13 травня 2020 року 11:07Справа № 280/5343/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників
позивача: Куксенка О.В.,
відповідача: Гордєєва М.С.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області
до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
31 жовтня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - позивач) до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 22.08.2019 №04-08-04-14/3895 «Щодо усунення порушень законодавства».
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що законність вимоги контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи, а тому оскарження вимоги Управління Держаудитслужби може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом Управління ВД Фонду. Зауважує, що з висновками, викладеними в акті ревізії, не погоджується, тобто висновок щодо визначення відповідальними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за порушення, за відсутності посилання на норми законодавства, в порушення яких позивачем проведено витрати, у зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є необґрунтованим та недоведеним, зробленим за відсутності обов'язкового посилання на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які ними порушено, та з цього приводу надавало свої заперечення, які не прийняті Управлінням Держаудитслужби. Щодо посилання в акті ревізії на порушення вимог частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, вказує, що цією нормою передбачено право, а не обов'язок зворотної вимоги (регресу) до винної особи щодо відшкодування витрат на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплати єдиного внеску, судових зборів та сум виплаченого забезпечення безробітному на загальну суму 543 512,67 грн. Водночас, на думку позивача, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону, будучи обов'язковою до виконання позивачем, не ґрунтується на нормах закону, які порушені Управління ВД Фонду у фінансово-господарської діяльності, та винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою, не визначає чітких дій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень. На підставі викладеного, просить суд визнати протиправною та скасувати оскаржену вимогу від 22.08.2019 №04-08-04-14/3895 «Щодо усунення порушень законодавства».
Ухвалою судді від 04.11.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 02 грудня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 02 грудня 2019 року надав суду відзив (вх. №50596), відповідно до якого пояснює, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях належить до підконтрольних установ органам державного фінансового контролю. Так, проведення ревізії Управління ВД Фонду здійснювалося на підставі пункту 6.2 Плану проведення заходів державного фінансовою контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2019 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 11.03.2019 № 72. на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 18.05.2018 № 9621/0/2- 18/21 та листа Генеральної прокуратури України від 26.06.2018 № 06-р, яким передбачено проведення ревізії фінансово-господарської діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року, перелік підконтрольних установ (об'єктів контролю) вказано у додатку 1. де за Східним офісом Держаудитслужби. серед іншого, визначено проведення ревізії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. Наголошує, що посадовими особами позивача ревізійну групу відповідача було допущено до проведення ревізії, ревізія була розпочата та проведена у встановлені строки, при цьому, наказ Державної аудиторської служби України від 11.03.2019 № 72, яким затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2019 року, та який є підставою для проведення планової ревізії Позивача, у судовому порядку не оскаржувався. Стосовно порушення, вказаного у вимозі від 22.08.2019 № 04-08-04-14/3895 вказує, що внаслідок незаконного звільнення працівників, шо призвело до стягнення коштів з позивача за рішеннями судів, та не забезпечення вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат, Управлінню ВД Фонду завдано збитки на загальну суму 543 512,67 грн. Крім того, відповідач зазначив, що звернення особи до адміністративного суду з позовом про скасування вимоги, яка вказує на розмір матеріальної шкоди (збитків) та обсяги незаконних видатків, не є належним способом захисту, адже правильність здійснення розрахунку та наявність збитків, може бути розглянуто виключно в межах провадження за позовом органу державного контролю про їх стягнення. З огляду на зазначене відповідач вважає, шо вимога від 22.08.2019 № 04-08-04-14/3895 винесена у порядку та спосіб визначений законодавством, у межах повноважень органів державного фінансового контролю, а відтак є законною, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 02.12.2019 продовжений строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 03 лютого 2020 року та відкладене підготовче засідання в адміністративній справі на 16 січня 2020 року.
Протокольною ухвалою від 16.01.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день.
16 січня 2020 року у розгляді справи оголошена перерва до 13 лютого 2020 року.
Відповідно до ухвали суду від 13.02.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 18 березня 2020 року.
18 березня 2020 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 18.03.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 13 травня 2020 року.
13 травня 2020 року провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 13 травня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до пункту 6.2 Плану проведення заходів державного фінансовою контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2019 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 11.03.2019 № 72, та на підставі направлень на проведення ревізії від 22.04.2019 №257, №258, від 07.06.2019 №341, №342, від 10.06.2019 №346, від 24.06.2019 №378, від 03.07.2019 №394, від 09.07.2019 №412, ревізійною групою Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у термін з 23.04.2019 по 17.07.2019 (з урахуванням зупинення з 02.05.2019 по 03.05.2019, з 07.05.2019 по 10.06.2019) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої складений відповідний акт від 17.07.2019 №08.04-20/7.
Ревізією використання коштів на утримання органів Фонду встановлено наступне.
Співставленням даних наказів, розрахункових відомостей, доданих до м/о №5 за 2018 рік, січень-березень 2019 року, особових рахунків працівників, встановлено факти виплати окремим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку та розмірі, визначеному у рішенні суду.
До ревізії надані рішення судів, якими визнано незаконними та скасовано накази Управлінням ВД Фонду щодо звільнення його окремих працівників.
Так, відповідно до наказів Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №150-к «Про звільнення ОСОБА_4 » (далі - наказ від 26.12.2017 №150-к). від 29.12.2017 №153-к «Про внесення змін до наказу від 26.12.2017 №150-к «Про звільнення ОСОБА_4 » (далі - наказ від 26.12.2017 №153-к), підписаних начальником управління ОСОБА_1., заступника начальника управління-начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду ОСОБА_4 . звільнено 10 січня 2018 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст.40 КЗпП України).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2018 по справі №335/927/18 (далі - рішення суду від 01.10.2018) встановлено, що Управлінням ВД Фонду здійснено незаконне звільнення ОСОБА_4 , оскільки Управління ВД Фонду повідомило ОСОБА_4 . не про наступне його вивільнення як це передбачено ч.1 ст.49-2 КЗпП України (відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше ніж за два місяці), а про зміни в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, про зміну системи оплати праці, розмірів окладу, найменування посад та про можливе майбутнє звільнення.
Отже, відповідно до вищезазначеного рішення суду від 01.10.2018 по справі №335/927/18 вирішено:
- визнати незаконним та скасувати накази начальника Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №150-к. від 29.12.2016 №153-к;
- поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду;
- стягнути з Управління ВД Фонду на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2018 по 01.10.2018 у розмірі 175 284,02 грн;
- стягнути з Управління ВД Фонду судовий збір у розмірі 1 409,60 грн в доход держави.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.12.2018 по справі №335/927/18, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2018 залишено без змін.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.03.2019 по справі 335/927/18, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2018 та постанову Запорізького апеляційного суду від 12.12.2018 залишено без змін.
На виконання рішення суду від 01.10.2018, наказом Управління ВД Фонду від 02.10.2018 №125-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », скасовано накази від 26.12.2017 №150-к, від 29.12.2017 №153-к та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду.
За час вимушеного прогулу, на виконання рішення судів від 01.10.2018, 12.12.2018 по справі 335/927/18, у жовтні та грудні 2018 року ОСОБА_4 нараховано та за рахунок коштів Управління ВД Фонду виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 175 284,02 гривень. Па суму нарахованого та виплаченого середнього заробітку Управлінням ВД Фонду сплачено єдиний внесок на загальну суму 38 562,48 грн. Сплачено судовий збір за рішенням суду від 01.10.2018 у сумі 1 409,60 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги - 2 114,40 грн.
Слід зазначити, що Управлінням ВД Фонду до ревізії не надано документів, які б підтверджували вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат понесених Управлінням ВД Фонду внаслідок видання наказів від 26.12.2017 №150-к, від 29.12.2017 №153-к, які рішенням суду від 01.10.2018 по справі 335/927/18 визнано незаконними та скасовано.
Відповідно до п. 11 наказу Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №135-к «Про звільнення працівників» (далі - наказ від 26.12.2017 №135-к), підписаного начальником управління ОСОБА_1., головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документообігу та господарського забезпечення Управління ВД Фонду ОСОБА_5 звільнено 29 грудня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).
Рішенням Орджонікідзевського районною суду м. Запоріжжя від 20.03.2018 по справі №335/967/18 (далі - рішення суду від 20.03.2018) встановлено, що Управлінням ВД Фонду здійснено незаконне звільнення ОСОБА_5 оскільки Управління ВД Фонду повідомило ОСОБА_5 не про наступне його вивільнення як це передбачено ч. 1 чт.49-2 КЗпП України (відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше ніж за два місяці), а про зміни в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, про зміну системи оплати праці, розмірів окладу, найменування посад та про можливе майбутнє звільнення.
Отже, відповідно до вищезазначеного рішення суду від 20.03.2018 но справі №335/967/18 вирішено:
- визнати незаконним та скасувати п.11 наказу начальника Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №135-к щодо звільнення ОСОБА_5 ;
- поновити ОСОБА_5 на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документообігу та господарського забезпечення Управління ВД Фонду;
- стягнути з Управління ВД Фонду на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 20.03.2018 в сумі 23 877,84 грн.;
- стягнути з Управління ВД Фонду судовий збір у розмірі 1 409,60 грн в доход держави.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 10.07.2018 по справі №335/967/18, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2018 залишено без змін.
На виконання рішення суду від 20.03.2018, наказом Управління ВД Фонду від 21.03.2018 №37-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_5 », скасовано п. 11 наказу від 26.12.2017 №135-к та поновлено ОСОБА_5 на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документообігу та господарського забезпечення Управління ВД Фонду.
На виконання рішення судів від 20.03.2018 та 10.07.2018 по справі №335/967/18, у березні та серпні 2018 року ОСОБА_5 нарахованою та за рахунок коштів Управління ВД Фонду виплаченого середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29 661,91 грн.
На суму нарахованого та виплаченого середнього заробітку Управлінням ВД Фонду сплачено єдиний внесок на загальну суму 6 525,62 грн.
Проведено оплату судовою збору за рішенням від 20.03.2018 у сумі 1 409,60 грн.
Слід зазначити, що Управлінням ВД Фонду до ревізії не надано документів, які б підтверджували вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат, понесених Управлінням ВД Фонду внаслідок видання наказу від 26.12.2017 №135-к, п. 11 якого рішенням суду від 20.03.2018 по справі №335/967/18 визнано незаконним та скасовано.
Відповідно до п. 6 наказу Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №135-к, підписаного начальником управління ОСОБА_1., заступника начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду ОСОБА_9. звільнено 29 грудня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2018 по справі №334/480/18 (далі - рішення суду від 05.11.2018) встановлено, шо Управлінням ВД Фонду здійснено незаконне звільнення ОСОБА_9 , оскільки Управління ВД Фонду повідомило ОСОБА_9 не про наступне її вивільнення, як це передбачено ч.1 ст.49-2 КЗпП України (відповідно частини 1 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше ніж за два місяці), а про зміни в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, про зміну системи оплати праці, розмірів окладу, найменування посад та про можливе майбутнє звільнення.
Отже, відповідно до вищезазначеного рішення суду від 05.11.2018 по справі №334/480/18 вирішено:
визнати незаконним та скасувати п.6 наказу начальника Управління ВД Фонду від 26.12.2017 №135-к;
поновити ОСОБА_9 на посаді заступника начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду;
стягнути з Управління ВД Фонду на користь ОСОБА_9 середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 05.11.2018 у сумі 125 692,70 грн.;
стягнути з Управління ВД Фонду судовий збір у розмірі 1 963,73 грн. в доход держави.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2019 по справі №334/480/18, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2018 залишено без змін.
На виконання рішення суду від 05.11.2018, наказом Управління ВД Фонду від 08.11.2018 №139-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_9 », скасовано п. 6 наказу від 26.12.2017 №135-к та поновлено ОСОБА_10 на посаді заступника начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності Управління ВД Фонду.
За час вимушеного прогулу, на виконання рішення судів від 05.11.2018, від 06.02.2019 по справі №334/480/18, у лютому 2019 року ОСОБА_10 нараховано та за рахунок коштів Управління ВД Фонду виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 125 692,70 гривень. На суму нарахованого та виплаченого середнього заробітку Управлінням ВД Фонду сплачено єдиний внесок на загальну суму 27 652,39 гривень. Проведено оплату судового збору за рішенням від 05.11.2018 у сумі 1 961,73 гри, судовий збір за подання апеляційної скарги - 2 942,60 грн.
Слід зазначити, що Управлінням ВД Фонду до ревізії не надано документів, які б підтверджували вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат, понесених Управлінням ВД Фонду внаслідок видання наказу від 26.12.2017 №135-к, п. 6 якого рішенням суду від 05.11.2018 по справі №334/480/18 визнано незаконним та скасовано.
У зв'язку з визнанням судами незаконними звільнення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та поновлення їх на посадах, Управлінням ВД Фонду проведено роботу щодо стягнення з них сум вихідної допомоги, яка була виплачена при звільнені у відповідності до ст.44 КЗпП України.
Зокрема, ревізією встановлено, факт утримання у лютому 2019 року з ОСОБА_9 суми виплаченої вихідної допомоги, за її особистою заявою, у розмірі 12 807,55 грн.
У листопаді 2018 року Управлінням ВД Фонду пред'явлено позов щодо стягнення з ОСОБА_4 безпідставно набутих коштів у розмірі 20 336,82 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2019 по справі №337/5189/18 відмовлено у задоволені позову мотивуючи ст. 1215 ЦК України та постановою Верховного Суду України по справі №174/406/14. Відповідно до правової позиції, викладеній у вказаній справі, кошти, виплачені як вихідна допомога не підлягають поверненню (стягненню), навіть коли правова підстава на якій вони були набуті, згодом відпала в силу приписів ст. 1215 ЦК України. Окрім того, під час розгляду справи Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, Великою Палатою Верховного Суду прийнято рішення у справі №753/15556/15-ц з аналогічних правовідносин. Відповідно до вказаного рішення, суми отриманої вихідної допомоги не підлягають стягненню у зв'язку з приписами ст. 1215 ЦК України.
За подання позовної заяви щодо стягнення з ОСОБА_4 вихідної допомоги Управлінням ВД Фонду сплачено судовий збір у сумі 1 762,00 грн.
Крім того, перевіркою даних меморіальних ордерів №3-2 за серпень 2018 року та березень 2019 року та доданих до них первинних документів (виписки казначейської служби, платіжні доручення), встановлено факт перерахування Управлінням ВД Фонду, згідно отриманих претензій від Запорізького міського центра зайнятості (далі - Запорізький МЦЗ), на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України від 02.03.2000 №1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сум виплаченого Запорізьким МІДЗ забезпечення безробітним ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ,на загальну суму 128 533,62 грн.
Так, згідно виписки казначейської служби від 17.08.2018, Управлінням ВД Фонду, на підставі претензії Запорізького МІДЗ від 13.08.2018 №1543/07-05,внаслідок поновлення на роботі ОСОБА_5 відповідно до рішень судів від 20.03.2018, 10.07.2018 по справі №335/967/18, перераховано на рахунок Запорізького МЦЗ виплачену ОСОБА_5 допомогу по безробіттю за період з 08.02.2018 по 05.03.2018 на загальну суму 6 422,77 грн.
Згідно з випискою казначейської служби від 04.03.2019, Управлінням ВД Фонду, на підставі претензії Запорізького МЦЗ від 26.10.2018 №653/07-05, внаслідок поновлення на роботі ОСОБА_4 відповідно до рішень судів від 01.10.2018, 12.12.2018 по справі 335/927/18, перераховано на рахунок Запорізького МЦЗ виплачену ОСОБА_4 допомогу по безробіттю за період з 12.02.2018 по 01.10.2018 на загальну суму 54 800,67 грн.
Згідно з випискою казначейської служби від 04.03.2019, Управлінням ВД Фонду, на підставі претензії Запорізького МЦЗ від 02.01.2019 №6/07-05. внаслідок поновлення на роботі ОСОБА_9 відповідно до рішень судів від 05.11.2018, від 06.02.2019 по справі №334/480/18, перераховано па рахунок Запорізького МЦЗ виплачену ОСОБА_9 допомогу по безробіттю за період з 30.01.2018 по 07.11.2018 на загальну суму 67 310,18 грн.
У зв'язку з тим, що відповідно до рішень судів накази про звільнення вищезазначених трьох працівників Управління ВД Фонду визнано незаконними та скасовано, Фондом понесено додаткові витрати на загальну суму 543 512,67 грн., з яких у 2018 році - 266 095,00 грн. (КЕКВ 2110 - 204 945,93 грн., КЕКВ 2120 - 45 088,10 грн., КЕКВ 2800 - 16 060,97 грн.), у 2019 році - 277 417,67 грн. (КЕКВ 2110 - 125 692,70 грн., КЕКВ 2120 - 27 652,39 грн., КЕКВ 2800 - 124 072,58 грн.). Інформація щодо витрат, понесених Управлінням ВД Фонду на виплату окремим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку, визначеному у рішеннях суду та інших, пов'язаних з цим витрат у Додатку 10 до акту.
Відповідно до розділу 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Звільнення працівників Управління ВД Фонду здійснювалось на підставі внесених постановою правління Фонду від 14.12.2017 №63 змін до Структури виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №50 (далі - Постанова №50), в частині припинення Вознесенівського та Олександрівського відділення (у термін до 28.12.2017) та створення Запорізького відділення (у термін до 01.01.2018).
На виконання наказу №562 Управлінням ВД Фонду видано наказ від 24.10.2017 №94-к (далі - наказ №94-к), відповідно до якого відділу кадрів доручено до 01.11.2017 забезпечити попередження працівників управління ВД Фонду та його відділень про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, найменування посад, які вступлять в дію з 01.01.2018 та про можливе майбутнє звільнення. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника Управління ВД Фонду ОСОБА_1.
На виконання наказу №94-к працівники Управління, в тому числі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 га ОСОБА_9 ознайомлені з індивідуальними попередженнями про можливе майбутнє звільнення, у зв'язку зі змінами в організації виробництва, які складені начальником відділу кадрів ОСОБА_2.
Накази від 26.12.2017 №№135-к, 150-к та від 29.12.2017 №153-к підготовлені начальником відділу кадрів ОСОБА_2., погоджені заступником начальника Управління ВД Фонду ОСОБА_3., головним бухгалтером - начальником відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності ОСОБА_11 начальником відділу юридичної роботи ОСОБА_12 та підписані начальником управління ОСОБА_1.
Крім того, відповідно до наказу Управління ВД Фонду від 14.08.2017 №32 «Про закріплення кураторів за відділами управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області» куратором відділу кадрів є начальник Управління ВД Фонду - ОСОБА_1., куратором юридичного відділу - заступник начальника Управління ВД Фонду - ОСОБА_3.
Таким чином, відповідальними особами за порушення є начальник Управління ВД Фонду ОСОБА_1.. яким підписано відповідні накази про звільнення, начальник відділу кадрів ОСОБА_2.. а також ОСОБА_3 , який здійснював координацію юридичного відділу.
Отже, в порушення пункту 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, Управлінням ВД Фонду не забезпечено вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплати єдиного внеску, судових зборів та сум виплаченого забезпечення безробітному на загальну суму 543 512,67 грн.
Внаслідок незаконного звільнення працівників, шо призвело до стягнення коштів з Управління ВД Фонду за рішеннями судів, та не забезпечення вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат, Управлінню ВД Фонду завдано збитки на загальну суму 543 512,67 грн.
Не погоджуючись із висновками ревізії, листом від 01.08.2019 № 10-3124 позивачем надані заперечення до акту.
Так, листом від 21.08.2019 № 04-08-04-14/3872 Управлінням Держаудитслужби надано висновок на заперечення від 01.08.2019 № 20-3124 до акту ревізії від 17.07.2019 №08.04-20/7, згідно з якими заперечення Управління ВД Фонду не прийняті Управлінням Держаудитслужби.
На адресу позивача надійшла вимога управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.08.2019 № 04-08-04-14/3895 щодо усунення порушень законодавства. Відповідно до змісту вказаної вимоги, відповідач вимагає:
1) Опрацювати матеріали ревізії, розглянути питання про притягнення до встановленої законом відповідальності працівників Управління ВД Фонду, які допустили встановлені порушення.
2) Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь управління ВД Фонду шкоди (збитків) заподіяних внаслідок незаконного звільнення працівників на загальну суму 543 512, 67 грн.
Вичерпну інформацію про вжиті заходи разом з завіреними копіями підтвердних документів надати відповідачу до 20 вересня 20219 року.
Позивач звернувся до начальника управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області з листом від 20.09.2019 № 10-3752 про результати розгляду вимоги щодо усунення порушень законодавства.
Крім того, вважаючи вимогу відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, визначені України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939 здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2939 передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2939 державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно з пунктами 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Частиною 2 статті 15 Закону № 2939 встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у його постановах, зокрема №1440/1820/18 від 27.11.2019, 2а-3536/09/0770 від 19.09.2019, №400/2658/18 від 29.07.2019, №813/3905/14 від 21.02.2020, №826/14155/16 від 19.02.2020, №817/789/16 від 27.05.2020.
Аналогічні висновки викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №1440/1820/18, від 06.02.2020 у справі №806/1740/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання протиправною і скасування вимоги від 22.08.2019 №04-08-04-14/3895. З огляду на зміст цієї вимоги, відповідач, підсумувавши фінансовий вияв кожного з порушень законодавства, встановив, що внаслідок незаконного звільнення працівників, шо призвело до стягнення коштів з позивача за рішеннями судів, та не забезпечення вжиття заходів зворотної вимоги (регресу) щодо відшкодування витрат, Управлінню ВД Фонду завдано збитки на загальну суму 543 512,67 грн. Тобто відповідач вказав на факт заподіяння збитків, зазначивши їх розмір та зобов'язавши вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень в установленому законодавством порядку.
У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена позивачем позовна вимога щодо скасування вимоги органу державного фінансового контролю від 22.08.2019 №04-08-04-14/3895 є передчасною.
Суд наголошує, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Натомість, у справі, яка розглядається, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області пред'явив вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача, при цьому в оскаржуваній вимозі вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Разом з цим дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов'язків особи, а лише фіксують певні факти.
У світлі викладеного також слід зауважити, що оскільки обґрунтування органом державного фінансового контролю встановлених фінансових порушень тими чи іншими нормами права, тобто обґрунтованість і правомірність виявлених збитків, має бути предметом оцінки в межах окремого позову органу державного фінансового контролю про їх стягнення, то висновки позивача про порушення його прав через незгоду з обґрунтуванням вимоги також не дають підстав для її скасування.
Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки оскаржувана вимога не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача. Оскаржена вимога вказує на суми збитків, обґрунтованість і правомірність яких повинна перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 22.06.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко