24 червня 2020 року справа № 360/3591/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Матусевича Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (з використанням для проведення судового засідання системи «EasyCon») апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (повний текст складено 28 грудня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/3591/19 (суддя в 1 інстанції - Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2019 наказом № 1582 начальника ГУ Національної поліції в Луганській області за порушення ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, позивача звільнено з посади. Порушення Дисциплінарного статуту виразилось в невиконанні вимог наказу т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції Радака В.О. щодо особистого, як начальника вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області, виїзду позивача на місце пригоди за фактом вибуху у відділені АТ КБ «Приватбанк» в м. Старобільськ, в результаті якого отримали тілесні ушкодження 5 цивільних осіб та поліцейський Старобільського ВП ГУНП.
Вказаний наказ було винесено на підставі рапорту начальника УКЗ ГУНП в Луганській області від 21.06.2019 щодо неналежного реагування начальником вибухотехнічного відділу ГУНП на повідомлення про підрив гранати невідомою особою в приміщені АТ КБ «Приватбанк» за адресою м. Старобільськ, вул. Шевченка, 33. Також, на підставі наказу від 18.05.2019 № 1244 було призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 вчинений дисциплінарний проступок, який виразився у неналежному виконанні вимог наказу т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області щодо особистого виїзду для надання практичної та методичної допомоги під час огляду місця події та фіксування вибухових речовин за фактом вибуху у відділені АТ КБ «Приватбанку» у м. Старобільську.
Позивач зауважував, що у відповідача були відсутні підстави для проведення службового розслідування, а винесений за його результатами наказ від 21.06.2019 № 1582 є протиправним та таким, що порушує його права та свободи, а отже підлягає скасуванню.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 360/3591/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції наказом ГУНП від 07.11.2015 № 8 о/с, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 (арк.справи 96-102).
На час виникнення спірних правовідносин позивач займав посаду начальника вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області, що не заперечується сторонами у справі.
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області Радака В.О. від 18.05.2019 № 1244 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в рапорті начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Чабана В.О. та визначено склад комісії (арк.справи 56).
Підставою для винесення даного наказу слугував рапорт начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Чабана В.О. від 17.05.2019 щодо неналежного реагування начальником вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області підполковником поліції Вісловим І.В. на повідомлення про підрив гранати невідомою особою в приміщенні АТ КБ «Приватбанк» за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Шевченка, 33, внаслідок якого отримали тілесні ушкодження поліцейський Старобільського ВП ГУНП та 5 цивільних осіб (арк.справи 55).
18.06.2019 начальником ГУНП в Луганській області затверджено висновок про результати службового розслідування за інформацією, викладеною в рапорті начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Чабана В.О. (арк.справи 75-78).
Наказом начальника ГУНП в Луганській області від 21.06.2019 № 1582 «Про застосування до працівника дисциплінарного стягнення» за порушення вимог ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось в невиконанні вимог наказу т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції Радака В.О., щодо особистого виїзду на місце пригоди за фактом вибуху у відділенні АТ КБ «Приватбанк» в м. Старобільськ, в результаті якого отримали тілесні ушкодження 5 цивільних осіб та поліцейський Старобільського ВП ГУНП, підполковника поліції Віслова І.В. 0108632 (начальника вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області) звільнено з посади (арк.справи 80).
Наказом начальника ГУНП в Луганській області від 28.08.2019 № 783 о/с ОСОБА_1 призначено старшим інспектором-вибухотехніком вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області (арк.справи 81).
Не погоджуючись із наказом відповідача від 21.06.2019 № 1582 «Про застосування до працівника дисциплінарного стягнення», позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно Положення про Департамент вибухотехнічної служби Національної поліції України, затверджений наказом Національної поліції України 25.08.2016 № 760, Департамент вибухотехнічної служби Національної поліції України (далі - ДВТС) є структурним підрозділом апарату Національної поліції України, який підпорядковується Голові Національної поліції України або одному із заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
У своїй діяльності ДВТС керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, у тому числі нормативно-правовими актами МВС, організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України та цим Положенням.
Згідно п. 4 Наказу № 760 Начальник ДВТС: 1) здійснює безпосереднє керівництво службовою діяльністю ДВТС, організовує виконання завдань, покладених на ДВТС; 2) розподіляє службові обов'язки між працівниками ДВТС, здійснює контроль за їх виконанням; 3) вносить керівництву Національної поліції України пропозиції щодо структури та штатної чисельності ДВТС та вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції; 4) у визначеному порядку організовує та безпосередньо приймає участь у запобіганні терористичним актам та кримінальним правопорушенням, що пов'язані з використанням вибухових матеріалів, проведенні спеціальних вибухотехнічних робіт; 5) за рішенням слідчого залучає працівників ДВТС та вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції в якості спеціалістів до проведення досудового розслідування та судового розгляду у випадках і порядку, передбаченому законодавством України; 6) здійснює контроль за якістю проведення огляду місця події, повнотою виявлення та вилучення криміналістичних слідів, пов'язаних з використанням вибухових матеріалів; 7) здійснює контроль за діяльністю вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції, організовує та особисто приймає участь у перевірках їх службової діяльності, а також у наданні методичної та практичної допомоги; 8) контролює стан діловодства в ДВТС, у визначеному порядку вживає заходів із матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення діяльності ДВТС; 9) у визначеному порядку та з урахуванням кваліфікаційних вимог і спеціалізації організовує та забезпечує відбір, розстановку, переміщення і професійну підготовку кадрів ДВТС, несе персональну відповідальність за організацію службової підготовки в ДВТС; 10) у визначеному порядку погоджує призначення на посади і звільнення з посад працівників вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції; 11) організовує в установленому порядку атестацію особового складу ДВТС, вносить керівництву Національної поліції України пропозиції щодо присвоєння чергових спеціальних звань поліцейським та рангів державних службовців ДВТС; 12) у визначеному порядку вносить керівництву Національної поліції України пропозиції щодо преміювання, заохочення працівників ДВТС, у тому числі державними нагородами; 13) в межах компетенції та в установленому порядку ініціює проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, учинених працівниками ДВТС та надзвичайних подій за їх участю; 14) вносить керівництву Національної поліції України пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДВТС; 15) у визначеному порядку вносить керівництву Національної поліції України пропозиції щодо відряджень працівників ДВТС; 16) у межах своїх повноважень підписує від імені ДВТС листи та інші документи, пов'язані із виконанням завдань і функцій ДВТС; 17) забезпечує збереження, цільове використання матеріальних та нематеріальних активів, що передані в користування або відповідальне зберігання працівникам ДВТС; 18) у визначеному порядку запитує та отримує від органів та підрозділів поліції інформаційні, звітні документи та інші матеріали, необхідні для виконання завдань, покладених на ДВТС; 19) у визначеному порядку організовує взаємодію з органами та підрозділами поліції, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями, а також правоохоронними органами іноземних держав і міжнародними організаціями з питань, віднесених до компетенції ДРТС; 20) розглядає запити і звернення народних депутатів України, громадян, підприємств, установ, організацій, що належать до компетенції ДВТС; 21) здійснює постійний контроль за збереженням державної таємниці, інформації з обмеженим доступом, а також режимом секретності в ДВТС; 22) у визначеному порядку вносить на розгляд керівництву Національної поліції України пропозиції щодо вдосконалення діяльності ДВТС та вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції, а також впровадження новітніх форм і методів їх роботи; 23) у визначеному порядку, за дорученням керівництва Національної поліції України, представляє Національну поліцію України в органах державної влади, правоохоронних органах іноземних держав та міжнародних організаціях з питань, які належать до компетенції ДВТС; 24) реалізовує інші повноваження, віднесені до компетенції ДВТС та передбачені законодавством України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про Національну поліцію» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України «Про Національну поліцію»), Законом України від 22.02.2006 року № З460-1V «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Дисциплінарний статут, Статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року №230 (далі також - Інструкція №230), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 та ін.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до абзацу 1 преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Частинами першою, другою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Згідно з частиною четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Інструкції №230 ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі також - особи РНС) у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
Згідно з пунктом 1.2 Розділу І Інструкції № 230 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Пунктом 2.1. Розділу II Інструкції № 230 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково зроблено висновок про те, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито невиконання вимог інструкції № 111 з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України. Так судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач, як начальник вибухотехнічного відділу, з метою організації належного реагування на правопорушення та подолання його наслідків, у відповідності до вимог інструкції № 111 повинен був особисто виїхати на місце події до м. Старобільськ, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку.
Натомість, в оскаржуваному наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивача притягнуто не за невиконання вимог інструкції № 111, так само як і будь-якої іншої інструкції, а за нібито невиконання наказу т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області Радака В.О.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, в тому числі, верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ст. 9 КАС України).
Таким чином, суд може виходити за межі позовних вимог виключно для захисту прав і свобод особи а не суб'єкту владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не дослідив належним чином наявність чи відсутність факту надання наказу позивачеві з боку керівництва, натомість зосередивши свою увагу на дослідженні повноважень та обов'язків позивача відповідно до внутрішніх інструкції, що не було підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Жодного доказу, що підтверджував би наявність наказу з боку ОСОБА_2 позивачеві про виїзд позивача безпосередньо на місце події окрім копій матеріалів службової перевірки, відповідачем не надано.
Також колегія суддів звертає увагу, що у висновку службового розслідування, який є підставою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, не встановлений час видання усного наказу, його зміст, яким чином даний наказ був доведений до позивача (безпосередньо, засобами зв'язку або інше).
У висновку службового розслідування зазначено (відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), що позивачеві надавалась вказівка, а не усний наказ. Колегія суддів зазначає, що поняття «наказ» та «вказівка» не є тотожними та мають різне правове значення.
Крім того, з пояснень старшого інспектора чергового ЧЧ УОАЗОР ГУНП Парамоненко О.В., старшого інспектора з ОД чергового ЧЧ УОАЗОР ГУНП Талалаєва О.В., інспектора чергового ЧЧ УОАЗОР ГУНП Афанасьєвої Н.О., вбачається, що вказівок від керівництва про направлення на місце події саме ОСОБА_1 вони не отримували (арк.справи 63-64, 66).
Також необхідно зауважити, що судом першої інстанції помилково не надано належної оцінки тому факту, що на момент нібито наявного дисциплінарного проступку позивач знаходився на лікарняному. Жодних доказів того, що позивачем було порушено умови лікування або режим знаходження на лікарняному до суду надано не було, а твердження про нібито виконання позивачем своїх службових обов'язків на лікарняному є хибним, адже виконання певної роботи з боку позивача жодним чином не впливає на його знаходження на лікарняному і жодним чином не свідчить про порушення амбулаторного чи стаціонарного режиму.
Окрім цього, суд першої інстанції помилково робить висновок про те, що позивачем нібито не було повідомлено відповідача про те, що він знаходиться на лікарняному, оскільки під час судового розгляду було встановлено і не оскаржувалось відповідачем, що на момент винесення оскаржуваного наказу і на момент проведення службової перевірки відповідачу було відомо про те, що позивач знаходився на лікарняному на момент нібито наявного проступку.
Відповідно до ч.б ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Натомість, службове розслідування стосовно Позивача, і як результат видання оскаржуваного наказу було проведено упереджено та необ'єктивно, що не було взято до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 360/3591/19 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 360/3591/19 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21 червня 2019 року № 1582 про застосування до працівника ГУНП в Луганській області дисциплінарного стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 з посади начальника вибухотехнічного відділу ГУНП в Луганській області.
Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць