ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про передачу адміністративної справи
"25" червня 2020 р. справа № 338/417/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
21.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 2020 року та зобов'язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 2020 року.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22.04.2020 року адміністративну справу № 338/417/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
19.05.2020 року матеріали адміністративної справи № 338/417/20 надійшли до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 року, судова справа № 338/417/20 передана головуючому судді Грицюку П.П.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року за № 75, згідно наказу № 121-ОС від 19.06.2020 року про відрахування зі штату суду судді Грицюка П.П., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 338/417/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 року, судову справу № 338/417/20 передано головуючому судді Матуляку Я.П.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом, після відкриття провадження у справі, встановлено, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Так, у відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 5 статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Положеннями частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в пункті 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Територіальна юрисдикція (підсудність) визначена параграфом 3 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно приписів частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторонами в даному адміністративному процесі є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - військова частина НОМЕР_1 , а спір стосується оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання за № 447 від 17.03.2020 року, долученою позивачем до позовної заяви адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 з 28.03.1995 року по теперішній час є АДРЕСА_1 , про що позивачем також зазначено в позовній заяві.
Також, судом встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи - військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) є АДРЕСА_2 .
Водночас, ОСОБА_1 у позовній заяві вказує фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання (перебування) особи, зареєстрованим у встановленому законом порядку для цілей застосування статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України при визначені підсудності такої справи.
Частина 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача, а не за фактичним.
Таким чином, судом встановлено, що позовну заяву подано з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ.
За правилами пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вирішуючи питання щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Зміст положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що якщо предметом спору є оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача або за місцезнаходженням відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України).
Як слідує з матеріалів позову, ОСОБА_1 при поданні позовної заяви обрано альтернативну підсудність - за місцем проживання позивача.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача до Вінницького окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Козятин Вінницької області і який, в даному випадку, є повноважним судом, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття "суд, встановлений законом" передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді ("Coeme та інші проти Бельгії" №3249296, рішення від 22 червня 2000 року; "Gurov проти Молдови" №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; "Олександр Волков проти України" №21722/11, рішення від 9 січня 2013 року; "DMD Group A.S. проти Словаччини" №1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року; "Сокуренко і Стригун проти України" №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).
За змістом частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи неповноважним складом суду є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа територіально підсудна іншому адміністративному суду, а відтак справу належить передати на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 29, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу № 338/417/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - передати на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.