ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
23 червня 2020 року Справа № 923/1047/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Київ
до Комунального некомерційного підприємства "Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф " Херсонської обласної ради, м. Херсон
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 280 067,20 грн. за договором добровільного страхування
за участю представників:
позивача: не прибув;
відповідача: не прибув;
від третьої особи: не прибув.
03.12.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 9673/1 від 21.11.2019 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, Страховик) до Комунального некомерційного підприємства "Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Херсонської обласної ради (відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_1 (Страхувальник) про стягнення збитків у розмірі 280 067,20 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3653479-02-22-01 від 27.01.2017.
Ухвалою суду від 04.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.06.2020 р.
На визначений судом час представники сторін у судове засідання не прибули.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
Відповідач в судове засідання не прибув. У відзиві проти позову заперечує та зазначив, що пунктом 10.2.15 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) СК «ВУСО, затверджених 01.10.2008 з подальшими змінами, визначено, що у разі повної загибелі застрахованого ТЗ Страхувальник зобов'язаний надати Страховику висновок автотоварознавчої експертизи із визначенням вартості придатних залишків такого ТЗ. Натомість, СК «ВУСО» посилається на зобов'язуючу пропозицію аукціону, як на підтвердження вартості залишків транспортного засобу VOLVO XC60. При чому, найвища пропозиція аукціону становила 562 000 грн. без врахування ПДВ, а розрахунок страхового відшкодування вже містить суму 570 000 грн. Тому, не зрозуміло, звідки взялась сума 570 000 грн., яка дійсна вартість залишків транспортного засобу, придатних до подальшого використання, і за яку суму вони дійсно були реалізовані. Матеріали позовної заяви не містять обґрунтування ринкової вартості автомобіля. Ринкова вартість визначена лише у розрахунку суми страхового відшкодування СК «ВУСО» без посилання на будь-які експертні оцінки чи нормативно-правові акти. СК «ВУСО» не є суб'єктом оціночної діяльності, а тому не може визначати ринкову вартість автомобіля.
19.06.2020 р. Відповідач надіслав клопотання про витребування доказів, яке суд, з огляду на приписи ст.118 ГПК України, залишив без розгляду. 23.06.2020 р. надіслав клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з відпусткою представника, яке судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не доведена неможливість забезпечити явку іншого представника, а також надав додаткові пояснення.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи та листом Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 05.02.2020 р. №16-21.234 (т.2, а.с.1).
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
встановив:
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - позивач, Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3653479-02-22-01 від 27.01.2017 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу Volvo, д.р.н. НОМЕР_1 (далі - ЗТЗ).
Матеріалами справи підтверджується, що 03.08.2017 року в м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля ЗТЗ та автомобіля ГАЗ-САЗ 4509, д.р.н. НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «СК «ВУСО» автомобіль.
Згідно з довідкою про обставини ДТП, особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», є водій ОСОБА_2 . Його вина встановлена Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2018 року.
Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків
визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.
Підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування, рекомендованої Страховиком.
Судом встановлено, що відповідно до рахунку СТО, вартість відновлювального ремонту становить 777 956,50 грн. Вартість залишків, придатних до подальшого використання становить 562 000,00 грн. (визначено відповідно до умов Договору - на підставі зобов'язуючої пропозиції аукціону). Ринкова вартість ТЗ на момент дослідження становить 1010000,00 грн. Франшиза відповідно до умов Договору (у випадку визнання повної загибелі ТЗ) - 59 932,80 грн.
Згідно приписів ст. 25 Закону України «Про страхування», умов Договору, на підставі заяви Страхувальника про узгодження розміру страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів наступним чином:
11 476,98 грн. було зараховано в якості неоплаченого страхового платежу відповідно до умов Договору;
368 590,22 грн. сплачено на рахунок Страхувальника.
Всього розмір страхового відшкодування склав 380 067,20 грн.
Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 7368-02 від 30.08.2017 року; платіжними дорученнями; довідкою про проведення заліку.
За приписами статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд погоджується з твердженням позивача, що після виплати страхового відшкодування у нього виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.
Цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/6971985 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність винної особи на момент ДТП була забезпечена, а також той факт, що фактично завданий розмір матеріального збитку перевищує ліміт відповідальності Страховика за Полісом, то різниця між фактично завданим збитком та лімітом за Полісом, підлягає стягненню з винної особи у порядку ст. 1194 ЦК України.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Комунальним закладом «Обласного територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», був його працівником та керував транспортним засобом в силу своїх трудових обов'язків, що підтверджується листом від 27.09.2017 року за вих. № 1129/01-10 та додатками до нього.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд не приймає посилання відповідача, викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради (код ЄДРПОУ 26084856) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) суму завданого збитку у розмірі 280 067,20 грн. та 4 201,01 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата виготовлення повного тексту рішення 25.06.2020р.
Суддя В.В.Литвинова