Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2020 р. Справа№200/2064/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,
20 лютого 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Держпраці у Донецькій області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТФ-ФС від 30 січня 2020 року про накладення штрафу у сумі 375570,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 30 січня 2020 року Головним управлінням Держпраці в Донецькій області було прийнято постанову №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТФ-ФС про накладання штрафу. Відповідно до зазначеної постанови на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 375570,00 гривень. Позивач вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, без врахування фактичних обставин справи, з грубими порушеннями строків розгляду справи про накладення штрафу та вимог закону внаслідок чого вказана постанова підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
Посадовими особами з 13 по 19 грудня 2019 року було здійснено інспекційне відвідування з питання виявлення неоформлених трудових відносин та встановлено наступне.
11 грудня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 залучив за договором цивільно-правового характеру трьох осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості консультантів.
18 грудня 2019 року позивачем до Головного управління Держпраці у Донецькій області були надані копії наступних документів: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, паспорт фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , заяви працівників про прийняття на роботу, наказів про прийняття на роботу працівників, трудових договорів укладених між працівниками и фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , повідомлень про прийняття працівників на роботу та квитанцій про надання повідомлень, договори про надання послуг, договори про повну матеріальну відповідальність.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було надано для ознайомлення цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які знаходились на об'єктах відвідування за адресами АДРЕСА_1 . Маріуполь, та за змістом яких ознайомилися інспектори праці в перший день інспекційного відвідування, що зафіксовано фото - та відеозаписом.
Відповідач зауважує, що він критично ставиться до документів, наданих 18 грудня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а саме трудових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09 грудня 2019 року та несвоєчасно поданого повідомлення до органів ГУ ДПС у Донецькій області 16 грудня 2019 року о 16:51, які надано під час інспекційного відвідування.
Окрім того, відповідача зазначає, що в межах взаємодії з органами ГУ ДПС у Донецькій області з'ясовано, що станом на дату початку інспекційного відвідування 13 грудня 2019 року на 14:30 повідомлення про прийняття працівників на роботу до органів ДПС не було надано.
Щодо посилань позивача про не знаходження під час інспекційного відвідування за адресами здійснення підприємницької діяльності та його неналежного повідомлення, відповідач зазначив наступне.
В перший день проведення інспекційного відвідування за адресою АДРЕСА_11 на торгівельному об'єкті о 14 годині 30 хвилин знаходився ОСОБА_1 , його як об'єкт відвідування було ознайомлено з направленням на проведення інспекційного відвідування від 10 грудня 2019 року №1195/04.1/15-08, з правами інспекторів праці та об'єкту відвідування та отримано другий екземпляр направлення на проведення інспекційного відвідування. За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 19 грудня 2019 року №ДЦ1343/334/АВ.
Позивача було запрошено до Головного управління Держпраці у Донецькій області для ознайомлення та підписання акту інспекційного відвідування №ДЦ1343/334/АВ., після ознайомлення з актом позивачем було висловлено незгоду та небажання отримувати його особисто.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» відповідачем два примірника акта та припису було надіслано позивачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення, шляхом направлення засобами ПАТ «Укрпошта».
06 січня 2020 року на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області даний лист було повернуто в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Позивачу було направлено повідомлення про дату одержання документів від 23 грудня 2019 року №04.1-11-8-9714-19 на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке отримано позивачем 22 січня 2020 року.
30 січня 2020 року уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу та прийнято відповідну постанову про накладення штрафу №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТД-ФС, яку було надіслано листом з повідомленням про вручення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
Таким чином, спірна постанова є правомірно, оскільки прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
02 березня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.
23 березня 2020 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів.
06 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 року.
22 травня 2020 року підготовче провадження закрито і розгляд справи по суті призначений на 15 червня 2020 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 15 червня 2020 року, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 15 червня 2020 року, представник відповідача не з'явився, подав клопотання про відкладення «підготовчого засідання, яке призначено на 22.05.2020 о 10-30». Вказане клопотання залишено без задоволення, причини неявки представника відповідача визнані неповажними, про що постановлена протокольна ухвала.
У судовому засіданні, яке відбулося 15 червня 2020 року, допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які були викликані за клопотанням позивача (стаття 223 Кодексу адміністративного судочинства України).
Свідки ОСОБА_4 (на момент перевірки знаходився за адресою АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (на момент перевірки знаходилися за адресою АДРЕСА_3 ) надали пояснення, що вони працювали за трудовими договорами у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з 09 грудня 2019 року, та, крім того, 11 грудня 2019 року між свідками та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові договори, які були пред'явлені інспекторам праці під час проведення перевірки.
До судового засідання призначеного на 22 червня 2020 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивач надав клопотання про слухання справи без його участі.
19 червня 2020 року представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із встановленням на території України карантину.
Згідно частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Керуючись вказаними положеннями КАС України суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, але всі учасники справи не з'явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05 березня 2007 року за №22740170000013965 ( том 1, а.с. 10-12)
Місце проживання (реєстрації) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 .
Фактичні місця, де здійснює господарську діяльність, ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_2; АДРЕСА_11.
10 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на підставі підпункту 3 пункту 5 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», видано наказ №1958 та направлення №1195/04.1/15-08 на проведення інспекційного відвідування протягом 5 робочих днів (13 грудня 2019 року по 19 грудня 2019 року) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (том 1, а.с. 18).
13 грудня 2019 року інспекторами праці Головного управління Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого 19 грудня 2019 року було складено Акт №ДЦ1343/334/АВ, в якому зазначені виявлені порушення, а саме: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 13 грудня 2019 року виконували трудові функції, які притаманні професії консультант відповідно до «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», «Доповнення Б», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30 листопада 1999 року №918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України, без належного оформлення трудових відносин та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України (том 1, а.с. 27).
20 грудня 2019 року Акт направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом (№8753504506611), в зв'язку з небажанням ОСОБА_1 отримувати його особисто (том 1, а.с. 188).
06 січня 2020 року на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області цей лист було повернуто в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
02 січня 2020 року складено акт про відмову від підпису №ДЦ1343/334/АВ-ВП та направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом (том 1, а.с. 189).
30 січня 2020 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТД-ФС. Згідно якої в порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено три особи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 375570,00 гривень (том 1, а.с. 194-196).
При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно частини 4 статті 2 Закон №877-V заходи контролю здійснюються […] органами [...] державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами [...].
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1072 від 04.12.2019 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади […] який реалізує державну політику [...] з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю [...] з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю [...] юридичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частини 1 «Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України
27.03.2015 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за №438/26883, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голова Донецької обласної державної адміністрацій координує діяльність Управління Держпраці і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Донецької області.
Відповідно до пункту 2 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами
Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТД-ФС, суд зазначає наступне:
За приписами частини 3 статті 24 КЗпП України в редакції Закону України № 263-IX від 31.10.2019, яка діяла на час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботи, визначені цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
При трудовому договорі підлягання внутрішньому трудовому розпорядку означає зокрема, що робочий час встановлює не особа, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавець (наприклад, охорона приміщення у дні та години, визначені роботодавцем із додержанням норм законодавства про працю щодо тривалості робочого часу). Особливість трудового договору - також те, що оплата за виконану роботу y формі заробітної плати проводиться регулярно, у встановлені для її виплати строки.
Міністерством праці та соціальної політики у листі від 26 грудня 2003 року №06/1-4/200 серед особливостей, які відрізняють один вид договору від іншого, виокремлено такі:
- за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата. встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо,
- за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. За таким договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільне-правовими договорами. Водночас відповідно до пункту «a» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Основна ознака, яка відрізняє трудові відносини від підрядних це те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, і організацію. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.
За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (статті 139-152 КЗпП України), тобто адміністрація контролює сам процес виконання працівником його обов'язків. За порушення працівника можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності, а за цивільно-правовим договором замовника цікавить, як правило, лише результат, а не процес виконання договору.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу за актом виконаних робіт. Відповідальність виконавця роботи за порушення цивільне-правових договорів насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.
У цивільне-правових відносинах діє принцип свободи договору (пункт 3 статті 3, ст. 627 ЦК України), тобто сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Більше того, на підставі частини 3 статті 6 ЦК України сторони в цивільно-правовому договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати відносини на власний розсуд.
У трудових відносинах (стаття 29 КЗпП України) на роботодавця покладається низка обов'язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, і можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони.
Відповідно до статті 153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний забезпечити працівникам безпечні та нешкідливі умови праці. Безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що їх використовує працівник, а також санітарна-побутові умови мають відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен упроваджувати сучасні засоби техніки безпеки і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виробничому травматизму та виникненню професійних захворювань працівників. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов'язаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Згідно зі статтею 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Тобто у цивільно-правових відносинах визначальними для умов праці виконавця є те, про що домовились сторони. У найпоширенішому на практиці заміннику трудових договорів - цивільно-правовому договорі підряду - відповідно до статті 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника). Так, власний ризик виконавця робіт істотно відрізняє договір підряду від трудового договору.
За приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо -, фото - та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Згідно з частини 2 статті 265 КЗпП України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 та статті 24 КЗпП України визначено «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.
Згідно частини 2 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлена відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору».
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та фізичними особами були укладені цивільно-правові договори на виконання певних робіт (том 1, а.с. 72-80).
Зміст зазначених договорів не суперечить ЦК України, іншим законам України, які прийняті відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, а також моральним засадам суспільства.
Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактичного допуску до роботи без оформлення трудового договору 3 осіб.
В Акті відповідач встановив той факт, що між позивачем та фізичними особами були укладені цивільно-правові договори. Згідно Положення №96 посадовим особам Державної служби України з питань праці не надано право тлумачити положення цивільно-правових договорів і, за наявності вказаних договорів, робити висновок про те, що фізичні особи виконували роботи не обумовлені будь-яким договором.
Судом враховано, що вищезазначені договори не визнані в судовому порядку недійсними, або такими, що приховують інші правочини, зокрема трудові договори.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони не ґрунтуються фактичних обставинах справи та суперечать чинному законодавству.
Перевіривши рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень - на предмет дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (стаття 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, б.82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТФ-ФС від 30 січня 2020 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 375570 (триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 70 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області.
Повний текст рішення складений 25 червня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя А.І. Циганенко