12 червня 2020 року Справа № 160/3809/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 13.02.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах, врахувавши період її роботи (за Списком № 2) з 01.08.1997 по 17.08.2000 в Дніпропетровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 13.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надала усі необхідні для цього документи, у т.ч., свою трудову книжку та уточнюючі довідки. За результатами розгляду заяви та поданих документів, листом від 21.02.2020 №1811/03.05-17 відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав відсутності у неї необхідного пільгового стажу на дату звернення. Такі дії щодо відмови у призначенні пенсії позивач вважає протиправними, оскільки відповідно до документів та відомостей, що були надані до органу Пенсійного фонду України, в тому числі трудової книжки і уточнюючих довідок про пільговий характер роботи, позивач набула необхідний пільговий стаж, що на її думку є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому вона звернулася до суду із означеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/3809/20, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18 травня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та вказав про необґрунтованість заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції представником відповідача зазначено, що оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те, що позивач працювала на посадах, передбачених Списками повний робочий день, період роботи з 01.08.1997 по 17.08.2000 в Дніпропетровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком» неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, у зв'язку з тим, що відсутній перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах (Додаток до наказу № 3-5-11/1-70 від 20.12.1996).
Позивачем була надана відповідь на відзив, згідно якої останній, крім викладених в позовній заяві доводів, зазначив, що відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування своєї позиції щодо не включення періоду роботи позивача, зокрема з 01.08.1997 по 17.08.2000 в Дніпропетровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком», оскільки ці твердження спростовуються наказом про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 20.2.1996 № 3-5-11/1-70, протоколом засідання атестаційної комісії по атестації робочих місць УТЕЛ за умовами праці від 20.12.1996, які були надані позивачем, а також трудовою книжкою останньої, що в свою чергу підтверджує наявність пільгового стажу роботи.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Листом від 21.02.2020 №1811/03.05-17 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії. З листа відповідача вбачається, що згідно наданих документів, загальний стаж позивача становить 32 роки 1 місяць 08 днів, а пільговий 6 років 7 місяців. Також відповідачем було встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала з 01.08.1997 по 30.07.2005 у Дніпропетровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком» телефоністом міжміського телефонного зв'язку, і з 01.08.2005 по 30.03.2007 у філії «УТЕЛ» ВАТ «Укртелеком» телефоністом міжміського телефонного зв'язку. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало те, що на дату звернення, на думку відповідача, був відсутній необхідний пільговий стаж, оскільки період роботи з 01.08.1997 по 17.08.2000 в Дніпропетровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком» неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, у зв'язку з тим, що відсутній перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах (Додаток до наказу № 3-5-11/1-70 від 20.12.1996).
Позивач вважає, що відмова в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також неправомірні дії відповідача з відмови у зарахуванні періоду роботи, що дає право на пільгову пенсію, порушують гарантоване Конституцією України право на соціальний захист, що і стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 вищенаведеної статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Абзацом 2 пункту 2 частини 2 вказаної статті визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.
Абзацом 3 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у жінок.
Згідно абзацу 4 пункту 2 частини 2 вищевказаної статті працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кореспондуються із положеннями статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 ( 637-93-п ).
З аналізу наведених положень, суд доходить висновку, що надання особою до Пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній, що визначає право на пенсію на пільгових умовах.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 видно, зокрема, що відповідно до наказу від 01.08.1997 № 31-4-03/43 остання прийнята у Дніпропетровську філію Українсько-Американсько-Голландсько-Німецького Закритого акціонерного товариства «УТЕЛ», яке 29.07.2004 реорганізовано шляхом його перетворення в Дочірнє підприємство «УТЕЛ» ВАТ «Укртелеком», на посаду телефоніста міжміського телефонного зв'язку 3 класу. Наказом від 28.09.2004 № 31-4-03/38к позивач була переведена телефоністом міжміського телефонного зв'язку 2 класу. Наказом від 29.07.2005 № 31-4-03/82к ОСОБА_1 з 30.07.2005 була звільнена за переведенням до філії «УТЕЛ» ВАТ «Укртелеком».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до органів Пенсійного фонду подала довідку Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.03.2019 № 23/1909, згідно якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день у зазначеній філії і за період з 01.08.1997 по 15.01.2003 виконувала роботи телефоніста міжміського телефонного зв'язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією за професією телефоніста міжміського телефонного зв'язку, що передбачена Списком № 2 розділ: ХХІХ «Зв'язок», підрозділ 23100000, код КП 19093, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162; і за період з 16.01.2003 по 30.07.2005 виконувала роботи телефоніста міжміського телефонного зв'язку, які постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією за професією телефоніста міжміського телефонного зв'язку, що передбачена Списком № 2 розділ: ХХІХ «Зв'язок», позиція 29, підрозділ -, код КП -, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 № 36.
Також, як вбачається із матеріалів справи та матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 було надано наказ про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці від 20.12.1996 № 3-5-11/1-70, витяг з наказу про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці від 20.12.1996 № 3-5-11/1-71, протокол № 1 засідання атестаційної комісії по атестації робочих місць Утел за умовами праці від 20.12.1996, якими визначено робочі місця телефоністів міжміського телефонного зв'язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою, шкідливими за умовами праці і віднесено їх до Списку № 2, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення. Картку умов праці, яка передбачає пільгове пенсійне забезпечення, та Список телефоністів Дніпропетровської філії Утел ознайомлених з «Карткою умов праці» з її особистим підписом.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд зазначає, що позивачем було надано всі необхідні документи, визначені нормами чинного законодавства для призначення пенсії, а тому відповідачем протиправно не враховано період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1997 по 17.08.2000 на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що призвело до порушення конституційного права позивача на отримання пенсійного забезпечення, яке гарантоване державою.
Таким чином, позовна вимога щодо врахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.1997 по 17.08.2000 на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку в Дніпровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком» до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними суд зазначає, що фактично ця вимога зводиться до непогодження позивача із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке оформлене у формі листа відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.02.2020 № 1811/03.05-17, саме яке і несе негативні правові наслідки для ОСОБА_1 .
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про якій йдеться у позовній заяві.
Тому, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке оформлене у формі листа відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.02.2020 № 1811/03.05-17.
Стосовно доводів відповідача про неможливість зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 1981 по 1985 роки, у зв'язку із невідповідність прізвища та ім'я у дипломі та даним паспорта, що були викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке оформлене у формі листа відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.02.2020 № 1811/03.05-17, суд зазначає таке.
29 червня 1985 року позивач отримала Диплом серії НОМЕР_2 , виданий Дніпропетровським педагогічним училищем, в якому у графі «прізвище, ім'я, по - батькові» зазначено ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 07.07.1990 позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 , внаслідок чого отримала прізвище чоловіка - ОСОБА_4 . 17 березня 1997 року позивач отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , в якому її ім'я зазначено через українську літеру «і» - ОСОБА_1 . Таким чином, різниця в імені позивача в дипломі та паспорті виникли в результаті невірного перекладу, і це є одна і та ж сама людина.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 13.02.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах, суд виходить з такого.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 13.02.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах, буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням чого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (чч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242 - 246, 255, 262, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке оформлене у формі листа відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.02.2020 № 1811/03.05-17.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1997 по 17.08.2000 на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку в Дніпровській філії ДП УТЕЛ ВАТ «Укртелеком» до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 12 червня 2020 року.
Суддя О.В. Царікова