03 червня 2020 року Справа № 160/3316/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.02.2020 стосовно відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованим розміром 2 гектари, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.02.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту село Новогригорівка, Васильківського району, Дніпропетровської області орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. В заяві зазначалося, що бажана земельна ділянка є часткою земельної ділянки 1220787700:10:001:0089. Крім того, до заяви були додані всі необхідні документи. Однак, отримавши 17.02.2020 вказану заяву, відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду останньої. Така бездіяльність відповідача стала підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 01.04.2020 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 відкрито провадження у справі № 160/3291/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.05.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що наказом від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки наданий ним пакет документів містить суперечливу інформацію стосовно місцезнаходження земельної ділянки та за інформацією відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, відводиться за рахунок земель під господарськими будівлями і дворами, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та прав на нього. Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
01.06.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не підкріплені жодними належними доказами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив передати у власність безоплатну земельну ділянку орієнтованого розміру до 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03). Бажана земельна ділянка є часткою земельної ділянки 1220787700:10:001:0089.
До заяви було додано: копію всіх сторінок паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння реєстраційного номера платника податків та графічний малюнок із зазначенням місця розташування вибраної ділянки.
Означена заява була отримана відповідачем 18.02.2020 (вх. К-1797/0/21-20).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Підставами для відмови стало те, що:
- пакет документів містить суперечливу інформацію стосовно місцезнаходження земельної ділянки - невідповідність назви адміністративно-територіальної одиниці, яка зазначена у клопотанні, з графічними матеріалами, на яких земельна ділянка представлена за іншим місцем розташування, на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області;
- за інформацією відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, відводиться за рахунок земель під господарськими будівлями і дворами, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та прав на нього.
Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою слугувало те, що: наданий ОСОБА_1 пакет документів містить суперечливу інформацію стосовно місцезнаходження земельної ділянки; за інформацією відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, відводиться за рахунок земель під господарськими будівлями і дворами, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та прав на нього.
З огляду на положення ст.123 Земельного кодексу України, суд зазначає, що така відмова є неправомірною, оскільки така відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, слід вважати протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 820/3087/17.
Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ за своєю суттю є протиправним рішенням про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Крім викладеного, слід звернути увагу на те, що відповідачем при прийнятті наказу від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ, не було дотримано, встановленого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу строку розгляду заяви, що додатково свідчить про його протиправність.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, відповідач на виконання своїх повноважень прийняв акт індивідуальної дії, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Враховуючи факт, того що належним, ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.02.2020 стосовно відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованим розміром 2 гектари, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області не підлягає задоволенню.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Виходячи із норм ст. 122, 123 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Головне управління, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення наділений виключними повноваженням щодо надання дозволу або вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
У справах щодо оскарження рішень чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства суд лише перевіряє чи діяв відповідач за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Суд, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень та зобов'язувати чи забороняти вчиняти певні дії при вирішенні питань які віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд не може зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, а тому суд вважає, що слід зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 15910 від 23.03.2020.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер К-1797/0/21-20 від 18.02.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, код ЄДРПОУ 39835428) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн., відповідно до квитанції № 15910 від 23.03.2020.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 03 червня 2020 року.
Суддя А. Ю. Рищенко