19 червня 2020 року Справа № 280/3766/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринов Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича (02094 м. Київ, вул. Поправки Юрія, б оф. 31)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича ( надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича від 08 квітня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні 61764137 щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 09 червня 2020 року провадження у справі відкрито зва правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а судове засідання призначено на 17 червня 2020 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до частин 1, 2 статті 128 КЗпПУ, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - пятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Зазначає, що статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Вказує на те, що частиною 1 статті 115, частиною 5 статті 97 КЗпП України, статті 22, частин 1, 6 статті 24, частини 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Наполягає на тому, що накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює отримання нею винагороди за свою працю та порушує мої трудові права.
Представник ОСОБА_1 до суду 17 червня 2020 року подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича в судове засідання призначене на 17 червня 2020 року не прибув, 16 червня 2020 року через службу діловодства суду надіслав відзив (вх.№28030 від 16 червня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що виходячи з приписів статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець Клименко Р.В. виніс постанову про арешт коштів боржника у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника від 08 квітня 2020 року зазначено наступне: «накласти арешт па кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які викопують постанови виконавця порядок виконання зазначених постанов з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов'язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти на які заборонено звернено стягнення. У зв'язку з прийнятнім АТ «Державний ощадний Банк України» постанови про арени коштів боржника, у рамках виконавчого провадження № 61764137, картковий рахунок №133139570000026201501307626 не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
У задоволенні позовної заяви відповідач просить суд відмовити.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Розглядаючи справу, судом встановлено таке.
На виконанні у відповідача перебуває виконавчий напис № 710 від 25 лютого 2020 року, виданий приватним нотаріусом КМНО Богомоловою Д.І. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості на суму 64226,70 грн.
08 квітня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№61764137 на підставі виконавчого напису № 710 від 25 лютого 2020 року.
Разом з тим, 08 квітня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову ВП№61764137 про арешт коштів боржника.
Позивач не погоджуючись з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича від 08 квітня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні 61764137 звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За приписами статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Аналізуючи статтю 52 Закону суд зазначає, що є дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти:
- кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках;
- звернення стягнення на виплати, які заборонено законом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №758 від 22 червня 2012 року рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6).
Відповідно до статті 73 Закону № 1404-VІІІ стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Відповідно до довідки філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 23 квітня 2020 року встановлено, що поточний рахунок IBAN: НОМЕР_2 відкритий для зарахування заробітної плати (Територіальний відділ освіти, молоді та спорту Заводського району управління освіти і науки департаменту освіти і науки, молоді та спорту ЄДРПОУ 37611443) у територіально відокремленому без балансовому відділенні №10007/0274 філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Здійснивши системний аналіз вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було заборони щодо накладення арешту саме на цей рахунок, оскільки він не є із спеціальним режимом використання та звернення стягнення законом на нього не заборонено.
Разом з тим, суд вважає, що розглядаючи предмет та підстави позову необхідно взяти до уваги частину 1 статті 68 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів.
У відповідності до частини 8 статті 48 Закону № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Так, відповідно до вищевказаної довідки банку від 23 квітня 2020 року, поточний рахунок IBAN: UA133139570000026201501307626 відкритий за цільовим призначенням для зарахування заробітної плати, яку перераховує Територіальний відділ освіти, молоді та спорту Заводського району управління освіти і науки департаменту освіти і науки, молоді та спорту ЄДРПОУ 37611443.
Так позивач працює у Запорізькому навчально-виховного комплексу «Барвінок» Запорізької міської ради Запорізької області з 27 липня 2016 року по теперішній час.
Вказаний рахунок використовувався позивачкою виключено для отримання заробітної плати.
Наведене підтверджується довідкою, Запорізького навчально-виховного комплексу «Барвінок» Запорізької міської ради Запорізької області №01-36/93 від 23 квітня 2020 року.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Суд зазначає, що наразі в країні запроваджено та діє карантин, а тому отримання заробітної плати є єдиним джерелом доходу для існування ОСОБА_1 .
Отже, суд приходить до висновку, що накладаючи арешт на кошти позивача, розміщені в АТ «Ощадбанк», відповідач позбавив джерел до існування та порушив право ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що Конституція України забезпечує рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак, накладення арешту на поточний рахунок IBAN: UA133139570000026201501307626 відкритий за цільовим призначенням для зарахування заробітної плати, суттєво впливає на рівень життя позивача.
Суд приймаючи такі висновки враховує те, що боржник повинен здійснити виплату коштів відповідно до виконавчого напису, однак статус ОСОБА_1 , як боржника перед ТОВ «Вердикт Капітал» не може скасовувати її право на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладені норми та докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що приватний виконавець перед винесенням оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти позивача в АТ «Ощадбанк» не здійснив перевірку майнового стану боржника, в результаті чого було безпідставно накладено арешт на рахунок відкритий для зарахування заробітної плати.
Доказів такої перевірки до матеріалів справи не надано.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок довести обставини, що зумовили накладення арешту на кошти, без здійснення перевірки майнового стану боржника покладено на приватного виконавця, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини зазначені позивачем.
Суд оцінивши наявні докази та повідомлені сторонами обставини, враховуючи порушення приватним виконавцем порядку визначеного Законом України «Про виконавче провадженн», суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича від 08 квітня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні 61764137 щодо ОСОБА_1 , в частині накладення арешту на рахунок позивача в АТ «Державний ощадний банк України», а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
За правилами частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича (02094 м. Київ, вул. Поправки Юрія, б оф. 31) про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича від 08 квітня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні 61764137 щодо ОСОБА_1 , в частині накладення арешту на рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України».
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича (02094 м. Київ, вул. Поправки Юрія, б оф. 31) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 червня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов