24 червня 2020 року Справа № 280/686/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області
про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплат;
-зобов'язати відповідача видати позивачу оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2020 року з відповідною доплатою за вислугу років та доплати за перебування на адміністративній посаді 10 (десять) % посадового окладу;
-зобов'язати відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.12.2019 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки в порядку перерахунку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді станом на 01.01.2020 року із зазначенням у ній розміру посадового окладу судді з доплатою за адміністративну посаду. Однак, відповідач, листом від 14.01.2020 року № 08-02/165, відмовив у видачі довідки. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнає з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№9597 від 02.03.2020) зокрема вказує, що позивач на момент виходу у відставку працював на посаді судді та не обіймав адміністративної посади. Крім того, у період з 23.12.2003 по 04.06.2005, а також у період з 04.02.2008 по 26.02.2013 позивач займав посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області, однак у період з 23.12.2003 по 04.06.2005 та у період з 04.02.2008 по 31.12.2011 позивач не отримував та не міг отримувати доплату за перебування на адміністративній посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до абзацу шостого пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» вказаного Закону стаття 129 вводилася в дію з 01 січня 2012 року. До набрання чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оплата праці суддів здійснювалася на підставі статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якими не передбачалася доплата за перебування на адміністративній посаді. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.
14.04.2020 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.05.2020.
12.05.2020 витребувано від відповідача додаткові докази, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи на 04.06.2020.
У судове засідання 04.06.2020 учасники справи не з'явилися.
Позивачем подано заяву (вх. №26012 від 03.06.2020) про розгляд справи без його участі.
Представником відповідача подано клопотання (вх. №26223 від 04.06.2020) яким просить розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Також зазначає, що штатний розпис (оригінал) знаходиться в Токмацькому районному суді Запорізької області, у зв'язку з чим не має можливості надати його належним чином засвідчену копію.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справу вирішено розглянути в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював суддею Токмацького районного суду Запорізької області до 02.10.2018 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 жовтня 2018 року № 3048/0/15-18 позивача звільнено з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 04.10.2018 позивач перебуває на обліку в Токмацькому об'єднаному УПФУ Запорізької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.
20.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки в порядку перерахунку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді станом на 01.01.2020 року із зазначенням у ній розміру посадового окладу судді з доплатою за адміністративну посаду.
Листом від 14.01.2020 року № 08-02/165 відповідач надав довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання станом на 01.01.2020, однак повідомив, що на дату виходу у відставку позивач не обіймав посаду голови суду та доплату за перебування на адміністративній посаді не отримував, у ТУ ДСА України в Запорізькій області немає підстав для включення позивачу в довідку доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10%.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016р. № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому в Рішенні від 11.10.2005р. №8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).
Частиною 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення пенсій позивачу ) було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ст 135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016р. та діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного утримання, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить доплата за перебування на адміністративній посаді в суді.
Разом із тим, суд погоджується із позицією відповідача щодо безпідставності твердження позивача про наявність у нього права на обчислення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням доплати за адміністративну посаду у розмірі 10%.
Так сторонами не заперечується, що у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року позивач займав посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області.
Судом встановлено, що у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 31 грудня 2011 року позивач не отримував доплату за перебування на адміністративні посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ.
Відповідно до абзацу шостого пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» вказаного Закону стаття 129 вводилася в дію з 01 січня 2012 року. До набрання чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оплата праці суддів здійснювалася на підставі статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якими не передбачалася доплата за перебування на адміністративній посаді.
Щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 було встановлено з 14 листопада 2011 року наказом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 04 жовтня 2011 року № 148-ос та виплачувалося до 31 грудня 2011 року включно.
Наказом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 03 січня 2012 року № 29-ос виплату щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 було скасовано у зв'язку з набранням чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ та одночасною втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Таким чином, твердження позивача про те, що у період з 01 січня 2012 року по 26 лютого 2013 року він отримував щомісячне грошове утримання, є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам.
Крім того, у період з 14 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року розрахунок розміру щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 здійснювався, виходячи з розміру його посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікаційний клас судді та виплат, передбачених статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Таким чином, у період з 23 грудня 2003 року по 31 грудня 2011 року позивач не отримував та не міг отримувати доплату за перебування на адміністративній посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ та не мало місця до набрання чинності вищевказаною нормою Закону.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача з приводу отримання ним доплати за адміністративну посаду у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року не відповідають дійсним обставинам справи.
Посилання позивача на штатні розписи працівників Токмацького районного суду Запорізької області з яких ніби то вбачається, що всі роки займання позивачем адміністративної посади в Токмацькому районному суді Запорізької області голови суду з 2003 року по 2013 рік посадовий оклад голови суду був значно вищим, ніж посадовий оклад судді, тобто, на думку позивача ДСА України передбачала та виплачувала таким чином суддям, які займали адміністративну посаду в суді, доплату за виконання адміністративних обов'язків, суд вважає помилковим, оскільки відповідно до наведеної вище норми ч.2 ст. 135 Закону №1402-VIII, така доплата є самостійною складовою суддівською винагороди, яка виплачується окремо від посадового окладу.
Таким чином намагання позивача ототожнити доплату за перебування на адміністративній посаді та розмір посадового окладу голови суду у 2003-2011 роках є безпідставним, та спростовується розрахунковими листами, наявними в матеріалах справи за період з 23.12.2003 по 14.11.2011.
У зв'язку з припиненням повноважень на адміністративній посаді наказом територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 01 березня 2013 року № 20-ос з 26 лютого 2013 року судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 скасовано доплату за обіймання посади голови суду у розмірі 10% посадового окладу та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу. Тобто, доплата у розмірі 10% посадового окладу за обіймання посади голови суду виплачувалася ОСОБА_1 у період, коли він втратив право на отримання щомісячного грошового утримання.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI передбачено, що звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді.
Аналогічні положення містить частина 7 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Таким чином, з 26 лютого 2013 року ОСОБА_1 втратив право на отримання суддівської винагороди з урахуванням доплати за адміністративну посаду у розмірі 10%, тобто більше, ніж за п'ять років до виходу у відставку у жовтні 2018 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр. Соборний, б. 168, код ЄДРПОУ 26316700) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В.Стрельнікова