16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/263/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (головуючий суддя Казанчук Г.П.)
у справі № 340/263/20
за позовом ОСОБА_1
до Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0271;
зобов'язати Червонокам'янську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0271.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак відповідачем відмовлено у її задоволенні, оскільки земельна ділянка, на яку претендує позивач, рішенням сесії від 06.12.2019 була надана у власність. Позивач вважає, що відповідачем було допущено бездіяльність в частині розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 адміністративний позов задоволено.
Суд встановив, що відповідач протиправно, всупереч положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві на розгляд сесії ради не виніс, отже, відповідне рішення радою не приймалось, відповідач обмежився лише направленням позивачеві листа, тому суд дійшов висновку, що в порушення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо прийняття в межах повноважень рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені. Також суд першої інстанції зазначив, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідач вказує, що заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подана позивачем сільському голові, а не сільській ради, а повноваження сільського голови не є тотожними повноваженням сільської ради. Оскільки до сільської ради позивачем не подавалось жодних заяв, відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність саме сільської ради. Також відповідач зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Тобто, вважає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно не прийняття рішення за заявою особи не має наслідком порушення прав та інтересів особи.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10.12.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся із заявою до Червонокам'янського сільського голови про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0271.
До заяви долучено копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Листом від 17.12.2019 №507 сільський голова відмовила в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, що рішенням 50 сесії Червонокам'янської сільської ради від 06.12.2019 земельна ділянка надана у власність.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваної бездіяльності відповідача.
За приписами частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлені статтею 121 Земельного кодексу України, згідно з пунктом «б» частин 1 якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
В спірному випадку відповідач, орган місцевого самоврядування, не заперечуючи проти права позивача на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без внесення цього питання на розгляд сесії місцевої ради і без прийняття компетентним органом, яким є власна сільська рада, відповідного рішення.
Фактично заява позивача відповідачем як компетентним органом не розглянута, рішення не прийнято, а позивача повідомлено листом про відмову у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Зазначене свідчить про порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України та Закону № 280/97-ВР у питанні наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідно, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем у спосіб, передбачений законом, питання, ініційоване позивачем, не розглянуто, рішення по суті заяви не прийнято.
Суд вважає необґрунтованими ловоди скаржника, що заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подана позивачем сільському голові, а не сільській ради, а повноваження сільського голови не є тотожними повноваженням сільської ради, а оскільки до сільської ради позивачем не подавалось жодних заяв, відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність саме сільської ради.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Згідно з частиною 3 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Частиною 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР визначені повноваження сільського, селищного, міського голови, до яких, зокрема, належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади (пункт 1); організація в межах, визначених цим Законом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету (пункт 2); підписання рішень ради та її виконавчого комітету (пункт 3); скликання сесії ради, внесення пропозиції та формування порядку денний сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради (пункт 8); забезпечення підготовки на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднення затверджених радою програми, бюджету та звітів про їх виконання (пункт 9).
Таким чином, звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім'я сільського голови як головної посадовою особи територіальної громади відповідно села та особи, що очолює відповідну сільську ради, свідчить про звернення позивача до належного органу - сільської ради.
Посилання скаржника на те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, є неприйнятним, оскільки наявність у особи права на замовлення проекту землеустрою не позбавляє орган місцевого самоврядування обов'язку із розгляду заяви особи про надання такого дозволу відповідно до вимог законодавства.
Також є необґрунтованими доводи відповідача, що дозвіл на розробку проекту землеустрою не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно не прийняття рішення за заявою особи не має наслідком порушення прав та інтересів особи.
Згідно ч.9 ст.118 ЗК України, на яку так посилається відповідач, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, з аналізу зазначених норм в їх сукупності вбачається, що для отримання у власність бажаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку громадянам необхідно насамперед звернутись з заявою до відповідних органів для отримання дозволу цих органів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні) є однією із стадій законодавчо встановленого порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
При цьому, обов'язковим є прийняття відповідним повноважним органом за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відсутність такого рішення є свідченням невиконання відповідним органом покладеного на нього Законом обов'язку, відповідно, визначається протиправною бездіяльністю, що власне і призводить до порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки, тому може бути предметом оскарження в суді (ст..5 КАС України).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 340/263/20 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко