11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9832/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 (головуючий суддя Неклеса О.М., повний текст складено 21.12.2019)
в адміністративній справі ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання нечинною відповіді, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), з врахуванням уточнень просила (а.с. 5-8, 20-24):
- визнати нечинним відповідь Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, вихідний №1355/03.12.11 від 06.09.2019 року.
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника із дня звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2009 р. (справа №2-о-164-2009 року) встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю та дохід ОСОБА_2 , був основним джерелом існування. Зазначений факт, як зазначено у наведеному рішенні суду, був потрібен для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, стороною по справі було Управління Пенсійного Фонду України, яке заперечень не надало, рішення не оскаржило, тож фактично з ним погодилось та воно набрало законної сили 02.10.2009 року. Фактично відповідач погодився із порушенням прав ОСОБА_1 та не заперечував щодо спору, права призначення пенсії станом на час розгляду справи - 2009 рік. Тож позивач вважає, що відповідач в 2009 році, згідно цивільної справи №2-о-164-2009 року, що розглядалась в Жовтневому районному суді Кривого Рогу, погодився з позовом визнавши право ОСОБА_1 на призначення пенсії по втраті годувальника, як дружині померлого. На теперішній час відповідач істотно погіршуючи становище позивача, порушуючи дію закону у часі - відмовляє у призначені пенсії по втраті годувальника. Позивач зауважив, що оскаржувана відповідь повинна бути визнана нечинною, оскільки відповідачем протиправно було відмовлено у призначені пенсії з посиланням на ті обставини, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без укладення шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Протиправність прийнятого рішення підтверджується тим, що обставини проживання позивача та померлого ОСОБА_2 , на день його смерті однією сім'єю встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили і є підставою для застосування до позивача положень законодавства України, як для дружини померлого ОСОБА_2 . Крім того, вважає, що вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника також підлягають задоволенню, оскільки відмовляючи позивачу у призначені пенсії УПФ України в Дніпропетровській області у своєму рішенні зазначило для цього лише одну підставу - відсутність у позивача та ОСОБА_2 , прав та обов'язків подружжя, що суперечить рішенню суду та підстав позову.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану, у зв'язку з чим вістуні підстави для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем 06.03.2020 року подано апеляційну скаргу (апеляційна скарга передана поштовим зв'язком 02.03.2020 (а.с. 19)), згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність укладення шлюбу, оскільки подружжя може проживати і в цивільному шлюбі, що передбачено законодавством України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2009 р. (справа №2-о-164-2009 року) встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 11.01.2004 року по 26.02.2009 року, тому вважає, що як дружина померлого чоловіка, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Посилається на те, що ЗУ «Про пенсійне забезпечення» не містить поняття «подружжя», а тільки «чоловік/дружина», члени сім'ї.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Матеріали справи містять лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській №690/0804/15 від 02.04.2020, направлений на адресу Третього апеляційного адміністративного суду «Щодо строку на апеляційне оскарження» в якому зазначено, що ОСОБА_1 пропустила строк подачі апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019, яке набрало законної сили 21.01.2020 року. В листі також зазначено, що позивач ОСОБА_1 повинна була слідкувати за станом розгляду справи та очікувати на результати розгляду справи у розумні строки. Вважає, що ОСОБА_1 не заначила об'єктивних та непереборних причин пропуску нею строку звернення з апеляційною скаргою, що є підставою для відмови у викритті апеляційного провадження.
Матеріали справи також містять клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2020 року, в якому зазначено, що про рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 вона дізналася 01.03.2020 року з єдиного реєстру судових справ, інших відомостей від суду не отримувала. Зазначає, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 11 січня 2004 року по 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , що підтверджується Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2009 р. (справа №2-о-164-2009 року), яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Тернівським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської область, актовий запис. №311.
Оскільки Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.09.2009 року (набрало законної сили 02.10.2009) у справі №2-о-164-2009 р., встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 11 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ), то вважає, що має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки ОСОБА_1 не була на день смерті ОСОБА_2 його дружиною, а факт сумісного проживання не вважається шлюбом, про що було повідомлено у листі від 06.09.2019 р. №1355/03.12.11.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, в силу норм Конституції України, відповідач як суб'єкт владних повноважень має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.08.2019 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з протоколом призначення від 24.09.2019року.
29.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, як дружині, яка досягла пенсійного віку, за померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви та доданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки ОСОБА_1 не була на день смерті ОСОБА_2 його дружиною, факт сумісного проживання не вважається шлюбом, про що було повідомлено у листі від 06.09.2019 р. №1355/03.12.11.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим законом визначаються, зокрема,
- коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню;
- види пенсійних виплат;
- умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
- порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Слід взяти до уваги, що пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пенсії - це щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника (абзац 22 ст. 1 Закону № 1058-IV).
Одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника (п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV).
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Водночас, частиною 2 цієї статті визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним.
Вказані норми не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Отже, вжиті в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя.
За статтею 21 Сімейного кодексу України чоловік та жінка набувають статусу подружжя тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Водночас, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у повсякденному житті може скластися ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі.
В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Зовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з шлюбом.
Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», оскільки саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, - не належать.
Матеріалами справи підтверджується, що з 11 січня 2004 року по 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .
Так, Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.09.2009 року (набрало законної сили 02.10.2009) у справі №2-о-164-2009 р., встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 11 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ).
Однак, у розумінні пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.
При цьому, жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Водночас, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі №21-615а14 та у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі №461/3169/17.
В силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для незастосування зазначеної норми.
Оскільки доказів реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять, то суд першої інстанції правильно визначився про відсутність у позивача права на призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обгрунтування висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.
Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину.
В повному обсязі постанова виготовлена 19.06.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова