16 червня 2020 року Справа № 280/6112/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 67-А, код ЄДРПОУ 13476862)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 23 серпня 2019 року №0013751407 на суму 131 250,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 23 серпня 2019 року №0013761407 на суму 145 833,75 грн;
Ухвалою судді від 16 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 січня 2020 року.
15 січня 2020 року розгляд справи відкладено до 11 лютого 2020 року.
Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року провадження у справі зупинено до 23 березня 2020 року.
23 березня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.
Разом з тим, ухвалою суду від 23 березня 2020 року розгляд справи відкладено на 13 квітня 2020 року.
13 квітня 2020 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 09 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 09 червня 2020 року провадження у справі поновлено.
Позовна заява обґрунтована тим, що обставини, зазначені у податковій інформації щодо ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР», не можуть вважатися підставою для висновку про неправомірність формування ТОВ «НВП «МАК» податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових доходів і витрат по господарських операціях з виконання робіт для ТОВ «НВП «МАК», оскільки отримання податковим органом податкових інформацій, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення саме платником податків (ТОВ «НВП «МАК») порушення закону. Ці податкові інформації щодо контрагентів ТОВ «НВП «МАК» не мають преюдиціального значення при встановленні фактичних обставин взаємовідносин ТОВ «НВП «МАК» з цими контрагентами в межах здійснюваної перевірки та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності. Вказує, що посилання працівників ДФС в Акті перевірки на дані податкової інформації відносно ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР», як на обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій між ним та ТОВ «НВП «МАК», є необґрунтованими та незаконними. Позивач зазначає, що порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції чи через неподання ним у встановлені строки податкової звітності, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку чи поданню податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Інформація в акті перевірки про відсутність у ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» власних складських/офісних/побутових приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та виконання значних обсягів робіт, також не може сама по собі спростовувати реальності операцій між ТОВ «НВ «МАК» та ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР». Адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (виконання робіт, надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних чи трудових ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (на умовах оренди, найму за цивільно-правовими договорами, на умовах аутстаффінгу тощо). Вказує, що у ТОВ «НВП «МАК» всі необхідні документи (договори, акти надання послуг, ТТН, довідки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, кошториси, специфікації, банківські виписки) у сукупності підтверджують фактичне виконання ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» своїх зобов'язань перед ТОВ «НВП «МАК», та свідчать про реальне здійснення господарських операцій.
Представник позивача 09 червня 2020 року до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№55433 від 28 грудня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що згідно умов пункту 5 Договору поставки від 22 липня 2016 року №СВ-236 з ТОВ «ГІР - ІНТЕРНЕШНЛ» сортування вогнетривких виробів, їх пакетування здійснюється постачальником товару, а саме ТОВ «ГІР - ІНТЕРНЕШНЛ», який за це несе відповідальність, тобто відсутня необхідність отримання ідентичних послуг від ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР». Вказує, що у пункті 8.4 у договору про надання послуг №21 від 26 листопада 2018 року чітко зазначено: жодна зі сторін не має право без письмової згоди іншої Сторони передавати свої права й зобов'язання за даним договором третій особі. До перевірки надано контракт з AL Nasr Co. for Coke and Chemicals,Ель - Таббін, г. Хелуан, №1 від 15 грудня 2015 року щодо проведення гарячого ремонту пічей та експортну декларацію від 31 грудня 2018 року №UA500030/2018/012447 щодо експорту Товару (Вироби вогнетривкі динасові для коксових печей K.D) до м.Каір, Арабська Республіка Єгипет, згідно контракту №1 від 15 грудня 2015 року, де «вантажовідправник» - ТОВ «НВП «МАК», «одержувач» - AL Nasr Co. for Coke and Chemicals,Ель - Таббін, г. Хелуан, що відповідає зареєстрованій податковій накладній №26 від 18 січня 2019 року. До перевірки також надано ТТН щодо транспортування Товару від місця завантаження: м. Покровськ, вул. Шмідта,3 (згідно умов Договору зберігання від 28 вересня 2018 року №22/277/2018 з ТОВ «Красноармійський Динасовий Завод») та до місця розвантаження - м. Одеса. Новомосковська,23/1, в яких в колонці «найменування товару» зазначено: КД (кокс), що не відповідає номенклатурі отриманого від постачальника ТОВ «ГІР -ІНТЕРНЕШНЛ» та експортованого Товару - Вироби вогнетривкі динасові для коксових печей KD: №529 від 18 грудня 2018 року, №520 від 14 грудня 2018 року, №542 від 20 грудня 2018 року, №543 від 20 грудня 2018 року, №526 від 17 грудня 2018 року, №531 від 14 грудня 2018 року, №519 від 13 грудня 2018 року, №518 від 13 грудня 2018 року, №514 від 12 грудня 2018 року, №506 від 10 грудня 2018 року, №509 від 10 грудня 2018 року, №530 від 19 грудня 2018 року, №537 від 20 грудня 2018 року, №532 від 19 грудня 2018 року, №53 від 19 грудня 2018 року, №540 від 20 грудня 2018 року, №539 від 20 грудня 2018 року, №538 від 20грудня 2018 року. Вказує, що така інформація свідчить про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» та ТОВ «НВП «МАК» в грудні 2018 року, та дефектність документів, якими оформлено операції між даними підприємствами. Крім того, первинні документи, виписані від ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» на ТОВ «НВП «МАК», суперечать вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з внесенням в ці документи даних, які не відповідають дійсності. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі направлення від 17 липня 2019 року №1576, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податковою кодексу України із змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17 липня 2019 року №2539 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» (код ЄДРПОУ 13476862) за період діяльності грудень 2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 42282440) за грудень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №463/08-01-14-07/13476862 від 26 липня 2019 року.
У висновках Акту перевірки №463/08-01-14-07/13476862 від 26 липня 2019 року зазначено про порушення позивачем:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134. пункту 135.1 статті 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВП «МАК» занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік, який піддягає сплаті до бюджету, на суму 105000 грн.;
- підпункту 14.1.36. підпункту 14.1.181. підпункту 14.1.231. пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 пункту 198.1. пункту 198.2. пункту 198.3. пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1. пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 116 667 грн.. у т.ч. за періоди: - грудень 2018 року у розмірі 116 667 грн.
На підставі висновків Акту перевірки №463/08-01-14-07/13476862 від 26 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0013751407 від 23 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 105 000,00 грн. та застосовані штрафні санкції 26 250,00 грн.;
- №0013761407 від 23 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116 667,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 29 166,75 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень та 05 вересня 2019 року подав скаргу Державній фіскальній службі України.
Рішенням Державної фіскальної служби України №8495/6/99-00-08-05-01 від 06 листопада 2019 року у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» відмовлено, а податкові повідомлення - рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 серпня 2019 року №0013751407, від 23 серпня 2019 року №0013761407 позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.
Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2996-XIV факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Абзацом 11 статті 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про непідтвердженість документально реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР». Вказаний висновок ґрунтується на відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК».
Розглядаючи справу судом встановлено, що 22 липня 2016 року ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК», як покупець з однієї сторони та ТОВ «ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ», як постачальник, уклали договір №СВ-236 про поставку товару.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору №ВС-236 від 22 липня 2016 року постачальник зобов'язаний передати, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вогнетривку продукцію на умовах визначених в дійсному договорі.
Судом досліджено:
специфікацію №1 до договору №ВС-236 від 22 липня 2016 року;
специфікацію №2 до договору №ВС-236 від 20 жовтня 2016 року;
специфікацію №3 до договору №ВС-236 від 30 січня 2017 року;
специфікацію №4 до договору №ВС-236 від 12 червня 2017 року;
специфікацію №5 до договору №ВС-236 від 24 липня 2018 року;
додаток №1 до специфікації №5 до договору №ВС-236;
контракт №1 від 15 грудня 2015 року.
26 листопада 2018 року між ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР», як виконавцем, та ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК», як замовником, укладено договір №21 про виконання послуг.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору №21 про виконання послуг виконавець зобов'язаний виконати сортування вогнетривких виробів.
Замовник зобов'язується оплатити вартість послуг, прийняти виконані послуги у порядку й на умовах, установлених даним договором (підпункту 1.3 пункту 1 договору №21).
Судом досліджено:
специфікацію №1 від 26 листопада 2018 року до договору №21 про виконання послуг;
акт надання послуг №549 від 21 грудня 2018 року на суму 279 999,60 грн, у тому числі ПДВ;
акт надання послуг №550 від 25 грудня 2018 року на суму 219 999,60 грн, у тому числі ПДВ;
акт надання послуг №551 від 27 грудня 2018 року на суму 200 001,60 грн, у тому числі ПДВ;
Також в матеріалах справи наявні податкові накладні, а також податкові декларації які теж досліджувалися судом при розгляді справи.
Також досліджено:
експортну декларацію №UA500120/2018/007686 від 16 вересня 2018 року;
експортну декларацію № UA 500120/2018/008711 від 14 жовтня 2018 року;
експортну декларацію № UA 500030/2018/012447 від 31 грудня 2018 року;
експортну декларацію № UA 500120/2019/003608 від 16 квітня 2019 року.
Суд розглядаючи справу та досліджуючи докази на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву встановив, що розрахунок між позивачем та його контрагентами проведено шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями:
платіжне доручення №6733 від 04 червня 2019 року на суму 201 389,60 грн.;
платіжне доручення №6735 від 04 червня 2019 року на суму 219 999,60 грн.;
платіжне доручення №6739 від 04 червня 2019 року на суму 200 001,60 грн.;
платіжне доручення №4831 від 05 лютого 2019 року на суму 2 797 849,68 грн.;
платіжне доручення №4951 від 14 лютого 2019 року на суму 1 843 556,54 грн.;
платіжне доручення №4619 від 20 лютого 2019 року на суму 78 610,00 грн.;
платіжне доручення №4951 від 14 лютого 2019 року на суму 1 843 556,54 грн.;
Податковий орган роблячи висновок про безтоварність операції в Акті перевірки №463/08-01-14-07/13476862 від 26 липня 2019 року зазначає, що: «… Від Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано податкову інформацію від 28 січня 2019 року № 997/04-36-53-05, щодо ТОВ "ПОЛІБУД ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 42282440) за період декларування ПДВ за грудень 201В року, згідно якої: (витяг)
Для ведения діяльності пов'язаної із торгівлею ТМЦ які мають різноманітні характеристики та потребують особливих умов транспортування та зберігання одного працівника недостатньо, так як дана діяльність характеризується своєрідними фізичними властивостями товару, надання послуг, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу. Відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу не придбавались.
... відсутні власні або орендовані основні засоби, об'єкти оподаткування та земельні ділянки необхідні для ведення господарської діяльності пов'язаної з реалізацією великої кількості ТМЦ які мають різноманітні властивості та потребують особливих умов транспортування та зберігання
За звітний період декларування ПДВ грудень 2018 року встановлено неправомірне складання податкових накладних з порушенням норм п.п «а» п. 198.1 ст. 198 та п.п. «а»/«б» п, 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абзаців перших п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Кодексу, перелік яких наведено у п.п. 5.1.2 п. 5.1 цієї узагальненої податкової інформації та неправомірне визначення платником податків сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг па загальну суму 3131252 гри., в т.ч. з ТОВ "НВП "МАК" (код 13476862) сума ПДВ-116666,8 грн. …».
Суд такі посилання відповідача не приймає, оскільки враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Суд погоджується з позицією позивача про те, що порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції чи через неподання ним у встановлені строки податкової звітності, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку чи поданню податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Інформація в акті перевірки про відсутність у ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» власних складських/офісних/побутових приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та виконання значних обсягів робіт, також не може сама по собі спростовувати реальності операцій між ТОВ «НВ «МАК» та ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР», адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (виконання робі, надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних чи трудових ресурсів без реєстрації в уповноважених органах.
В акті перевірки податковий орган обґрунтовуючи висновки проведеної перевірки зазначає: «… З вищенаведеного вбачається здійснення ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «НВП «МАК» з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано ТОВ «НВП «МАК».
Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» відповідно до наявної інформації вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв'язку з відсутністю у контрагентів власних та орендованих основних засобів, в тому числі транспортних засобів, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків у зв'язку з:
- відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;
- відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій;
- відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій.
Отже, ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» в періоді, що перевіряються, фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку робіт (послуг) ТОВ «НВП «МАК».
Підсумовуючи вищевикладене, укладені угоди та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» за перевіряємий період, які підпадають під визначення статті 22, 185 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).
Таким чином, вбачається неможливим підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання робіт (послуг) ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР» на замовлення ТОВ «НВП «МАК» протягом періоду, який перевіряється.
Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції.
Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб'єктів підприємницької діяльності. …».
З цього приводу суд зазначає, що на конкретні недоліки первинних документів відповідачем не вказано.
Щодо посилань перевіряючого на неточності у товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
Суд наголошує про те, що первинними документами дослідженими під час розгляду справи документально підтверджується господарські операції позивача з ТОВ «ПОЛІБУД ЦЕНТР».
Щодо відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення сортування товару, то суд зазначає про таке.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Утім, віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності).
Тобто, як судом встановлено, що мета та потреба у сортуванні у позивача виникає з підстав поставки якісного вогнетривкого товару на виконання умов Контракту №1 від 15 грудня 2015 року, а відтак збереження ділової репутації та надійного контрагента.
Посилання податкового органу на те, що неможливо встановити де таке сортування товару відбувалося, не обґрунтовано, оскільки в матеріалах справи наявний договір зберігання №22/277/2018 від 28 вересня 2018 року, відповідно до якого та актів приймання-передачі, товар придбаний у ПрАТ «КДЗ» зберігався на його території. До договору зберігання додано специфікації №№ 1, 2, 3.
Представник позивача надав письмові пояснення та зазначив, що пересортування товару здійснювалося на заводі виробника на територіях відповідно до договору зберігання. Ці обставини відповідачем не досліджувались та не надавались до суду докази зворотнього.
Стосовно місця складення первинних документів, суд вказує на те, що податкове законодавство не забороняє підписувати договір на надання послуг, актів надання послуг за межами місць надання таких послуг.
Також платник податків позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134. пункту 135.1 статті 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВП «МАК» занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік, який піддягає сплаті до бюджету, на суму 105 000 грн. є необґрунтованим.
Податкові накладні зареєстровані у ЄРПН, про що свідчать копії квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи.
Вимоги статті 201 ПК України дотримані та виконані.
Досліджені під час судового засідання первинні документи ТОВ «НВП «МАК» не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, фактично призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Висновки, зроблені в Акті перевірки, жодним чином не доводять недобросовісність ТОВ «НВП «МАК», не спростовують реальність здійснення господарських відносин з контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, та є безпідставними.
Таким чином, ТОВ «НВП «МАК» дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо порядку та підстав відображення в податковому обліку податкових накладених, виданих контрагентів, тому висновки ГУ ДФС у Запорізькій області про порушення позивачем підпункту 14.1.36. підпункту 14.1.181. підпункту 14.1.231. пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 пункту 198.1. пункту 198.2. пункту 198.3. пункту 198.6 статті 198. пункту 200.1. пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 116 667 грн.. у т.ч. за періоди: - грудень 2018 року у розмірі 116 667 грн., є необґрунтованим.
Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Відповідачем не спростовано факт наявності у контрагентів позивача податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості наданих послуг, належним чином оформлені та здані декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України і, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
Верховний Суд в постанові від 26 березня 2019 року у справі № 812/8245/13-а звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Одночасно, платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
В постанові від 15 січня 2019 року у справі № 815/4561/16 Верховний Суд зазначив, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2019 року №0013751407, від 23 серпня 2019 року №0013761407, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 67-А, код ЄДРПОУ 13476862) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 23 серпня 2019 року №0013751407 на суму 131 250,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 23 серпня 2019 року №0013761407 на суму 145 833,75 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 67-А, код ЄДРПОУ 13476862) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 4 156,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 червня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов