24 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/976/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, однак грошове забезпечення йому виплачувалося не в повному розмір, а саме, за період з 2013 по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. Такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують гарантоване законодавством право на своєчасне одержання винагороди за працю.
12 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №14/3388 від 07.05.2020 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що кошти Чопському прикордонному загону для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року не надходили, а тому не могли бути виплаченими. Окрім того, зазначив, що у відповідь на звернення позивача останнього повідомлено про те, що базовим місяцем для виплати індексації для нього вважається жовтень 2013 року. 01 квітня 2020 року Чопським прикордонним загоном направлено бюджетний запит на отримання коштів для виплати індексації, в тому числі ОСОБА_1 в сумі 47685,97 грн. Отже, позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 2013 року по день виключення зі списків загону, яка буде виплачена при надходженні коштів.
18 травня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій аргументи відповідача вважає безпідставними. Зокрема, зауважує, що відповідач не надав доказів відсутності коштів на виплату індексації у бюджеті відповідного рівня, а також того, що у спірний період ним здійснювались заходи щодо виділення додаткових коштів на вказані цілі. Вважає, що індексація є складовою частиною грошового забезпечення, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою не виконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку.
25 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів, наведених у відзиві.
23 червня 2020 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 22.06.2020 р., в якій з врахуванням ст.ст. 44, 47 КАС України, просить розглядати позовні вимоги в наступній редакції: 1) визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону.
Враховуючи положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"), суд вважає за можливе розглянути заявлені позивачем позовні вимоги відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема Чопському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (по особовому складу) від 03.01.2019 р. №2-ос старший прапорщик ОСОБА_1 , інспектор прикордонного контролю 1 категорії - інспектор кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби «Ужгород» (тип А) відділу прикордонної служби «Ужгород» І категорії (тип Б), звільнений з військової служби в запас за пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03 січня 2019 року (арк. спр. 6).
Відповідно до листа Чопського прикордонного загону №11/13-36 від 04.04.2020 р., у період з 2013 року по день виключення зі списків загону для ОСОБА_1 базовим місяцем для виплати індексації є жовтень 2013 року. Сума належної для виплати індексації становить 47685,97 грн. (арк. спр. 8).
Станом на день звільнення - 03 січня 2019 року ОСОБА_1 заборгованість з індексації заробітної плати не виплачено. Дана обставина сторонами справи не оспорюється.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення при звільненні, з метою належного захисту порушеного права на своєчасне одержання винагороди за працю позивача звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок, об'єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).
Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, ст. 2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).
Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 р. відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов'язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).
П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Суд зазначає, що відповідач не заперечує відсутність обставин, передбачених ст.4 цього Закону. Навпаки, поданою до суду довідкою №55 від 27.04.2020 р. Чопський прикордонний загін підтвердив належну до виплати ОСОБА_1 суму індексації у розмірі 47685,97 грн. та повідомив про проведення її виплату після надходження коштів за надісланим бюджетним запитом.
Вирішуючи питання правомірності дій відповідача крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи вчинялися такі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми ч. 1 ст. 5 Закону встановлюють джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до яких підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Зазначене кореспондується з положеннями п. 6 Порядку, відповідно до якого виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд вважає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належною підставою невиконання встановленого законом обов'язку здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічна позиція щодо не правомірності не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, наведені відповідачем доводи не позбавляють обов'язку останнього провести таку, а тому дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу під час звільнення з військової служби індексації грошового забезпечення у період з 01.10.2013 по 03.01.2019 року є протиправними.
Окрім того, суд зазначає, що проведення нарахування позивачу індексації в квітні 2020 року та скерування запиту на отримання бюджетних коштів на вказані цілі з врахуванням звільнення позивача з військової служби 03 січня 2019 року не може бути належною підставою в обґрунтування правомірності дій позивача.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.
Ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд враховує, що індексація за спірний період позивачу була нарахована в квітні 2020 року, що підтверджується довідкою №55 від 27.04.2020 р., а тому позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати таку задоволенню не підлягають з огляду на самостійне усунення відповідачем порушення законодавства.
З урахуванням зазначеного, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати у день звільнення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону.
3. Зобов'язати Чопський прикордонний загін Західного управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2013 року по день виключення зі списків особового складу прикордонного загону.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII “Перехідних положень” КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).
СуддяР.О. Ващилін