16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10749/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Дермитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №160/10749/19
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології»
до: про:Київської митниці Дермитслужби визнання протиправними та скасування рішень
01.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (далі - ТОВ «Інженерні Світлотехнічні Технології») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, карток відмови у митному оформленні / а.с. 5-23 том 1/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі №160/10749/19 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в межах укладеного між ним та іноземною компанією FIRMAMENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED, Hong Kong (постачальник) зовнішньоекономічного договору поставки №20180605 від 05.06.2018р., постачальник у червні та липні 2019р., відповідно до умов договору та на підставі супровідних документів ( у тому числі відповідних інвойсів (INVOICE) на кожну партію товару , на умовах поставки CIF-Оdessa, здійснив на адресу позивача поставку партій товару, з метою митного оформлення яких позивачем було подані електронні митні декларації (далі -ЕМД) - №UA 100030/2019/404276 від 19.06.2019р., №UA 100030/2019/404651 від 26.06.2019р., №UA100030/2019/404839 від 01.07.2019р. та №UA100030/2019/405225 від 08.07.2019р., разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена позивачем за ціною договору (контракту), але митним органом було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, на що позивач повідомив про відсутність в нього інших окрім наданих документів на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованих товарів і митний орган відмовив у оформленні вищезазначених ЕМД, шляхом прийняття відповідних карток відмови - № UA100030/2019/00299 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/00304 від 26.06.2019р.; №UA100030/2019/00310 від 01.07.2019 р. та №UA100030/2019/00325 від 08.07.2019р., та митним органом - відповідачем у справі з посиланням на наявність розбіжностей в поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих за вищезазначеними ЕМД партіями товарів - №UA100000/2019/000171/2 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/000092/2 від 26.06.2019р., №UA100000/2019/000181/2 від 01.07.2019 р. та №UA100000/2019/000197/2 від 08.07.2019р., якими визначено митну вартість задекларованого позивачем товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (метод №6). Позивач вважає прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картки відмови необґрунтованими та безпідставними, оскільки ним як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1, тобто за ціною договору поставки №20180605 від 05.06.2018р. щодо ввезеного на митну територію України товару, а у митного органу, навпаки, були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного, тому вважає прийняті відповідачем рішення необґрунтованими та безпідставними і просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000171/2 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/000092/2 від 26.06.2019р., №UA100000/2019/000181/2 від 01.07.2019 р. та №UA100000/2019/000197/2 від 08.07.2019р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA100030/2019/00299 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/00304 від 26.06.2019р.; №UA100030/2019/00310 від 01.07.2019 р. та №UA100030/2019/00325 від 08.07.2019р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020р. у справі №160/10749/19 (постановлена судом із занесенням до протоколу судового засідання) у справі здійснено процесуальне правонаступництво - замінено відповідача у справі - Київської міської митниці ДФС, правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (далі - митниця) / а.с. 172-176 том 2/.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 р. у справі №160/10749/19 / а.с. 179-187 том 2/ адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:
- №UA100000/2019/000171/2 від 20.06.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00299 від 20.06.2019 р.;
- №UA100030/2019/000092/2 від 26.06.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00304 від 26.06.2019р.;
- №UA100000/2019/000181/2 від 01.07.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00310 від 01.07.2019 р.;
- №UA100000/2019/000197/2 від 08.07.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00325 від 08.07.2019р.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 194-201 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 12.02.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Адміністративна справа №160/10749/19, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 14.04.2020р. / а.с. 192 том 2/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019р. у справі №160/10749/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020р. у справі №160/10749/19 /а.с. 208 том 2/ та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 14-00 годин 19.05.2020р. / а.с. 209 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 210-213 том 2/.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с.214-222 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з'ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, надано оцінку усім письмовим доказам, що були надані суду учасниками справи під час її розгляду, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 12.02.2020 р. залишити без змін.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020р. у справі №160/10749/19 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференція, проведення якої доручено Шостому апеляційному адміністративному суду, та розгляд цієї справи у режимі відеоконференція перенесено на 16-00 годин 16.06.2020р. / а.с. 239 том 2/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та строки повідомлено учасників справи та Шостий апеляційний адміністративний суд / а.с. 241-244 том 2/.
У судовому засіданні 16.06.2020р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції 12.02.2020р. у цій справі залишити без змін.
Представник відповідача до Шостого апеляційного адміністративного суду для участі у розгляді справи в режимі відеоконференції не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду справи в режимі відеоконференції повідомлений належним чином / а.с. 241,244 том 2/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача у судовому засіданні у м. Дніпро, припинивши проведення відеоконференції через не явку представника відповідача до Шостого апеляційного адміністративного суду для участі у відеоконференції.
Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «Інженерні Світлотехнічні технології», позивач у справі, та іноземною компанією FIRMAMENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED, Hong Kong (постачальник) зовнішньоекономічного договору поставки №20180605 від 05.06.2018р., постачальником у червні та липні 2019р., певними партіями здійснено поставки товару на митну територію України /а.с. 24-31 том 1/, умовами якого сторони за договором, серед іншого визначили, що: - ціна за одиницю товару зазначається в рахунках на кожну партію товару відповідно ( п. 2.1 цього договору); - загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором ( п. 2.2 цього договору); - вартість упаковки включена до вартості товару ( п. 2.3 цього договору); -валютою Договору є долар США.; - валютами платежу за цим Договором є долар США і /або євро; - товар, який поставлено покупцеві згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору; - покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; - товар постачається на умовах FOB-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010р.); - поставка товарів здійснюється партіями; - умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію Товару; - вантажовідправником за дійсним Договором може виступати третя сторона.
При цьому також необхідно зазначити, що враховуючи умови вищенаведеного договору поставки, щодо можливості зміни умов поставки за наявності згоди сторін шляхом їх визначення у рахунках-фактурах на відповідну партію товару, сторони за зовнішньоекономічним договором поставки №20180605 від 05.06.2018р. у відповідних документам - інвойсах, підтвердили свою згоду на поставку товару на умовах CIF-Odessa.
З метою митного оформлення поставленого в межах вищезазначеного договору товару позивачем було подано відповідачу:
- електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA 100030/2019/404276 від 19.06.2019р. на партію товару торговельної марки ECOLUX, AIMA, NEOMAX (країна виробництва-CN (Китайська Народна Республіка) на суму 32848,40 USD (доларів США) загальною вагою брутто 15400 кг. / а.с. 37-40,41-43 том 1/ та на підтвердження заявленої митної вартості до ЕМД декларантом було додано - договір поставки №20180605 від 05.06.2018р., INVOICE №19-01004 від 09.05.2019р., PROFORMA-INVOICE №19-01004 від 09.05.2019р., PACKING LIST №19-01004 від 09.05.2019р., BILL OF LADING №WMS 19044162 від 09.05.2019,р. CMR №28098-1 від 14.06.2019р., CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №447701036471 від 09.05.2019р. , висновок експерта від 19.06.2019р. /а.с. 51-67 том 1/;
- ЕМД №UA 100030/2019/404651 від 26.06.2019р. на партію товару торговельної марки NEOMAX (країна виробництва - CN (Китайська Народна Республіка) на суму 23 637,00 USD (доларів США) загальною вагою брутто 9230 кг. /а.с. 73-80 том 1/ та на підтвердження заявленої митної вартості до ЕМД декларантом було додано - договір поставки №20180605 від 05.06.2018р., INVOICE №19-01005 від 07.05.2019р., PROFORMA-INVOICE №19-01005 від 07.05.2019р., PACKING LIST №19-01005 від 07.05.2019р., BILL OF LADING №WMS19044161 від 07.05.2019р., CMR №28237-1 від 25.06.2019р., CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №959147008022 від 07.06.2019р., висновок експерта від 26.06.2019р. /а.с. 81-97 том 1/;
- ЕМД №UA100030/2019/404839 від 01.07.2019р. на партію товару торговельної марки Lemanso (країна виробництва - CN (Китайська Народна Республіка) на суму 60 996,60 USD (доларів США) загальною вагою брутто 20870 кг. /а.с. 104-111 том 1/ та на підтвердження заявленої митної вартості до ЕМД декларантом було додано - договір поставки №20180605 від 05.06.2018р., INVOICE №22 від 30.04.2019р., PROFORMA-INVOICE №22 від 30.04.2019р., BILL OF LADING №MWNBODE19050347FD від 13.05.2019р., CMR №3181 від 27.06.2019р., CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №10219013900635801289 від 13.05.2019р. , висновок експерта від 01.07.2019р. /а.с. 120-140 том 1/;
- ЕМД №UA100030/2019/405225 від 08.07.2019р. на партію товару торговельної марки Lemanso (країна виробництва - CN (Китайська Народна Республіка) на суму 51051,46 USD (доларів США) загальною вагою брутто 14368,65кг. / а.с. 147-158 том 1/ та на підтвердження заявленої митної вартості до ЕМД декларантом було додано - договір поставки №20180605 від 05.06.2018р., INVOICE №23 від 13.05.2019р., PROFORMA-INVOICE №23 від 13.05.2019р., BILL OF LADING №MWNBODEl9050615FD від 15.05.2019, CMR №3244 від 05.07.2019р., CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №10219013900635801294 від 14.05.2019р., висновок експерта від 08.07.2019р. / а.с. 171-192 том 1/.
При цьому необхідно зазначити, що митна вартість задекларованого позивачем за вищенаведеними ЕМД товару, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції), і на підтвердження заявленої митної вартості для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які перелічені у графі 44 кожної ЕМД та посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, позивач повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним у вищенаведених ЕМД митної вартості товарів та відповідачем у справі / а.с. 68, 98,141,193 том 1/, у подальшому, за результатом проведеної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості за кожною з поданих позивачем ЕМД, а саме: №UA100000/2019/000171/2 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/000092/2 від 26.06.2019 р., №UA100000/2019/000181/2 від 01.07.2019 р, №UA100000/2019/000197/2 від 08.07.2019 р. /а.с. 32-34, 69-70, 99-101,142-144 том 1 /, згідно з якими митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на підставі ст. 64 Митного кодексу України, а також у зв'язку з прийняттям митницею вищезазначених рішень позивачу було відмовлено в митному оформленні задекларованих товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00299 від 20.06.2019 р, №UA100030/2019/00304 від 26.06.2019р.; №UA100030/2019/00310 від 01.07.2019 р.; №UA100030/2019/00325 від 08.07.2019р. / а.с. 35,71-72,102-103, 145-146 том 1/
І саме вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
При цьому необхідно зазначити, що під час розгляду справи відповідач наполягає ( у письмових запереченнях на адміністративний позов) на те, що під час здійснення митної оцінки товару на підставі доданих позивачем до ВМД документів було виявлено ряд розбіжностей та відсутність необхідних відомостей, щодо ціни задекларованого товару, яка була сплачена або підлягала сплаті, а також через ненадання декларантом певних документів, що унеможливлювало проведення перевірки числових значень заявленої декларантом (позивачем) митної вартості.
Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).
Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:
1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
З наданих суду копій рішень про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000171/2 від 20.06.2019 р., №UA100030/2019/000092/2 від 26.06.2019 р., №UA100000/2019/000181/2 від 01.07.2019 р, №UA100000/2019/000197/2 від 08.07.2019 р. /а.с. 32-34, 69-70, 99-101,142-144 том 1 /, які є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а саме те, що стосується - вартості пакування, витрат пов'язаних із транспортуванням та страхуванням товару, та відомостей щодо умов оплати за товар, з урахуванням того, що в зовнішньоекономічному договору поставки № №20180605 від 05.06.2018р. загальна вартість товару не визначена, а у кожному з наданих разом з ЕМД інвойсів зазначено «оплата за контрактом №20180605 від 05.06.2018р». та вказана сума певної партії товару.
Так під час митного оформлення задекларованих позивачем 19.06.2019р., 26.06.2019р., 01.07.2019р. та 08.07.2019р. товарів, які поставлені у межах договору поставки №20180605 від 05.06.2018р., відповідачем зроблено висновки про те, що в інвойсах в №19-01004 від 09.05.2019р., №19-01005 від 07.05.2019р., №22 від 30.04.2019р. та № 23 від 13.05.2019р. та договорі поставки №20180605 від 05.06.2018р. не зазначено умови оплати за товар, але необхідно зазначити, що вказані інвойси містять посилання на зовнішньоекономічний договір поставки - №20180605 від 05.06.2018р., умовами якого визначені положення щодо розрахунків за товар, а саме п. 3.4 цього контракту, який передбачає, що товар, який поставлено покупцеві згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії договору, що фактично спростовує вищенаведене твердження митного органу щодо неможливості перевірити правильність визначення митної вартості самого товару через наявні розбіжності, з урахуванням того, що митним органом не зазначено, яким саме чином ці розбіжності впливають на митну вартість задекларованого позивачем товару.
Крім вищенаведеного, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за вищенаведеними ЕМД, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності, а саме: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF-Odessa, а відповідно до п.2.3. договору поставки №20180605 від 05.06.2018р. не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару, а за умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару, і саме такі зауваження, серед інших викладені відповідачем у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Але такі твердження відповідача колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що відповідно до Інкотермс-2010 CIF («фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, і додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, тому покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб, а на продавця, за умовами терміну CIF, покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, що свідчить про те, що позивачем у справі під час постачання товару у межах договору поставки №20180605 від 05.06.2018р. додаткові витрати на транспортування товару не понесено, при цьому також необхідно враховувати, що наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки, тому ці відомості внесені окремо у п.2.3. договору поставки №20180605 від 05.06.2018р. як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Договору. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Щодо наданого позивачем у справі під час здійснення митного оформлення товарів за вищенаведеними ЕМД платіжного доручення №82 від 19.04.2019р. на суму 20242 USD / а.с. 134 том 1/, в призначенні платежу якого вказано «оплата по контракту від 05.06.2018 №20180605», а в контракті - договорі поставки №20180605 від 05.06.2018р., не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу №22 від 30.04.2019р., поданого до митного оформлення, становить 60996,60 USD та сума інвойсу №23 від 13.05.2019р., який також надано під час митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості, становить 51051,46 USD, що не можуть безпосередньо свідчити про величину митної вартості відповідного оцінюваного товару, то колегія суддів вважає, що надане позивачем платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, але не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар, що дає можливість зробити висновок про відсутність прямого зв'язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару, тому платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, і у разі коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, що зазначений в інших документах, доданих до ЕМД, це не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що у свою чергу з урахуванням того, що декларантом - позивачем у справі, під час здійснення митного оформлення задекларованого ним за ЕМД - №UA 100030/2019/404276 від 19.06.2019р., №UA 100030/2019/404651 від 26.06.2019р., №UA100030/2019/404839 від 01.07.2019р. та №UA100030/2019/405225 від 08.07.2019р. товару для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, умовами контракту договір поставки №20180605 від 05.06.2018р, у межах якого здійснено поставку партій задекларованого за кожного ЕМД товару, які дозволяють визначити митну вартість цього товару за ціною договору (метод №1), а відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено існування розбіжностей, які викликали в нього обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, а відтак доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документах та про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору є безпідставними.
При цьому необхідно зазначити, що аналіз положень ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України дає можливість зробити висновок про те, що право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 цієї статті МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість, але витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (методом №6) , із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем за ЕМД - №UA 100030/2019/404276 від 19.06.2019р., №UA 100030/2019/404651 від 26.06.2019р., №UA100030/2019/404839 від 01.07.2019р. та №UA100030/2019/405225 від 08.07.2019р товару, що свідчить про те, що оскаржувані позивачем рішення Київської міської митниці ДФС (правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) про визначення митної вартості товарів прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 12.02.2020 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,--
Апеляційну скаргу Київської митниці Дермитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 р. у справі №160/10749/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 22.06.2020р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко