18 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1268/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року
у справі №280/1268/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень від 27.11.2018р. про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов'язання вчинити певні дії,-
"25" березня 2019 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України в якому просив
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2018 №1003899/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної №2108 від 26.11.2017, від 27.11.2018 №1003913/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2106 від 26.11.2017, від 27.11.2018 №1003911/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної №2105 від 26.11.2017, від 27.11.2018 №1003884/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної №2107 від 26.11.2017;
- зобов'язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №2108 від 26.11.2017, №2106 від 26.11.2017, №2105 від 26.11.2017, №2107 від 26.11.2017 з дати подання їх на реєстрацію позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у реєстрації податкових накладних, оскільки всі необхідні документи надані контролюючому органу, вимоги законодавства щодо строків та порядку реєстрації платником податків дотримано.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. у справі № 280/1268/19 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 27.11.2018р. про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Судом встановлено, що за результатами здійснених між позивачем та ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» угоди з надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 складено податкові накладні та направлено їх до реєстрації в ЄРПН. Реєстрацію накладних зупинено та запропоновано позивачу надати додаткові документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН. На підтвердження реальності здійснення операцій позивачем подано до контролюючого органу додаткові первинні документи. Не зважаючи на подані позивачем документи, відповідачем прийнято рішення про відмови в реєстрації податкових накладних, через недостатній поданих документів. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, а також з врахуванням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що зупинення та відмова в реєстрації податкових накладних здійснено безпідставно, без наявності достатніх для того підстав, а отже подібні дії є протиправним. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. у справі № 280/1268/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивачем не надано розрахункових документів та банківських виписок, що підтверджують реальний характер здійснюваною операцій. А отже висновки щодо непідтвердження обсягів придбання обсягам постачання та відповідно рішення про відмову в реєстрації є обґрунтованими.
Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, основними видами господарської діяльності позивача є надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Основним замовником вказаних послуг у позивача є ІП "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД", код ЄДРПОУ 21651322, з якою позивачем укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № LH-07-17 від 15.12.2016.
Після виконання заявок автотранспорту (копії додані до матеріалів справи), погоджених сторонами відповідно до договору № LH-07-17 від 15.12.2016, між замовником - ІП "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" та позивачем, як експедитором, були складені наступні акти здачі-приймання послуг (копії додані до матеріалів справи):
- № ZAP-002854 від 26.11.2017, яким було підтверджено виконання транспортних послуг тендерний рейс смт. В. Димерка - Запоріжжя, загальною вартістю без ПДВ - 86350,00 грн, ПДВ 20% -17270,00 грн, загальна вартість з ПДВ 103620,00 грн;
- № ZAP-002852 від 26.11.2017, яким було підтверджено виконання транспортно-експедиційних послуг щодо повернення вантажу, загальною вартістю без ПДВ - 86350,00 грн, ПДВ 20% - 17270,00 грн, загальна вартість з ПДВ 103620,00 грн;
- № ZAP-002851 від 26.11.2017, яким було підтверджено виконання транспортно-експедиційних послуг щодо повернення вантажу, загальною вартістю без ПДВ - 37375,00 грн, ПДВ 20% - 7475,00 грн, загальна вартість з ПДВ 44850,00 грн;
- № ZAP-002853 від 26.11.2017, яким було підтверджено виконання транспортно-експедиційних послуг щодо повернення вантажу, загальною вартістю без ПДВ - 86350,00 грн, ПДВ 20% - 17270,00 грн, загальна вартість з ПДВ 103620,00 грн.
На підтвердження фактичного виконання транспортних послуг, що вказані в актах № ZAP-002854 від 26.11.2017, ZAP-002852 від 26.11.2017, ZAP-002851 від 26.11.2017, ZAP-002853 від 26.11.2017 позивачем до матеріалів справи додані копії договорів-заявок з перевізниками, актів здачі-приймання послуг, ТТН, платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати послуг залучених перевізників.
На підтвердження того, що даний час ІП "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" (замовник) розрахунок за вказаними актами не здійснив до матеріалів справи позивачем додано копію акту звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до норм ПК України на суму вартості виконаних позивачем послуг згідно вказаних актів здачі-приймання послуг, за правилом першої події, позивачем були складені податкові накладні № 2108 від 26.11.2017 на загальну суму 103620,00 грн, ПДВ 17270,00 грн; № 2106 від 26.11.2017 на загальну суму 103620,00 грн, ПДВ 17270,00 грн; № 2105 від 26.11.2017 на загальну суму 44850,00 грн, ПДВ 7475,00 грн; № 2107 від 26.11.2017 на загальну суму 103620,00 грн, ПДВ 17270,00 грн (копії долучена до матеріалів справи).
13.12.2017 зазначені податкові накладні подані засобами електронного зв'язку до ДФС України на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), проте згідно отриманої квитанції позивача було повідомлено про зупинення її реєстрації (копія долучена до матеріалів справи).
Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено те, що «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів згідно з УКТ ЗЕД: 49.41.19-00.00.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».
26.11.2018 позивач надіслав засобами електронного зв'язку Повідомлення № 4 про подання пояснень, копій документів щодо ПН № 2108 від 26.11.2017 реєстрацію якої було зупинено, до якого додані характеристика підприємства і господарської діяльності з електронними копіями документів на 28 арк., які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаній ПН (копії повідомлення, характеристика підприємства та квитанції № 1, № 2 на підтвердження їх направлення додані до матеріалів справи).
За результатом розгляду вказаних пояснень та документів було прийнято рішення від 27.11.2018 № 1003899/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2108 від 26.11.2017.
26.11.2018 позивач надіслав засобами електронного зв'язку Повідомлення № 2 про подання пояснень, копій документів щодо ПН № 2106 від 26.11.2017 реєстрацію якої було зупинено, до якого були додані характеристика підприємства і господарської діяльності з електронними копіями документів на 28 арк., які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаній ПН (копії повідомлення, характеристика підприємства та квитанції № 1, № 2 на підтвердження їх направлення додані до матеріалів справи).
За результатом розгляду вказаних пояснень та документів прийнято рішення від 27.11.2018 № 1003913/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2106 від 26.11.2017.
26.11.2018 позивач надіслав засобами електронного зв'язку Повідомлення № 1 про подання пояснень, копій документів щодо ПН № 2105 від 26.11.2017 реєстрацію якої зупинено, до якого додані характеристика підприємства і господарської діяльності з електронними копіями документів на 22 арк., які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаній ПН (копії повідомлення, характеристика підприємства та квитанції № 1, № 2 на підтвердження їх направлення додані до матеріалів справи).
За результатом розгляду вказаних пояснень та документів було прийнято рішення від 27.11.2018 № 1003911/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2105 від 26.11.2017.
26.11.2018 позивач надіслав засобами електронного зв'язку Повідомлення № 3 про подання пояснень, копій документів щодо ПН № 2107 від 26.11.2017 реєстрацію якої було зупинено, до якого були додані характеристика підприємства і господарської діяльності з електронними копіями документів на 28 арк., які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаній ПН (копії повідомлення, характеристика підприємства та квитанції № 1, № 2 на підтвердження їх направлення додані до матеріалів справи).
За результатом розгляду вказаних пояснень та документів було прийнято рішення від 27.11.2018 № 1003884/2885003992 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2107 від 26.11.2017.
В якості підстави для відмови у вказаних рішеннях було зазначено про ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
В розділі оскаржуваних рішень «Додаткова інформація» нічого не зазначено.
Не погоджуючись з цими рішеннями позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України (копія скарги, докази її подання засобами електронного зв'язку додані до справи).
Комісія з питань розгляду скарг ДФС України прийняла рішення від 17.12.2018 №52431/2885003992/2, №52430/2885003992/2, №52427/2885003992/2, № 52428/2885003992/2, 31276/2885003992/2, якими залишила мої скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін (копії додані до матеріалів справи).
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається зі змісту квитанцій №1 контролюючим органом сформовано висновки, що ПН/РК відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
Водночас, в квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Отже, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у зазначеній квитанції конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.
У свою чергу, відповідно до підпункту 201.16.2. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Позивачем в порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, до якого на підтвердження реальності здійснення операцій додано необхідні документи.
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з абзацом 2 Постанови №190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: за) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (надалі - Порядок №117) затверджено порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 5 Порядку №117 зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до пункту 6 Порядку №117 зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Комісії Головного управління ДПС в Запорізькій області про зупинення та відмову у реєстрації податкової накладної ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з її відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку є безпідставними.
Щодо незареєстрованоих накладних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.
Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.
У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Також слід зазначити, що за приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в даній справі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків позивача - у ситуації, що розглядається, є зобов'язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну датою її подання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
В судове засіданні представником позивача надано клопотання про розподіл судових витрат шляхом стягнення витрат на правову допомогу.
Дослідивши подане клопотання колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із п.п.6,7ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 у справі №280/1268/19 здійснював адвокат Пузій Олексій Вікторовича, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №981від 05.07.2012 року.
З метою отримання правової допомоги, позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_2 від 18.03.2019 року, умовами якого передбачено представництво інтересів Клієнта в судових засідання в Третьому апеляційному адміністративному суді - (3500 грн судо-день).
На виконання вимог укладеного договору адвокатом Пузієм О.В. по справі №280/1268/19 надано наступні послуги: підготовка відозву на апеляційну скаргу по справі - 35400 грн. (рахунок №67 від 31.03.2020 року та платіжне доручення від 31.03.2020 року №27); представництво інтересів ФОП Гойник В.В. в судовому засіданні 18.06.2020 року по справі в Третьому апеляційному адміністративному суді (3500 грн. рахунок №1113 від 10.06.2020 року та платіжне доручення №1368 від 10.06.2020 року).
На підтвердження виконання вказаних послуг позивачем надано платіжні доручення, акти виконаних робіт, копію договору про надання правової допомоги, рахунки на оплату.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень щодо співрозмірності та обгрунтованості заявлених витрат, колегія суддів вважає за можливе стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. у справі № 280/1268/19 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. у справі № 280/1268/19 - залишити без змін.
Сягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146).
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко