17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12778/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року (суддя у 1 інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/12778/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ ОІЛ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТ ОІЛ" звернулося з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені розбіжності є безпідставними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СОФТ ОІЛ” за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3842 грн., сплачені згідно платіжного доручення №53 від 17.12.2019 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для здійснення митного оформлення імпортованого товару позивачем було надано документи, які містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Додатково поданими документами не було усунуто зазначені невідповідності, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за заявленою декларантом ціною.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що
10.05.2019 року між ТОВ “СОФТ ОІЛ” та іноземною компанією “Coral Energy DMCC” укладено зовнішньоекономічний договір поставки №CD-SO/100519.
Укладаючи даний Договір поставки, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в специфікаціях на кожну партію товару відповідно. І, виконуючи умови зовнішньоекономічного Договору поставки, змістом документів, поданих разом з митною декларацією, підтвердили свою згоду на поставку Товару на умовах DАР-Дніпро.
Відповідно до умов Контракту №CD-SO/100519 та на підставі супровідних документів здійснено поставку оливи базової “SN 150”, загальною вагою 5000 кг. на загальну суму 3237,5 доларів США (0,64 доларів США/кг), на умовах DAP Миколаїв.
Оцінюваний товар у кількості 500 тн та відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення за митною декларацією № UA504120/2019/108425 16.10.2019 року шляхом електронного декларування за кодом 2710199900 згідно УКТЗЕД .
Згідно з графою 43 МД UA504120/2019/108425 декларантом визначено метод митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із зазначеною митною декларацією Товариство надало митному органу всі наявні документи, що передбачені ст.53 Митного кодексу України і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні обґрунтування, в тому числі: Сертифікат якості №1138; Сертифікат якості №11101/5336/19; Рахунок-фактура(інвойс) № CDM-R4111-8160; Інвойс №0004139 від 16.05.2019; Коносамент №1; Декларація про походження товару № CDM-R4111-8160.
Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації, у Миколаївської митниці ДФС виник сумнів стосовно достовірності наданих Позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України відповідач зобов'язав Декларанта надати додаткові документи.
Декларантом від час процедури консультацій було надано наступні додаткові документи:
- лист ТОВ “СОФТ ОІЛ” від 23.10.2019 року за вих.№2310-2;
- кольорові скан-копії з оригіналів документів, засвідчені ЕЦП, а саме: зовнішньоекономічного контракту №CD-SO/100519;
- додаткова угода №1 від 04.06.2019р.;
- додаткова угода №2 від 11.06.2019р.;
- специфікації №1 від 15.05.2019р.;
- змін до специфікації №1 від 15.08.2019р.;
- а також - лист виробника б/н від 10.05.2019р. з перекладом;
- паспорт безпеки б/н від 01.05.2019р. з перекладом;
- сертифікат кількості б/н від 15.05.2019р.;
- експортна декларація від 10.05.2019р. з перекладом;
- висновок про вартісні характеристики товару РТПП Миколаївської області від 16.10.2019 №120-1054;
- котирування ICIS, видання за 14 та 28 травня 2019 року (з перекладом);
- інвойс від 16.05.2019 (до договору фрахтування), інвойс від 16.05.2019;
- лист ТОВ “СОФТ ОІЛ” від 11.11.2019 року.
Разом з цим, митний орган повідомив Товариство про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та 11.11.2019 року Миколаївською митницею ДФС винесено рішення №UA504120/2019/000008/2 відповідно до положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051.
В картці відмови митний орган зазначає, що ним здійснене коригування митної вартості товару № 1 згідно з рішенням про визначення митної вартості від 11.11.2019 № UA5041120/2019/000008/2 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA504120/2019/108425 на підставі пункту 6 статті 54 МКУ, а саме: відомості у поданих документах не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та невірно визначені кількісно, а також додаткові документи, витребувані згідно статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару №1 декларантом не надані у повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.
Відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митний орган має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких зазначений у частині 2 цієї статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
Крім того, повноваження щодо здійснення контролю заявленої митної вартості товару мають здійснюватись митним органом у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих за переліком ч.2 ст.53 Митного кодексу України документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Крім того, відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України право витребувати додаткові документи виникає у митного органу лише у випадку, якщо недоліки, неточності та розбіжності маються саме у документах, перелік яких визначений ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Так, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.
Крім того, рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято у зв'язку з тим, що позивач не надав документів, які було витребувано для підтвердження заявленої митної вартості товару.
В той же час, позивачем було надано відповідь за вих. № 0811-1 від 08.11.2019р., у якій було вказано, що на момент надсилання запиту про надання оригіналів або засвідчених ЕЦП кольорових сканованих копій з оригіналів документів, які зазначені у митній декларації, у ТОВ “СОФТ ОІЛ” були в наявності оригінали документів.
Таким чином, позивачем було надано до митниці засвідчені ЕЦП кольорові скановані копії з оригіналів документів.
У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари, а тому позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товару, заявлена декларантом ТОВ “СОФТ ОІЛ” не відповідає “дійсній ціні” імпортованого товару, на яку розраховується митні платежі.
Так, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно з положеннями ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Таким чином, митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року, а також прийняте на її підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року в адміністративній справі №160/12778/19 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року в адміністративній справі №160/12778/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва