ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 червня 2020 року м. Київ № 640/8087/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомМіністерства розвитку громад та територій України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Міністерство розвитку громад та територій України із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн. та постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення виконавчого збору в сумі 18 892, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 по справі №876/2258/17 про зобов'язання Міністерство розвитку громад та території України розглянути погодження кандидатури ОСОБА_1 для призначення на посаду начальника відділу держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, відповідно до Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2012 №45. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2012 №45 втратила чинність, що у розумінні ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є обставиною, яка ускладнює виконання судового рішення, у зв'язку з чим, виконавчий лист повинен бути повернутий стягувачу. Крім того, відповідачем було порушено приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено документи виконавчого провадження з порушенням встановленого строку.
У відзиві на позовну заяву, Міністерство юстиції України проти задоволення позову заперечило з огляду на те, що державний виконавець разом із постановою про відкриття провадження у справі одночасно виносить постанову про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження.
Суд на підставі ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 по справі №809/1030/16 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та території України, Тисменицької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
04.04.2017 постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Тисменицької районної державної адміністрації щодо погодження або вмотивованої відмови кандидатури ОСОБА_1 для призначення на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області.Визнано незаконною бездіяльність Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо нерозгляду погодження або вмотивованої відмови в кандидатурі ОСОБА_1 для призначення на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Зобов'язано Тисменицьку районну державну адміністрацію розглянути погодження кандидатури ОСОБА_1 для призначення на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області відповідно до «Порядку призначення на посади та звільнення з посад …» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2012 №45. Зобов'язано Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розглянути погодження кандидатури ОСОБА_1 для призначення на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області відповідно до «Порядку призначення на посади та звільнення з посад …» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2012 №45. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
30.01.2020 постановою Верховного Суду залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 у справі №809/1030/16.
24.02.2020 на виконання вимог постанови Верховного Суду , Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено виконавчий лист №809/1030/16.
13.03.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження №61540889 з примусового виконання виконавчого листа №809/1030/16 від 24.02.2020.
13.03.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн.
13.03.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 18 892, 00 грн.
Вважаючи вказані постанови протиправними та передчасними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06. 2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Крім того, системний аналіз положень статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02. 2018 по справі №910/1587/13.
Статтею 40 Закону 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 №1302/29432 (далі - Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.
Тобто, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно ст.39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наявних у справі матеріалів виконавчого провадження №61540889 вбачається, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду, натомість виконавчий збір стягнуто наперед без вчинення реальних дій з примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 по справі №809/1030/16.
За таких обставин суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про те, що виконавчий збір стягується державним виконавцем одночасно із відкриттям виконавчого провадження, незалежно від того чи було здійснено примусові дії з виконання виконавчого листа.
Згідно Закону № 1404-VIII виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який встановлює право державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору лише після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення виконавчого збору в сумі 18 892, 00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн., то суд зазначає наступне.
Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04. 2012 № 512/5 2 (далі - Інструкція № 512/5).
Пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5 встановлено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09. 2016 №2830/5 затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження (далі по тексту - Положення № 2830/5).
Згідно з розділом І Положення № 2830/5 до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до розділу ІІ Положення № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
Згідно з розрахунком витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що зазначений у постанові від 13.03.2020 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідачем прописано детальний розрахунок витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, зокрема: робота в АСВП (реєстрація 1 ВП) ~ 69,00 грн. 1 69,00 грн. Обкладинка виконавчого провадження ф-АЗ ~ 2,46 грн. 1 шт. 2,46 грн. Папір офісний А4 500 арк. = 59,40 0,12 грн. 25 3,00 грн. Конверт середній С5 ~ 0,30 грн. 7 шт. 2,10 грн. Витрати тонера на друк 1 аркуша А4 1шт. = 1818,00 /210,0 копій 0,87 грн. 25шт. 21,75 грн. Скоби для степлера № 10-1000*25 (вартість за 25 шт.) 1000шт.=2,16 0,06 грн. 11 0,66 грн. Витрати на відправку кореспонденції. Рекомендований лист (маркувальна машина + 20% ПДВ) масою до 20 г. включно 6,48 19,44 грн. Простий лист (маркувальна машина + 20% ПДВ) масою понад 20 г. до 50г. 3,60 грн. 4 шт. 14, 40 грн. Всього: 132,81 грн.
Отже, відповідачем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження одночасно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, в якій міститься детальний розрахунок розміру мінімальних витрат відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що постанова від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн. є правомірною, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Міністерства розвитку громад та територій України підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст.2,5 - 11,19,72 - 77,90,139,241 - 246,250,255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Міністерства розвитку громад та територій України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 17471928) частково задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) від 13.03.2020 у ВП №615440889 про стягнення виконавчого збору в сумі 18 892, 00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.С. Мазур