23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 904/460/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Кривбасводоканал",
представник позивача - не з'явився,
відповідач - акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі",
представник відповідача - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Кривбасводоканал"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (головуючий Чус О.В., судді: Вечірко І.О. і Кузнецов В.О.)
у справі № 904/460/19
за позовом комунального підприємства "Кривбасводоканал" (далі - Підприємство)
до акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Товариство)
про скасування оперативно-господарської санкції.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Підприємство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Підприємством до Товариства у вигляді донарахування вартості необлікованої електроенергії у розмірі 498 487,87 грн, з яких: 454 311,24 грн - вартість активної електроенергії, 44 176,63 грн - вартість реактивної електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- Товариством у розрахунку безпідставно застосовано договірну потужність замість фактичної;
- при нарахуванні вартості необлікованої електроенергії помилково застосовано підпункт 2 пункту 2.1 замість підпункту 4 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (чинної на момент виникнення правовідносин; далі - Методика).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимоги про скасування акта Товариства про порушення від 09.11.2018 № 125077, оформленого протоколом засідання комісії від 12.12.2018 № 34/3, у частині донарахування вартості необлікованої реактивної електроенергії у розмірі 44 176,63 грн. Скасовано акт Товариства про порушення від 09.11.2018 № 125077, оформлений протоколом засідання комісії від 12.12.2018 № 34/3, у частині донарахування вартості необлікованої активної електроенергії у розмірі 454 311,24 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- протоколом від 01.03.2019 № 09 засідання комісії при виконавчій дирекції Товариства по розгляду спірних питань по актах про порушення, спірних питань по розрахунках за спожиту електроенергію, нарахування оплати за перевищення договірних величин споживання електричної потужності, застосування штрафних санкції до споживачів скасовано акт про порушення від 09.11.2018 № 125077 у частині донарахування вартості необлікованої реактивної електроенергії у розмірі 44 176,63 грн. Тобто фактично Товариством частково задоволено позовні вимоги Підприємства після звернення останнього до суду з даним позовом;
- розрахунок вартості необлікованої електроенергії мав бути здійснений у відповідності до формули, передбаченої пунктом 2.10 Методики, а Товариством безпідставно застосовано формулу передбачену у пункті 2.5 Методики.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 оскаржуване рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог та у скасованій частині прийнято нове рішення, яким у цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що
- лічильник електроенергії № 982537 є розрахунковим за договором про постачання електроенергії від 01.02.2002 № 23 (далі - Договір);
- Підприємство щомісячно вказувало покази цього лічильника у звіті про спожиту електроенергію;
- вказаний лічильник зазначений разом з лічильниками, які враховують електроенергію, що надходить до мереж Підприємства, а не серед лічильників, за показами яких визначається обсяг електроенергії, переданої мережами споживача іншим споживачам Товариства.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові порушено норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 01.02.2002 відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке перейменовано на Товариство (енергопостачальник), та Підприємством (споживач) укладено Договір, предметом якого є постачання і передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.
Відповідно до пункту 3.4 Договору енергопостачальник має право доступу до приладів розрахункового обліку електроенергії для зняття показань електролічильників і здійснення перевірки їх стану та стану обладнання, що забезпечує роботу електролічильників, на відповідність Правилам улаштування електроустановок і Правилам користування електричною енергією (чинних на момент укладення Договору; далі - ПКЕЕ).
09.11.2018 представниками Товариства була проведена перевірка, під час якої при здійсненні технічного огляду обладнання Підприємства за адресою КНС-8 вул. В. Великого було виявлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме відсутність пломб ППКО Товариства на дверях комірки трансформаторів струму, на дверях комірки трансформаторів напруги, на приводі трансформатора напруги.
Обсяг електроенергії, яка надходить до мереж Підприємства (КНС-8), враховується двома лічильниками: № 982494 (фідер 615) та № 982537 (фідер 603).
За результатами вказаної перевірки представниками Товариства було складено акт про порушення від 09.11.2018 № 125077, в якому зазначено, що порушення Підприємства передбачене підпунктом 2 пункту 2.1 Методики: пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр енергопостачальника чи інших заінтересованих сторін індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному ПКЕЕ, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження приладів обліку, установлених пломб та індикаторів.
Також представником Товариства був складений акт від 09.11.2018 № 125077 про усунення порушення ПРРЕЕ.
Рішенням засідання комісії по розгляду акта про порушення від 09.11.2018 № 125077, оформленим протоколом від 12.12.2018 № 34/3, Підприємству нараховано до сплати вартість необлікованої реактивної електроенергії у розмірі 44 176,63 грн та вартість необлікованої активної електроенергії у розмірі 454 311,24 грн.
Відповідний розрахунок необлікованої енергії зроблений на підставі пункту 2.5 Методики.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Підприємством до Товариства у вигляді донарахування вартості необлікованої електроенергії у розмірі 498 487,87 грн, з яких: 454 311,24 грн - вартість активної електроенергії, 44 176,63 грн - вартість реактивної електроенергії.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протоколом від 01.03.2019 № 09 засідання комісії при виконавчій дирекції Товариства по розгляду спірних питань по актах про порушення, спірних питань по розрахунках за спожиту електроенергію, нарахування оплати за перевищення договірних величин споживання електричної потужності, застосування штрафних санкції до споживачів скасовано акт про порушення від 09.11.2018 № 125077 у частині донарахування вартості необлікованої реактивної електроенергії у розмірі 44 176,63 грн. Тобто фактично Товариством частково задоволено позовні вимоги Підприємства після звернення останнього до суду з даним позовом.
Розрахунок вартості необлікованої електроенергії мав бути здійснений у відповідності до пункту 2.10 Методики, у свою чергу, Товариством безпідставно застосовано пункт 2.5 Методики.
З висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ПКЕЕ врегульовано взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), і дія цих Правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).
Згідно з пунктом 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
Згідно з пунктом 1.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії - це особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Розділом 10 ПКЕЕ передбачено, що споживач зобов'язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок; не допускати безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача (внутрішньобудинкових мереж); оперативно повідомляти щодо виявлення безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною другою статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з додатком № 5 до Договору "Звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018" лічильник № 982537 зазначений як розрахунковий.
На першій сторінці вказаного звіту зазначена інформація про покази лічильників Підприємства, які знаходяться на вході до електричних мереж споживача та враховують електроенергію, яка надходить до електромереж цього Підприємства. Внизу на сторінці міститься напис: "Всього" та зазначена кількість електроенергії, яка надійшла до мереж цього споживача у листопаді 2018 року - 9 021535 кВт*год.
На другій сторінці звіту міститься перелік субспоживачів, мережі яких приєднані до електромереж Підприємства. Ці субспоживачі мають свої прилади обліку, покази яких зазначені у звіті. На цій же сторінці зазначена кількість електроенергії, переданої цим споживачам та Криворізьким міським електромережам і Криворізьким районним електромережам Товариства. Ця інформація міститься у рядку "Всього від КЕС".
На третій сторінці звіту зазначені лічильники Підприємства, які враховують електроенергію, яка надходить у мережі споживача, що знаходяться в Інгулецькому районі.
На четвертій сторінці вказана інформація про кількість електричної енергії, яка зайшла до мереж споживача, які знаходяться у Інгулецькому районі та окремо - інформація про кількість електроенергії, відпущеної на сторону субспоживачам Підприємства.
На п'ятій сторінці звіту зазначена інформація про кількість електроенергії, яка зайшла до мереж Підприємства з мереж інших суб'єктів господарювання, які не є постачальниками електроенергії та електропередавальними організаціями, до електричних мереж яких приєднані електромережі Підприємства, а також інформація про втрати електроенергії, у мережах Підприємства.
На цій же сторінці міститься інформація про кількість електроенергії, спожитої Підприємством у листопаді 2018 року, 2 243 878 кВт*год., такий обсяг вказано у рахунку, який Товариство виставило до оплати Підприємству у листопаді 2018 року.
Даний звіт підписаний представником Підприємства та скріплений штампом.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що лічильник електроенергії № 982537 є розрахунковим за Договором, Підприємство щомісячно вказувало покази вказаного лічильника у звіті про спожиту електроенергію. До того ж цей лічильник зазначений разом з лічильниками, які враховують електроенергію, що надходить до мереж Підприємства, а не серед лічильників, за показами яких визначається обсяг електроенергії, переданої мережами споживача іншим споживачам Товариства.
Крім того, Підприємство відповідно до умов пункту 3.1 Договору самостійно знімає покази розрахункових приладів обліку та вказує їх у щомісячних звітах про спожиту електричну енергію.
У листопаді 2018 року обсяг спожитої електроенергії, вказаної споживачем у звіті про спожиту електроенергію, співпадає з кількістю кВт*год, виставленою споживачу для оплати у рахунку за активну електроенергію, спожиту у листопаді 2018 року.
Вказане свідчить, що лічильником № 982537 обраховується обсяг електроенергії, яка споживається електроустановками Підприємства та передається споживачам постачальника.
Що ж до позовних вимог у частині скасування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості необлікованої реактивної електроенергії у розмірі 44 176,63 грн, то суд апеляційної інстанцій в цій частині погодився з висновком суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оперативно-господарської санкції Товариства у вигляді донарахування вартості необлікованої активної електроенергії у розмірі 454 311,24 грн, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.
Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції, посилаючись на додаток № 5 до Договору "Звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018" (а.с. 89-93), не обґрунтував належним чином, чому саме звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018 (а.с. 89-93) має, на думку суду, більшу доказову силу, ніж інший звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018 року (а.с. 59, 60). Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою, що звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018 року, який міститься у матеріалах справи на аркушах 89-93, має 5 аркушів, а звіт про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018 року, який міститься у матеріалах справи на аркушах 59, 60, має 2 аркуші.
При цьому перший та останній аркуші обох звітів ідентичні, а розміщені всередині 2, 3, 4 аркуші звіту про споживання активної електричної енергії Підприємством за листопад 2018 року, який міститься у матеріалах справи на аркушах 89-93, мають іншу кількість стовбців, ніж перший та останній аркуш, відрізняються шрифтом, а також 2 та 3 аркуші не містять назви стовбців, що унеможливлює ідентифікувати стовбці відповідно до інших аркушів для визначення даних, необхідних для вирішення спору.
Крім того, судом апеляційної інстанції не спростовано доводи, покладені в основу судового рішення судом першої інстанції, а саме, що у додатку № 10 до Договору (а.с. 73) зображено загальну схему зовнішнього енергопостачання.
Із вказаної схеми вбачається, що Товариство постачає електричну енергію Підприємству, а також трьом субспоживачам: ФОП Дубрівному С.Л., ТОВ "Друкарня "Октан-Принт" та КП "Криворізьке міськсвітло", і субспоживачі мають кінцеві прилади обліку та перед кожною електроустановкою Підприємства також встановлено кінцевий прилад обліку. Ці прилади обліку встановлені після транзитного приладу обліку, на якому виявлені порушення ПРРЕЕ.
Отже, у цьому конкретному випадку обсяг недоврахованої електроенергії можна визначити на підставі кінцевих приладів обліку, які встановлені після транзитного приладу обліку.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення, встановлене актом від 09.11.2018 № 125077, передбачено саме у підпункті 4 пункту 2.1 Методики: пошкодження або відсутність пломб на приладах обліку, що враховують обсяг електричної енергії, переданої мережами споживача (за наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному ПКЕЕ), пошкодження зазначених приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку, а не як безпідставно застосований Товариством підпункт 2 пункту 2.1 Методики: пошкодження або відсутності пломб з відбитками тавр енергопостачальника чи інших заінтересованих сторін, індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному ПКЕЕ, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження приладів обліку, установлених пломб та індикаторів.
Тобто розрахунок вартості необлікованої електроенергії мав бути здійснений за формулою, передбаченою пунктом 2.10 Методики, а не пунктом 2.5 Методики, яка безпідставно була застосована Товариством при здійснення розрахунку недооблікованої активної електричної енергії.
Також судам апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ПКЕЕ, оскільки вказані Правила втратили чинність 01.06.2018 у зв'язку з набранням чинності ПРРЕЕ, а спірні правовідносини виникли 09.11.2018 (дата складання акта про порушення ПРРЕЕ).
Вказані обставини не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови у даній справі; водночас такі обставини були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення, що дає підстави для висновку щодо його обґрунтованості та законності.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі з мотивів, викладених у даній постанові.
У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Товариство витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Що ж до посилань у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, то Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний тим правовідносинам, які виникли саме між сторонами даної справи, що є суб'єктами таких відносин.
Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Кривбасводоканал" задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 904/460/19 скасувати.
3. Рішення господарського Дніпропетровської області від 16.07.2019 у справі № 904/460/19 залишити в силі.
4. Стягнути з акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал" 3 842,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко