24 червня 2020 року № 320/3528/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019 №23, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги,
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача від 22.02.2019 №23, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки з 27.09.2018, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є законним, оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п. 4 ст. 16-3 України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріал справи, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України.
12 та 18 лютого 2015 року під час участі в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей в ході виконання бойового завдання отримав поранення.
На підставі довідки МСЕК серії АГ №0005740 від 03.12.2015 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу встановлено ступінь втрати особою професійної працездатності у відсотках - 20 % (а.с. 11).
У відповідності до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №544 від 27 лютого 2018 року встановлено, що травми та захворювання, так пов'язана із захистом Батьківщини (а.с. 10).
З матеріалів справи з'ясовується та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 було виплачено допомогу у зв'язку із встановленням 20% втрати працездатності виплачена у розмірі 19292,00 грн.
Судом встановлено, що 27.09.2018 під час огляду органами МСЕК позивачу було встановлено III групу інвалідності, внаслідок травми та захворювання пов'язаних із захистом Батьківщини, довідка МСЕК серії НОМЕР_1 від 27.09.2018 (а.с. 13).
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
За результатами розгляду заяви, пунктом 2 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019 №23, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 15).
Вважаючи такі дій відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у даній справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
З урахуванням динамічної зміни законодавства, у справах цієї категорії, насамперед потрібно встановити які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору.
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІIІ групи інвалідності з 27.09.2018, внаслідок травми, захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 27.09.2018.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.
Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі №806/714/18.
Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві (03.12.2015), правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
З дня первинного встановлення ступеню втрати працездатності (03.12.2015) до дня встановлення III групи інвалідності (27.09.2018) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
За таких обставин, оскільки зміна групи інвалідності відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що непідлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.