19 червня 2020 року Справа № 280/400/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого: судді Семененко М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Дуди С.В. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі, в якій просить зупинити провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи №260/81/19. Заява обгрунтована тим, що ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року справу №260/81/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми з метою формування єдиної правозастосовної практики у правовідносинах щодо наявності у фізичної особи статусу фізичної особи-підприємця, якщо такий статус був набутий до 1 липня 2004 року, і в подальшому така особа не зверталась до державного реєстратора із заявою про включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) у відповідності до положень Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) до моменту внесення до ЄДР відомостей про припинення підприємницької діяльності. Зазначив, що позивач був взятий на облік як фізична особа-підприємець 24.12.2001, а в лютому 2002 року подав до податкової служби заяву про припинення підприємницької діяльності, свідоцтво про визнання позивача фізичною особою-підприємцем не видавалось, підприємницька дільяність не здійснювалась, до ЄДР відомості не вносились. Враховуючи, що дана справа та справа №260/81/19, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду, мають однаковий суб'єктний склад сторін, однаковий предмет та підстави позову, а також враховуючи, що вказаний спір містить виключну правову проблему та не має єдиної правозастосовної практики, просить зупинити провадження у справі до вирішення касаційним судом справи №260/81/19 у подібних правовідносинах.
При вирішенні вказаної заяви суд виходить з того, що відповідно до п.5 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі: 5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №260/81/19 за позовом фізичної особи до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №260/81/19 стала касаційна скарга позивача, яка обґрунтована тим, що посилання судів на наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця є безпідставними, оскільки Свідоцтво про державну реєстрацію було видане до 1 липня 2004 року і відповідно до Закону 755-IV втратило чинність. При цьому, в ЄДР відсутній запис про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця. Враховуючи зміст вимог Закону України N 2390-VI “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання”, а також наявність в ЄДР відомостей про недійсність Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця позивача та відсутність запису про проходження перереєстрації, є підстави вважати відсутнім у нього статусу фізичної особи-підприємця станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Направляючи справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що спірним питанням у цій справі було, зокрема, наявність у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI) і, як наслідок, наявність обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у 2017-2018 роках за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Отже, до предмета доказування у даній справі входить наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця у вказаний період.
На думку колегії суддів, відсутність офіційного підтвердження статусу фізичної особи-підприємця, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, а тому, актуальним є питання можливості однозначно стверджувати, що фізичні особи, які набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності та отримали відповідні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до 1 липня 2004 року, але не зверталися до державних реєстраторів із заявою про включення відомостей про них до ЄДР у відповідності до положень Закону № 755 -ІV, зберігають статус фізичних осіб-підприємців в розумінні статті 50 ЦК України до моменту внесення до ЄДР відомостей про припинення діяльності.
Крім того, однією з підстав для направлення справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду колегія суддів послалась на мету забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також вказала, що ця справа містить виключну правову проблему.
Суд зазначає, що в межах даної справи №280/400/20 вирішується спір щодо правомірності визначення позивачу контролюючим органом недоїмки зі сплати ЄСВ за період 2017 рік - жовтень 2019 року. При цьому позивач зазначає, що 24.12.2001 був взятий на облік як фізична особа-підприємець, але жодного звіту не подавав, підприємницьку діяльність не здійснював, свідоцтво нового зразка про реєстрацію фізичною особою-підприємцем не отримував, будь-яких документів до державного реєстратора про включення відомостей до ЄДР не подавав.
Таким чином, у справі, що розглядається, до предмета доказування також входить наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця у період, за який нараховано ЄСВ, з урахуванням тих обставин, що позивач набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 1 липня 2004 року, але не звертався до державного реєстратора із заявою про включення відомостей про неї до ЄДР у відповідності до положень Закону №755-ІV. Тобто, правовідносини у даній справі та у справі №260/81/19 є подібними.
Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність у подібних до спірних правовідносинах виключної правової проблеми, з метою формування єдиної правозастосовної практики, суд вважає за доцільне зупинити провадження в справі №280/6044/19 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №260/81/19.
Керуючись ст.236, 241, 243, 248, п.3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, суд, -
Заяву представника позивача адвоката Дуди С.В. про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження в справі №280/400/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №260/81/19.
Зобов'язати учасників справи повідомити суду про усунення обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено та підписано 19 червня 2020 року.
Суддя М.О. Семененко