25 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2279/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 ( суддя першої інстанції Букіна Л.Є) в адміністративній справі №160/2279/20 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,-
26.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 року ВП № 60709152.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням чинного законодавства є протиправною та підлягає скасуванню. Так, позивач зазначила, що оскарженою постановою порушено її права, свободи та інтереси, а саме: піддано примусовому виконанню виконавчий документ, строк пред'явлення якого сплинув, при цьому, що стягувачем також не змінено сторону виконавчого провадження. На думку позивача, державний виконавець отримавши заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26.11.2015 року № 804/2192/15 повинен був повернути зазначений виконавчий документ стягувачу у зв'язку з пропуском тримісячного строку пред'явлення такого документа до виконання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись із судовим рішенням, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зазначено, що виконавчий лист №804/2192/15 виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом разом із заявою стягувача за вихідним 23217-1/10/04-36-54-60 від 29.10.2019 року надійшов до відділу та був прийнятий оператором комп'ютерного набору 01.11.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділу на копії заяви стягувана. Стягувач до відділу подав виконавчі документи з дотриманням строків відносно частини 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження».
Начальником відділу було проведено службове розслідування після чого встановлено, що виконавчий документ надійшовший до відділу та прийнятий оператором комп'ютерного набору 01.11.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділу на копії заяви стягувана та був зареєстрований оператором комп'ютерного набору і передано державному виконавцю 25.11.2019 року за вхідним 13777 у зв'язку з великим надходженням вхідної кореспонденції до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро). Згідно ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Висновки суду щодо неналежності стягувана у виконавчому провадженні є хибними оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, постановлено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, тому за виконавчим листом №804/2192/15 стягувачем є Західно-Донбаське управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, тоді як за заявою про примусове виконання рішення звертається Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 на адресу суду надіслала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття постанови від 26.11.2019 року ВП № 60709152 про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІ (далі Закон № 1404- VІІ).
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, яким державний виконавець керується при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 6 Закону № 1404-VІІ встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Нормами статті 22 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 1404-VІІ встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим документом є виконавчий лист № 804/2192/15, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26.11.2015 року, що вже перебував на примусовому виконанні (ВП № 49604457) та відповідно до інформації про виконавче провадження № 49604457, вказаний виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” (відсутність у боржника майна). При цьому, строк повторного пред'явлення встановлений до 15.11.2019 року.
Заява начальника Західно-Донбаського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області про примусове виконання виконавчого листа № 804/2192/15 разом із виконавчим документом, на підставі яких відповідачем і прийнято оскаржену постанову від 26.11.2019 року ВП № 60709152, відповідно до інформації про виконавче провадження № 60709152, надійшла до державного виконавця 25.11.2019 року, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому, у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог, у суду відсутні підстави стверджувати, що вказані обставини враховані державним виконавцем при прийнятті оскарженої постанови про відкриття провадження у справі.
Суд також звертає увагу, що стягувачем за виконавчим листом № 804/2192/15 є Західно-Донбаського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, тоді як з заявою про примусове виконання рішення звертається Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Тобто, вказані обставини також залишись поза увагою державного виконавця під час прийняття оскарженої постанови, враховуючи, що у реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо звернення останнього до суду у порядку частини 1 статті 379 КАС України.
Крім того, судом встановлено, що державним виконавцем порушено вимоги статті 28 Закону № 1404-VIII, яка передбачає направлення постанов, зокрема про відкриття виконавчого провадження, рекомендованим поштовим відправленням, оскільки оскаржену постанову направлено простим поштовим відправленням.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 271, 287, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 в адміністративній справі №160/2279/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.06.2020 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва