24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Кобеляцька-Шаховал І.О.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»
про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення, -
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі - Відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - Третя особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Нікопольської міської ради № 59-21/VI від 27.07.2012 року, щодо обмеження продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива в нічний час з 22.00 години до 8.00 години в підприємствах торгівлі;
- зобов'язати відповідача опублікувати оголошення про скасування п. 4 оскаржуваного нормативно-правового акту у разі прийняття відповідного судового рішення.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення - залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року скасовано, справу направлено до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №455/2017, зокрема, ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року матеріали адміністративної справи №182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017) передано на розгляд колегії суддів: Мельник В.В. (головуючий суддя), Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року прийнято адміністративну справу №182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2017 в адміністративній справі №182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017) за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення до свого провадження. Призначено апеляційний розгляд справи №182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017) у судовому засіданні на 09:40 год. 24 червня 2020 року.
17 червня 2020 року на електронну пошту Третього апеляційного адміністративного суду від Нікопольської міської ради за вх. №32814/20 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому Відповідач просить суд закрити провадження у справі №182/3973/16-а та розгляд справи здійснювати без участі представника останнього.
В обґрунтування відзиву зазначено про те, що на сьогоднішній день п. 4 рішення Нікопольської міської ради від 27 липня 2012 року №59-21/VI, який оскаржує Позивач, втратив чинність та не діє, тому відсутній предмет спору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про закриття провадження у справі №182/3973/16-а - відмовлено.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України карантину до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 27 липня 2012 року Нікопольська міська рада прийняла рішення №59-21/VI «Про визначення місць щодо заборони продажу в м. Нікополі пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів», пунктом 4 якого, заборонено продаж алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, пива (крім безалкогольного) в нічний час з 22.00 до 8.00 годин в приміщеннях торгівлі (крім закладів ресторанного господарства) (а.с. 10-11).
Рішення Нікопольської міської ради № 59-21/VI «Про визначення місць щодо заборони продажу в м. Нікополі пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів» було оприлюднене в офіційному віснику міста Нікополя друкованому засобі газета «Нікопольська правда» № 63 від 02.08.2012 року та на офіційному інтернет-порталі Нікопольської міської ради. Копія газети «Нікопольська правда» № 63 від 02.08.2012 року, в якій оприлюднено рішення міської ради, додано до матеріалів справи (а.с. 136).
01 липня 2016 року ОСОБА_1 мала намір придбати алкогольні напої після 22:00 год. в магазині «Продукти-119» ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 100-А.
Листом від 12 липня 2016 року №12/07/16 ТОВ «АТБ-Маркет» підтвердило, що ОСОБА_1 було відмовлено у продажі алкогольного напою з 22.00 до 8.00 години у зв'язку з дією рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року (а.с. 18).
Не погоджуючись з п. 4 рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин права ОСОБА_1 жодним чином не порушені та, оскільки оспорюваний пункт рішення Нікопольської міської ради стосується обмежень щодо роботи підприємств господарювання, а не публічно-правових відносин Відповідача з Позивачем, то з цих підстав у задоволенні вимог Позивачу слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення).
Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону №280/97-ВР.
Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
З аналізу вищенаведеного випливає те, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.
Відповідно до статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Забороняється продаж товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби.
На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
З огляду на вищевикладене випливає те, що Відповідач як орган місцевої влади на час прийняття спірного рішення був не уповноважений приймати рішення щодо постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями в підприємствах торгівлі у нічній час, що свідчить про протиправність п. 4 рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
В межах спірних правовідносин, Позивач мав намір придбати алкогольні напої у зручний для нього час, однак, у зв'язку з дією п. 4 рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року, йому було відмовлено в продажі алкогольних напоїв після 22:00 год., що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права Позивача в даній справі.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 рішення Нікопольської міської ради №68-52/VIІ від 19.07.2019 року (23.07.2019 оприлюднено на офіційному сайті Нікопольської міської ради: http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/publichna-informatsiia/dokumenti-nmr/rishennia-miskoi-rady) вирішено пункт 4 рішення Нікопольської міської ради № 59-21/VI від 27.07.2012 року вважати таким, що втратив чинність (а.с. 216), що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування п. 4 рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року та зобов'язання Відповідача опублікувати оголошення про скасування п. 4 оскаржуваного нормативно-правового акту у разі прийняття відповідного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню.
Частиною 6 статті 139 КАС України встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 04052198) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок, зокрема: за подання позовної заяви в сумі 275,60 грн. та за подання апеляційної скарги 303,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року по справі № 182/3973/16-а(2-а/0182/109/2017) - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним п. 4 рішення Нікопольської міської ради №59-21/VI від 27.07.2012 року щодо обмеження продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива в нічний час з 22:00 години до 8:00 години в підприємствах торгівлі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 04052198) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 25 червня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов