23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9023/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року (головуючий суддя у І інстанції - Ніколайчук С.В., повний текст рішення складено 27.02.2020 року) в адміністративній справі №160/9023/19 за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-
Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 4-3777-5-3 від 18.04.2019 року;
- визнати протиправними дії працівника Державної екологічної інспекції у Дніпроптеровській області під час проведення позапланової перевірки приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» в період з 10.04.2019 року по 11.04.2019 року з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства України, за результатами яких складено акт № 256/5/19 від 11.04.2019 року та винесено припис 4-3777-5-3 від 18.04.2019 року.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що позапланова перевірка, на підставі якої було прийнято спірний припис була проведена за відсутності керівника позивача або його уповноваженої особи. Зауважено, що позивач не отримував приписів від 28.04.2011 року № 4-3005-15-3, з перевірки виконання якого було призначено спірну позапланову перевірку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року в задоволенні адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 10.04.2019 року по 11.04.2019 року на підставі наказу №431-П від 08.04.2019 року та направлення на перевірку №4-3300-5-3 від 08.04.2019 року, посадовими особами ДЕІ у Дніпропетровській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт №256/5/19 від 11.04.2019 року.
Наказом від 10.04.2019 року № 29 «Про призначення особи відповідальною за проведення перевірки» призначено головного інженера підприємства Парханова Д.Л. відповідальною особою за проведення перевірки.
Підставою для проведення позапланового заходу є перевірка стану виконання припису від 28.04.2011 року № 4-3005-15-3.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2019 року № 256/5/19, яким встановлено ряд порушень.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 11.04.2019 року № 256/5/19, позивачем подано до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області заперечення від 26.04.2019 року № 256.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 11.04.2019 року № 256/5/19 органом контролю ухвалено припис від 18.04.2019 року № 4-3777-5-3, яким зобов'язано виконати:
- ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» розробити та погодити в установленому порядку проектну документацію з розділом ОВНС на влаштування комплексу, який складається з автостоянки, автомийки, складських боксів та топкової;
- ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не опускати здійснення викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне без дозволу на викиди;
- ст.ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забезпечити складання статистичної звітності у сфері охорони атмосферного повітря;
- ст.ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку;
- ст.ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» організувати ведення первинного обліку в сфері охорони атмосферного повітря ;
- ст. 44. 49, Водного кодексу України отримати дозвіл на спеціальне водокористування свердловин;
- ст. 40, 44 Водного кодексу Водного кодексу України розробити балансові норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції та погодити згідно вимог чинного законодавства;
- ст. 25, 44 Водного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» забезпечити складання статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп);
- ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 44 Водного кодексу України організувати ведення первинного обліку в сіері охорони водних ресурсів;
- ст. 44, 70, 96, 98 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 96, 164 Земельного кодексу України забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства у відповідності до вимог законодавства;
- ст.ст. 44, 95, 96,98,101 Закону України Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 96, 164 Земельного кодексу України вжити достатні заходи щодо попередження забруднення зливової поверхні;
- ст.ст. 17, 26 Закону України «Про відходи» розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
-ст. 17 Закону України «Про відходи» визначити склад та властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;
- ст. 7 Закону України «Про відходи» розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
- ст. 26 Закону України «Про відходи», постанови КМУ від 01.11.99 № 2034 розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) та погодити згідно вимог законодавства;
- ст. 17 Закону України «Про відходи», постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 118 забезпечити складання та подання декларації про утворення відходів підприємства ;
- ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 17 Закону України «Про відходи» забезпечення та подання статистичної звітності у сфері поводження з відходами;
- ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 17 Закону України «Про відходи» забезпечити здійснення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві;
- ст. 17, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи» укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, на всі види відходів, що утворюються на підприємстві;
- ст. 29 Закону України «Про відходи» запровадити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів;
- ст. 17, 33 Закону України «Про відходи» місця тимчасового зберігання відходів обладнання у відповідності до вимог законодавства;
- ст. 10, 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забезпечити проведення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів підприємства.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного припису, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний припис прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб'єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб'єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб'єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).
План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та вносить відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 15 листопада року, що передує плановому.
Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому.
Відповідно до ч. 1 с. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч.6, 7 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Тобто, відповідно до вимог вищевказаних норм Закону, посадова особа повинна пред'явити і надати копію цього посвідчення (направлення) керівнику суб'єкта господарювання - юридичній особі. Разом з цим, Закон не містить обов'язкової вимоги вручення такого посвідчення (направлення) керівнику суб'єкта господарювання під підпис.
Таким чином, з приписів цього Закону вбачається, що суб'єкт господарювання повинен бути ознайомлений з посвідчення (направленням). Не пред'явлення посвідчення (направлення) на перевірку, надає суб'єкту господарювання захищати своїх права шляхом не допуску посадових осіб для здійснення цієї перевірки.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2018 року по справі № 805/3070/17-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/9101/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, що стосується посилань позивача на проведення перевірки за відсутності керівника приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-імпекс» та уповноваженої керівником, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з безпідставністю наведених висновків, оскільки в матеріалах справи наявний наказ від 10.04.2019 року № 29 «Про призначення відповідальної особи за проведення перевірки», яким призначено головного інженера підприємства Парханова ОСОБА_1 .Л ОСОБА_2 відповідальною особою за проведення перевірки та покладено обов'язки з підготовки та збору необхідної документації, що свідчить про те, що перевірка проведена у присутності відповідальної особи за проведення перевірки.
Що стосується порушень Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відображених у спірному приписі від 18.04.2019 року № 4-3777-5-3, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з виданою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організації та громадян - підприємств, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для висновків відповідача стосовно порушення позивачем приписів Закону України «Про охорону атмосферного повітря» було встановлення останнім наявності на підприємстві джерел викидів та джерел утворення викидів: 2 твердопаливних котли, стоянка автотранспорту, 3 відрізних верстати, прес, 2 зварювальних апарати, пост аргонової різки, заточний верстат, витяжна вентиляція, витяжна вентиляція з автомийки, тощо. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутня, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній. Статзвітність по формі 2-ТП (повітря) та розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку не складаються, журнали первинної облікової документації у сфері охорони атмосферного повітря не ведуться.
Так, позивач зазначає, що вказані джерела викидів не функціонують, оскільки замість твердопаливного котла підприємство придбало електричний котел, який функціонує з 04.12.2012 року.
Однак, на підтвердження наведених обставин, позивачем не було надано жодних доказів, зокрема актів виведення з експлуатації вищезазначених об'єктів, оприбуткування на складі, тощо.
Щодо посилань позивача на нездійснення позивачем дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з'ясування наявності чи відсутності викидів забруднюючих речовин, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в силу приписів п.п. 9 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів є правом, а не обов'язком Державної екологічної інспекції.
Отже, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо підтвердження факту порушення позивачем Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та обґрунтованості пунктів 2, 3, 4, 24 спірного припису.
Що стосується порушень приписів Водного кодексу України, відображених у спірному приписі від 18.04.2019 року № 4-3777-5-3, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Водного кодексу України для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються технологічні нормативи використання води, а саме: поточні технологічні нормативи використання води - для існуючого рівня технологій; перспективні технологічні нормативи використання води - з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій.
Згідно ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства; своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень; здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством; виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (ст. 49 Водного кодексу України).
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для висновків відповідача стосовно порушення позивачем приписів Водного кодексу України було встановлення останнім факту, що наявна у позивача свердловина не обладнана вимірювальною апаратурою, паспорти свердловини відсутні, первинний облік забраної води не ведеться, інформація та документи щодо часу влаштування свердловини та обсягів використаної води та інформації щодо альтернативного джерела водопостачання підприємства під час перевірки не надано.
Так, позивач зазначив, що вказана свердловина не діюча, а тому не може використовуватись для забору води.
Відповідно ст. 105 Водного кодексу України всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.
Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.
Однак, на підтвердження наведених обставин та виконання вимог чинного законодавства, позивачем під час перевірки не надано жодного підтверджуючого документа щодо тампонажу чи ліквідації свердловини, що свідчить про непідвтердженість доводів позивача стосовно не функціонування наявної у нього свердловини.
Отже, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо підтвердження факту порушення позивачем Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та обґрунтованості пунктів 8, 9, 10, 11 спірного припису.
Що стосується інших порушень, обумовлених спірним приписом, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для висновків відповідача стосовно порушення позивачем приписів Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону навколишнього середовища», Водного кодексу України було встановлення останнім за результатом проведення перевірки:
- водовідведення госппобутових та зливових стічних вод здійснюється до вигрібної заглибленої ємності. Контроль за станом вигрібної ємності та його впливом на підземні водоносні горизонти та ґрунти не здійснюється;
- інвентаризація відходів, що утворюються при діяльності підприємства відсутні, норми утворення, хз склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено. Технічні паспорти відходів відсутні. Декларація про утворення відходів не складається;
- договори щодо видалення чи утилізації відходів на підприємстві відсутні;
- моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснються;
- місця тимчасового зберігання відходів на підприємсті влаштовані не в повному обсязі;
- підприємством не проводиться виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, не забезпечується здійснення інструментально-лабораторних вимірювань від стаціонарних джерел викидів підприємства;
- проектна документація з розділом ОВНС на влаштування комплексу, який складається з автостоянки, автомийки, складських боксів та топкової, на підприємстві відсутня;
- питомі балансові норми водоспоживання відсутні. Статзвітність за формою 2-ТП (водогосп) та статзвітність за формою 7-гр. не складаються.
З матеріалів справи вбачається, що наявність наведених порушень підтверджується даними акту перевірки.
Так, відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а відповідно позивач не позбавлений можливості доведення тих фактів на які посилається в адміністративному позові та в апеляційній скарзі.
Однак, як вбачається з адміністративного позову та апеляційної скарги, позивачем до суду не було наведено будь-яких пояснень та не надано будь-яких доказів, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, які б спростовували наявність наведених обставин.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс"- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року в адміністративній справі №160/9023/19- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23.06.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай