25 червня 2020 р. Справа № 440/4602/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Донець Л.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глобинської міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава по справі № 440/4602/19
за позовом ОСОБА_1
до Глобинської міської ради Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 26.09.2019 №1347 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065»;
- зобов'язати Глобинську міську раду Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду України від 31.01.2020 року зазначений позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 26.09.2019 №1347 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065.
Зобов'язано Глобинську міську раду Полтавської області (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду України від 31.01.2020 року по справі №440/4602/19 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що земельна ділянка за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 обтяжена правом постійного користування і позивачем, при подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не було подано погодження землекористувача, як того вимагає положення ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України. Також зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені дискреційними повноваженнями в сфері надання земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність громадянам та юридичним особам, а тому позовні вимоги в частині надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не підлягають задоволенню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.2018 №3972-СГ передано Глобинській міській територіальній громаді Глобинської міської ради у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4834,1063 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Глобинського району Глобинської міської ради, згідно з актом приймання-передачі.
08.02.2019 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради на підставі заяви від 05.02.2019 №32526988 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45431496, яким зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,2 га за Глобинською міською радою.
02.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065.
Рішенням Глобинської міської ради від 28.03.2019 №375 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі №440/1329/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №375 від 28 березня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065". Зобов'язано Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки (кадастровий номер 5320680500:00:005:0065) та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки спірних питань, наданих в судовому рішенні.
Рішенням п'ятдесят другої сесії першого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 26.09.2019 №1347 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області у зв'язку з тим, що відсутнє погодження землекористувача.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 26.09.2019 №1347 не містить вказівок на наявність підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених ч.7 ст. 118 ЗК України. Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем безпідставного та необґрунтованого рішення є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставою для відмови відповідачем визначено те, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем в графічних матеріалах обтяжена правом постійного користування.
Так, згідно із державним актом на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04.07.1996 ОСОБА_2 на підставі рішення восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12.03.1996 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за №111. Наявність у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,20 га, яка перебуває у комунальній власності, підтверджується також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5310992002019 від 13.04.2019, архівним витягом з рішення восьмої сесії двадцять другого скликання Глобинської районної ради від 12.03.1996 року та інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно №155569741 від 08.02.2019 (а.с.46-57).
Відповідач вказує, що позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 від 02.03.2019 не додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України.
Позивач в обґрунтування неподання погодження землекористувача посилається на те, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією довідки старости Борисівського старостинського округу, копією відповіді Глобинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 11.04.2019 року №820/16.3-04-30 (а.с.74-75).
Колегія суддів зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц і від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 02.08.2019 у справі №915/823/18, від 13.08.2019 у справі №908/1393/18, від 15.10.2019 у справі № 920/840/17.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України є необґрунтованими і вказана обставина не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України.
При цьому, невнесення відомостей до державних реєстрів про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка на момент звернення позивача до відповідача знаходилася у комунальній власності, і тому саме у Глобинської міської ради був обов'язок щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та внесення відповідних даних до державних реєстрів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2020 у справі № 440/793/19.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням п'ятдесят другої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 26.09.2019 №1264 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району.
Отже, на час прийняття відповідачем спірного рішення відповідачу було відомо про припинення права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065.
Разом з тим, рішенням п'ятдесят другої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 26.09.2019 №1318 надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га., з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065.
Колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства іншій особі не є підставою для відмови у наданні іншого дозволу на розробку проекту землеустрою на цю земельну ділянку. Особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а.
При цьому передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.
Щодо позовних вимог про покладення обов'язку на відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та доводів апеляційної скарги щодо наявності у органів місцевого самоврядування дискреційних повноважень в сфері надання земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність громадянам, колегія суддів зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання ухвалити рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:
«…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними».
Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від вищевикладеної правової позиції.
Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.10.2019 року у справі № 0840/3112/18, від 23.01.2020 у справі № 440/793/19,.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі №440/4602/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Глобинської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі №440/4602/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець О.М. Мінаєва