ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 червня 2020 року м. Київ № 826/15194/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві) щодо зобов'язання відповідача здійснити заходи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 загальною сумою (виключаючи поетапність виплат перерахованої пенсії), виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження військової служби премію, станом на 01 квітня 2018 року, починаючи з 01 квітня 2018 року з урахуванням виплаченого раніше.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що після звільнення з військової служби перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону № 2011-ХІІ.
У квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова №103), проте, перерахунок здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення, а виплата відбувається у 50% суми підвищення до пенсії попереднього розміру.
Позивач вважає, що проведений перерахунок не відповідає положенням Конституції України, Закону №2011-ХІІ, порушує його права на отримання належного розміру пенсійного забезпечення, оскільки не враховано усі складові грошового забезпечення, включно з додатковими для осіб, звільнених з військової служби до 01 березня 2018 року, що дискримінує таких осіб у порівнянні з іншими особами, зокрема, звільненими після 01 березня 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази, зобов'язано відповідача надати належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.
Від відповідача 26 жовтня 2018 року та 18 грудня 2019 року надійшли відзиви на позовну заяву. Завірена копія пенсійної справи позивача ОСОБА_1 надійшла до суду 12 грудня 2019 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року.
З відзивів відповідача вбачається, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року здійснено згідно з постановою №103 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, з урахуванням передбачених видів грошового забезпечення. При цьому, постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Позивач отримує пенсійні виплати, вид та розмір яких не зменшувався, право на перерахунок пенсії реалізовано, тому відповідачем збережено сутність і зміст права позивача на соціальний захист.
Позивачем у свою чергу подано відповідь на відзив від 29 жовтня 2018 року, у яких зазначено про помилковість та хибність позиції відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року провадження у даній справі №826/15194/18 зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі №826/15194/18.
Позивачем 01 серпня 2019 року та 29 листопада 2019 року надані додаткові пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначено, що адміністративний позов не містить вимог щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача, а також підтримано позицію, викладену у позові.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" отримує пенсію за вислугу років.
У квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб".
Перерахунок пенсії, як вказує позивач, відповідачем здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення та її виплата відбувається з 01 січня 2018 року у неповному обсязі, лише 50% суми підвищення до пенсії попереднього розміру.
Листом від 20 липня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії, враховуючи всі складові грошового забезпечення, визначені частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідь на заяву позивачу не надходила.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії без врахування всіх складових грошового забезпечення, визначених частини другої статті 9 Закону України №2011-ХІІ, посилаючись на порушення його гарантованих конституційних прав, з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно зі статтею 43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 постанови №704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Отже, з набранням чинності постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії. Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.
Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій: Міністерство оборони України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача міг бути здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №636/662/17 та від 03 липня 2018 року у справі №709/2728/16-а.
Разом з тим, матеріали справи не містять довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, яка б містила відомості про додаткові види грошового забезпечення, та доказів не врахування відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача усіх складових грошового забезпечення, зокрема надбавку за службу в умовах режимних обмежень, набавку за особливості проходження військової служби та премію.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідна довідка з усіма її складовими має надаватися саме до органу Пенсійного фонду України, який на її підставі проводить відповідний розрахунок.
Якщо орган Пенсійного фонду України по факту отримання відповідної довідки проводить розрахунок пенсії без врахування всіх її складових, це може бути предметом оскарження, як це відбувається щодо питання застосування відповідачем положень пункту 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103.
Проте, якщо відповідна довідка не була надана уповноваженим органом до органу Пенсійного фонду України, суд не має підстав її витребовувати та на її підставі зобов'язувати відповідача проводити відповідний розрахунок пенсії, оскільки суд оцінює на відповідність вимогам законодавства рішення, дії та бездіяльність відповідача, проте не перебирає на себе його функції та не проводить розрахунок пенсії.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити заходи щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону №2262-XII відповідної посади, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, набавку за особливості проходження військової служби та премію за відсутності підтвердження наявності відповідних складових грошового забезпечення позивача відповідною довідкою уповноваженого органу.
У суду також відсутні підстави для висновку щодо допущення Київським міським військовим комісаріатом бездіяльності щодо її надання відповідачу, оскільки відповідні дії чи бездіяльність уповноваженого органу не є предметом розгляду у справі.
Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 до правовідносин сторін суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 р. у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказане судове рішення залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року і набуло законної сили.
Згідно з вказаним рішенням, надаючи оцінку відповідності актам вищої юридичної сили оскаржуваним положенням постанови №103 та Порядку №45, суд дійшов висновку про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка почала діяти з 1 березня 2018 року і передбачає визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до займаних посад, з урахування коефіцієнтів, визнано такою що втратила чинність Постанова КМУ №1294.
Отже, частина третя статті 43 Закон №2262-ХІІ передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас пункти 1 та 2 спірної постанови №103, встановлюють відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Порядку, звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу), відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону (2262-ХІІ) вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63)".
Також в даному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Верховний Суд України також у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15 вказав на те, що будь-які надбавки, підвищення, доплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Аналізуючи наведені норми пенсійного законодавства, можна зробити висновок про те, що пункти 1, 2 спірної Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку, затвердженого Постановою №45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, з огляду на те, що скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував військовий пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій.
Отже, відповідач, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-ХІІ, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Відтак, оскаржувані пункти постанови №103, всупереч вимогам статей 13, 43, частини четвертої статті 63 та частини третьої статті 11 Закону №2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача.
Суд враховує вказані висновки і факт визнання вказаних нормативно-правових актів нечинними в порядку частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України окремо не надає оцінку посиланням позивача на невідповідність вказаних нормативно-правових актів актам вищої юридичної сили, оскільки вони були предметом судового розгляду.
Згідно частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно, вказані нормативно-правові акти втрачають чинність з 05 березня 2019 року, і не можуть застосуватися відповідачем для нарахування пенсії позивачу з цієї дати.
Водночас, чинним законодавством не визначено наслідків визнання нормативно-правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності, і для визначення цих наслідків суд керується статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, висловленою, зокрема, у п. 31 рішення від 26.06.2014 р. у справі SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE (заяви № 68385/10 та 71378/10) що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).
Щодо підстав втручання у право власності на визначені соціальні виплати з огляду на їх розмір ЄСПЛ виклав свою позицію у пп. 52, 53 вказаного рішення, згідно яких, зокрема, Суд зазначає, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (див. рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року).
Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-145014; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a16.
Оскільки нормативно-правові акти, на підставі яких позивачу, починаючи з 01 січня 2018 року, зроблено розрахунок розміру пенсії, визнані в судовому порядку протиправними, втручання у право власності позивача не може бути визнано законним.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що хоча відповідач, як суб'єкт владних повноважень, починаючи з 01 січня 2018 року, керувався чинними нормативно-правовими актами для розрахунку розміру пенсії позивача, з огляду на наступне визнання їх протиправними позивачу має бути проведено перерахунок пенсії без врахуванням передбачених вказаними нормативно-правовими актами обмежень.
З врахуванням викладеного суд визнає обґрунтованими посилання позивача на протиправність застосування до нього положень пунктів 1, 2 постанови №103 під час здійснення перерахунку та виплати пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року.
Зокрема, з врахуванням висновків суду у справі №826/3858/18 протиправним є неврахування всіх видів грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-ХІІ, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, і які нараховувались позивачу під час виходу на пенсію.
Проте, з огляду на відсутність відповідної довідки Київського міського військового комісаріату на виконання вимог Порядку №3-1 для перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року (а наявний в матеріалах справи розрахунок станом на 01 січня 2018 року зроблений на підставі попередньо виданої довідки з врахуванням положень постанови №103), зобов'язати відповідача зробити перерахунок не можуть бути задоволені, тоді як розрахунок станом на 01 грудня 2017 року (з врахуванням всіх складових) містить розмір пенсії без врахування підвищення, і його застосування призведе до зменшення розміру пенсії позивача.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем згідно квитанції від 13 вересня 2018 року №75889 сплачено 704,80 грн. судового збору. Проте, відшкодуванню зазначена сума не підлягає, оскільки суд не знайшов правових підстав для задоволення позову.
Також, суд вбачає за доцільне зазначити, що положення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки визначені зазначеною нормою процесуальні строки для вчинення упродовж розгляду справи окремих процесуальних дій учасниками процесу спливли до набрання чинності зазначеною нормою.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел.0444867794.
Суддя В.І. Келеберда