Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2020 р. Справа№200/5694/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування рішення, -
17 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірною постанову державного виконавця Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мануїлової Наталії Вікторівни, від 28 серпня 2019 року, про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 32 915,18 грн., прийняту в рамках виконавчого провадження № 49260126;
- скасувати постанову державного виконавця Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мануїлової Наталії Вікторівни, від 28 серпня 2019 року, про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 32 915,18 грн., прийняту в рамках виконавчого провадження № 49260126.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова державного виконавця від 28.08.2019 року про накладення на позивача штрафу була ухвалена відповідачем усупереч вимогам діючого законодавства, оскільки при її ухваленні виконавцем не враховано, що відповідальність у виді штрафу за несплату аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, не була передбачена законодавством яке діяло на час утворення у позивача такої заборгованості, а підлягала застосуванню виходячи із заборгованості, яка виникла після 28.08.2018 року, - із набранням законної сили Законом № 2475 від 03.07.2018 року, яким статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено відповідною частиною 14.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на законність ухваленої постанови про накладення на позивача штрафу, з огляду на наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Ухвалою суду від 22 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 червня 2020 року.
Сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
Позивачем до суду подана заява про розгляд справи у його відсутності.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача розгляд справи просив провести без його участі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
При цьому суд зазначає, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та третьою особою не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають приймати участь у судовому засіданні.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 49260126, з виконання виконавчого листа №2/263/2744/2015 (№ 263/8661/15-ц) від 26.08.2015 року, який був виданий 21.10.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 21.07.2015 року, до досягнення дитиною повноліття, - ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
Згідно із постановою відділу ДВС Волноваського районного управління юстиції, про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження № 49260126, з виконання вищевказаного виконавчого листа №2/263/2744/2015 від 26.08.2015 року, було відкрито 06.11.2015 року (а.с. 9).
28 серпня 2019 року державним виконавцем Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мануїловою Наталією Вікторівною, при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа №2/263/2744/2015, була ухвалена постанова про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у сумі 32915,18 грн., що становить 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за 3 роки (а.с. 8).
У письмових доповненнях до відзиву за вих. №35596 від 24.06.2020 року, відповідачем зазначено, що сума штрафу у розмірі 32 915,18 грн., становить 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, у розмірі - 65830,36 грн., - яка утворилась за період з 21.07.2015 року по 30.04.2019 року.
Позивачем зазначено, та відповідачем не заперечується, що спірна постанова про накладення штрафу від 28.08.2019 року № 49260126, була отримана позивачем 04.06.2020 року.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1404-VІІІ) окреслено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За нормами частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VІІІ, зокрема частиною першою цієї статті передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року №2475-VIII (надалі Закон №2475-VIII), який набрав чинності з 28.08.2018 року (п.п. 3 п. 27 розділ І), частина 4 статті 11 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII (надалі Закон №1404-VIII) викладена в новій редакції, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Також Законом №2475-VIII (п.п. 12 п. 27 розділ І) статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII доповнено новою частиною - чотирнадцятою, відповідно до якої:
- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;
- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;
- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
До 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.
Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону №1404-VIII в редакції до 28.08.2018 року) правила поведінки, тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема, в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року.
Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення, не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018 року, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.
Тобто приписи ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018 року, оскільки відповідальність у виді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018 року, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.
Суд зазначає, що відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII введена лише з 28.08.2018 року, а тому штраф може бути нарахований лише на суму заборгованості, яка утворилася після 28.08.2018 року. Проте відповідач суму штрафних санкцій визначив із сукупного розміру заборгованості, яка утворилася з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з 21.07.2015 року по 30.04.2019 року, що свідчить про протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі 50% усієї суми заборгованості зі сплати аліментів.
Основний розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів, на який нарахована сума штрафу у розмірі 50%, виник до 28.08.2018 року, тобто до набрання чинності ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 28.08.2019 року у виконавчому провадженні № 49260126, про накладення на позивача штрафу у сумі 32 915,18 грн., що становить 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась за період з 21.07.2015 року по 30.04.2019 року, є протиправною та підлягає скасуванню.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 567/456/19 (К/9901/35499/19).
Виходячи з вимог частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб'єкта владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн., який був сплачений ним при зверненні до суду із даним позовом (а.с.7).
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 43, ЄДРПОУ: 34782767), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мануїлової Наталії Вікторівни, від 28 серпня 2019 року ВП № 49260126, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 32 915,18 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 43, ЄДРПОУ: 34782767) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 25 червня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров