Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2020 р. Справа№200/4619/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного Череповський Є.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання списати суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску та внести зміни до інтегрованої картки, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання списати суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску та внести зміни до інтегрованої картки, стягнення моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невиключення з інтегрованої картки платника суми заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загадьнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18188,30 грн., після скасування судом вимоги від 23.03.2018 року № Ф-501-17, є протиправною. Позивач вваджає, що відповідач не виконав рішення суду від 11.07.2018 року у справі № 805/4220/18-а.
Посив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Донецькій області щодо несписання з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18188,30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.) та не виключення боргу (недоїмки) у сумі 18188.30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.) з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ,
- зобов'язати ГУ ДПС у Донецькій області списати з нього суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18188,30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.). та внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ,
- стягнути з ГУ ДПС у Донецькій області на його користь моральну шкоду у сумі 10000.00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.)
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
15 червня 2020 року Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що відповідно до закону № 2464 позивач є платником ЄСВ, а органи доходів та зборів, в свою чергу, забезпечують формування та реалізацію державної податкової і митної політики, надсилають платникам ЄСВ, що мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Крім того, посилаючись на п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення закону № 2464, відповідач зазначає, що вказаний пункт не містить приписи щодо не нарахування та невідображення в інтегрованих картках належних до сплати сум єдиного внеску.
Зазначеним у позові рішенням суду скасовано вимогу як виконавчий документ, на підставі якого здійснюється примусове стягнення заборгованості, а не скасовано заборгованість з єдиного внеску.
Відповідач посилається на рішення Верховного суду у зразковій справі № 812/292/18 від 30.03.2018 року, згідно якого абзац третій пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2467-VI звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачені цим Законом, але не скасовує повністю обов'язків платника єдиного внеску.
Що ж до вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, відповідач звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
23 червня 2020 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого позивач в силу закону з 14.04.2016 року звільнений від виконання своїхобов'язків (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок). Позивач зауважує, що у позовній заяві не йдеться про визнання заборгованості з єдиного внеску, скасованої на підставі рішення суду, безнадійною.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до 29.12.2016 року був зареєстрований фізичною особою - підприємцем.
Місце проживання Позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
ГУ ДФС України у Донецькій області, відповідно до ст. 25 закону № 2464, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 року № Ф-501-17, якою позивачу станом на 28.02.2017 року нараховано до сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 19406,97 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі № 805/4220/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 року №Ф-501-17 в частині періоду з 14.04.2014 року до дня винесення вимоги.
Вказане рішення набрало законної сили 12.09.2018 року.
Заборгованість, в частині якої вимога не була скасована, в сумі 1218,67 грн. сплачена позивачем згідно квитанції № 0.0.1250661819.1 від 25.01.2019 року.
В січні 2020 року від Головного управління ДПС у Донецькіій області позивачу надійшло нагадування про наявність боргу з єдиного внеску у сумі 18 188,30 грн.
Листом від 23.01.2020 року позивач звернувся до відповідача про роз'яснення підстав і періоду наявності вказаного боргу та зазначив про визнання протиправною та скасування вимоги від 23.03.2018 року № Ф-501-17 в частині 18189,25 грн.
У відповідь на вказаний вище лист, листом від 19.02.2020 року № 14186/10/05-99-10-03-14 Головне управління ДПС у Донецькій області зазначило, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі № 805/4220/18-а скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-501-17 від 23.03.2018 року у сумі 19406,97 грн. Однак скасування вимоги не зменшує суми боргу (недоїмки) по суті.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає платників єдиного внеску, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 8 та 9 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення (підпункт 4 пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 422).
У постанові від 15.12.2015 року у справі № 814/1645/14 Верховний Суд України дійшов висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Суд вважає, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Крім того, позивачем дії відповідача щодо зарахування з порушенням або незарахування сплачених сум єдиного внеску не оскаржуються.
Також суд наголошує, що предметом позову у справі № 805/4220/18-а було оскарження вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.03.2018 року № Ф-501-17, та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року у справі № 805/4220/18-а не було зобов'язано контролюючий орган провести коригування (списати) суму боргу в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску.
Порядок списання податкового боргу визначений чинним законодавством.
Відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Так, згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, під терміном «безнадійний» розуміється:
101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
понад 720 днів перебуває у розшуку;
101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;
101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 577 (далі - Порядок), визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктами 4.1, 4.2 зазначеного Порядку передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
З аналізу вищезазначених положень слідує, що списанню підлягає лише безнадійний борг, який списується на підставі рішення відвідного територіального органу.
Судом встановлено, що позивач у визначеному законом порядку не звертався до податкового органу з заявою про списання безнадійного податкового боргу та рішення стосовно того списання податковим органом не приймалося.
Таким чином, позивачем не наведено, а судом не встановлено, які норми Податкового кодексу України та Порядку №422 відповідачем порушено під час адміністрування платежів позивача з єдиного внеску, а відтак, вимоги позивача про коригування даних інтегрованої картки шляхом виключення з них відомостей про наявність заборгованості з єдиного внеску є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Донецькій області щодо несписання з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18188,30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.) та не виключення боргу (недоїмки) у сумі 18188.30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.) з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області списати з нього суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18188,30 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 30 коп.). та внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 - не підлягають задоволенню.
Позовна вимога щодо стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області моральної шкоди у сумі 10000.00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від зазначених вище вимог.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання списати суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску та внести зміни до інтегрованої картки, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжується на строк дії такого карантину.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та підписані 23 червня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2020 року.
Суддя Є.В. Череповський