільги зі сплати військового збору, що, на думку останнього, свідчить про неправомірність нарахування йому військового збору та штрафних санкцій на суму 20020,95 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмове клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у Третьої особи - АТ «Альфа-Банк» завірені копії документів, що підтверджують прощення (анулювання) основної суми боргу Позивачу, а також витребувати засвідчену копію повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) основної суми боргу по кредиту та завірені копії документів, що підтверджують вручення ОСОБА_1 такого повідомлення.
Крім того, у вказаному клопотанні Позивач просив суд розглянути таке клопотання без його участі в судовому засіданні 24 червня 2020 року о 11:20 год.
Порадившись на місці, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів з огляду на те, що в матеріалах цієї справи достатньо доказів для розгляду даної справи та прийняття рішення по суті спору.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України карантину до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави заяви про залучення до справи у якості третьої особи, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №420/432-Ф01 від 24.09.2008 року (а.с.12-15).
Згідно п.п. 1 .1 Кредитного договору, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 26574 доларів США, зі сплатою 13,50 процентів річних до 23 вересня 2015 р. Повернення грошових коштів здійснюється позичальником, згідно графіку, визначеного пп.1.1.1 Кредитного договору №420/432-Ф01 від 24.09.2008р Кредит надавався позивачу для оплати придбаного автомобіля марки Jeep Patriot 2.4, 2008р.в., згідно договору купівлі - продажу №1809/01 від 18.09.2008р., укладеним з ТОВ «Кіровоград Авто».
Позивач зазначив, що умови кредитного договору виконувались належним чином. Однак, в зв'язку з знеціненням української валюти на початку 2009 року були прострочення зі сплати тіла кредиту, проценти сплачувались регулярно.
Додатковою угодою №1 від 24.06.2009 року про внесення змін до Кредитного договору №420/432-ФО1 від 24.09.2008 р. було внесено зміни до умов кредитування, зокрема в графік погашення заборгованості та збільшено термін кредитування до 23.09.2017р. (а.с.15).
Судом встановлено, що під час користування придбаним транспортним засобом, Позивач потрапив у ДТП (з вини іншої особи), внаслідок чого автомобіль отримав значні пошкодження.
В зв'язку з тим, що автомобіль було фактично знищено, вартість відновлювального ремонту була більшою, ніж вартість автомобіля, позивач, за домовленістю з кредитором, продав авто третій особі за 3000 дол. США, а отримані кошти спрямовані на погашення заборгованості за вказаним вище Кредитним договором.
В червні 2014 року Позивач пішов на службу до БПСМОП "Кіровоград" та був учасником АТО на території Донецької та Луганської областей. Судом встановлено, що Позивач проходив службу до 31.12.2016 р. (а.с.9-10).
23.08.2017 р. між Позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено Додаткову угоду до вказаного вище кредитного договору, згідно якої встановлювалась фіксована відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних (а.с.16).
В подальшому, згідно письмових пояснень Позивача, останній був викликаний до Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області, де працівниками було йому пояснено, що ПАТ "Укрсоцбанк" анулював його заборгованість за кредитним договором у сумі 641117,50 грн.
Позивач зазначив, що жодних повідомлень про анулювання його кредитної заборгованості він не отримав.
Разом з цим, посадовою особою ГУ ДПС Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Бойка О.В. з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при оподаткування доходу, отриманого платником як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анулюваного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., за результатом якої складено акт №68/11-28-33-03/2550609914 від 04.10.2019 р. (а.с.42-47).
Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем, серед іншого допущено порушення:
-пп.49.184.4 п.49.18 ст.49, ст. 179 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого орану;
-пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України - в результаті чого донарховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 115401,19 грн.
-пп.1.1-1.6 п.16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України - в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по військовому збору за 2018 рік на загальну суму 9616,76 грн.
На підставі акту перевірки, 25.11.2019 р. податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№0001803303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 12 020,95 грн., в тому числі: за основним платежем - 9616,76грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2404,19 грн. (а.с.51);
-№0001793303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів» на загальну суму 170 грн. (а.с.52);
-№0001813303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 144 251,49 грн., в тому числі: за основним платежем - 115401,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28850,30 грн.(а.с.53).
Правомірність прийняття Відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є предметом судового розгляду у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що сума прощеного Позивачу боргу є основною сумою боргу (кредиту) та не включає в себе штрафи, пеню, тощо а тому підпадає під визначення поняття додаткове благо та підлягає оподаткуванню. Крім того, при прийняті спірних податкових повідомлень-рішення Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абз. 2 п.164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Так, п.п.14.1.54 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно п. п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до п. п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України є вичерпним.
Згідно з п. п. «б» п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Згідно з п. п. «д» п. п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015р., підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Так, системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 р. по справі № П/811/533/17.
З матеріалів справи встановлено те, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що Позивачем протягом перевіряємого періоду отримано дохід, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.
На запит ГУ ДФС у Кіровоградській області від 08.05.2019 р. № 8967/10-11-28-52-08 АТ "Укрсоцбанк" повідомило, що сума анулювання основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ) становить 641117,50 грн. Сума нарахованого доходу ОСОБА_1 включена в звітний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 2018 рік (а.с.37-38).
При цьому, зі змісту листа АТ "Укрсоцбанк" вих. №2338 від 09.08.2019р., вбачається, що анульована банком сума заборгованості Позивача, включає в себе лише суму заборгованості по Кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені)). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (а.с.37).
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, та який Позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2018 рік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості посилань Позивача на те, що останній не був належним чином повідомлений кредитором про анулювання боргу, з огляду на те, що при укладенні додаткової угоди від 23.08.2017 р. до Кредитного договору від 24.09.2008 р. № 420/432-Ф01, п. 2 вказаної угоди, сторони домовились, що Банк має право у відповідності до ст.605 ЦК України звільнити Позичальника від подальшого виконання зобов'язання за Договором повністю або частково на розсуд Банку, шляхом направлення рекомендованого листа (повідомлення) за місцем проживання Позичальника, вказаному в реквізитах Додаткової угоди. Повідомлення, що вказане у вказаному пункті, в будь якому разі вважається отриманим Позичальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати його відправлення ПАТ "Укрсоцбанк" на відповідну адресу Позичальника, при цьому сторони погоджуються, що на Позичальника покладається обов'язок щодо контролю за своєчасним отриманням поштової кореспонденції (а.с.16).
Тобто, АТ "Укрсоцбанк" дотримано умови, з якими положення підпункту «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.
Зазначені обставини свідчать про правомірність прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25.11.2019 р. № 0001813303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 144251,49 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 115401,19 грн., штрафні санкції - 28850,30 грн.
Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення Позивачу суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік та визначення сум штрафів відповідно до п.120.1 ст.120, п.123.1 ст.123 ПК України, згідно податкового повідомлення-рішення від 25.11.2019 р. №0001793303.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015р., внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.7 Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
З аналізу вищевикладеного випливає те, що доходи учасників бойових дій не підлягають оподаткуванню військовим збором лише на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Як зазначалось вище, з червня 2014 року Позивач пішов на службу до БПСМОП "Кіровоград" та був учасником АТО на території Донецької та Луганської областей до 31.12.2016 р. (а.с.9-10), що свідчить про необґрунтованість доводів Позивача про те, що останній був звільнений від сплати військового збору в перевіряємий період у 2018 році.
Відтак, встановлені обставини свідчать про правомірносте визначення Позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), згідно податкового повідомлення-рішення від 25.11.2019 р. № 0001803303.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги Позивача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року по справі №340/3181/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 25 червня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова