ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 червня 2020 року Справа № 923/204/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 01125608
до: Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38593939,
про стягнення 10275,01 грн.
Обставини справи.
28.02.2020 Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою №06/216 від 20.02.2020, в якій просить суд стягнути з Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" суму заборгованості у розмірі 10275,01 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №46-Р від 28.09.2018, відповідно до якого Орендарем відшкодовуються балансоутримувачу витрати по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке використовується за Договором №РОФ-1638 від 01.08.2018 оренди державного нерухомого майна, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем і Громадською організацією інвалідів "Херсонське товариство інвалідів", як орендарем. Позивачем зазначено, що відповідачем порушено п. 2.1. та п. 2.2 Договору №46-Р від 28.09.2018, за розрахунками позивача сума боргу становить - 8562,25 грн. За прострочення виконання зобов'язань за Договором позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1459,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 59,20 грн. та 3% річних у розмірі 194,34 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Згідно частини 1 статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється у порядку наказного та позовного провадження, яке (тобто позовне) може бути загальним або спрощеним. У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 247 того ж Кодексу, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, визначення яким надане в частині 5 статті 12 Кодексу. Так, за цією статтею, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 210200,00 грн).
З огляду на ціну позову, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, у відповідності до частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України, суд визначив, що дана справа підлягає розгляду виключно у порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, що слідує з частини 5 статті 252 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03 березня 2020 року прийнято позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 923/204/20 визначено розглядати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Позивачу запропоновано надати до суду відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою належного повідомлення учасників провадження про розгляд справи судом та про право подати відзив на позовну заяву та заперечення на відзив, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
До суду повернулось поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали суду позивачу.
20 березня 2020 року до суду повернулась копія ухвали про відкриття провадження направлена відповідачу з відміткою пошти: "про відсутність адресанта за вказаною адресою ".
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Так, ухвала суду від 03 березня 2020 року направлена на адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 73003, вул. Поповича, 4, кв. 34, м. Херсон, код ЄДРПОУ 38593939, повернута на адресу суду з відміткою пошти "про відсутність адресанта за вказаною адресою".
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.03.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 04.05.2020 (з урахуванням того, що останній 60 день процесуального строку припадає на святковий день - 01.05.2020).
Разом з тим, суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:
3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у Постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях Кабінету Міністрів України строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня та до 22 червеня 2020 року .
Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи. У період дії карантину і по теперішній час звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву чи звернення з клопотанням про продовження строків розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 28 вересня 2018 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (надалі - балансоутримувач або позивач) і Громадською організацією інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір № 46-Р (надалі - договір), умовами якого врегульовано правовідносини щодо відшкодування витрат по сплаті податку на нерухоме майно.
Предметом договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке використовується за Договором оренди державного нерухомого майна від 01.08.2018 року № РОФ-1640, (надалі - Договір оренди), укладеним між орендарем і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Підставою для укладання цього договору є п. 5.11 Договору оренди.
За умовами договору балансоутримувач взяв на себе зобов'язання щорічно до 31-го грудня поточного календарного року виставляти орендарю рахунок на відшкодування сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в свою чергу орендар взяв на себе зобов'язання сплачувати рахунки, виставлені балансоутримувачем згідно п. 2.1. договору протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.
Сторонами досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, обов'язки сторін, порядок оплати, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів строк дії договору та інші умови договору.
Учасниками договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом строку дії Договору оренди, а в частині розрахунків - до повного їх завершення орендарем.
Учасниками договору погоджено, що балансоутримувач зобов'язується щорічно до 31-го грудня поточного календарного року виставляти орендарю рахунок на відшкодування сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рахунок виставляється у розмірі річного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розрахованого згідно із Розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України. Розрахунок розміру відшкодування, що підлягає сплаті орендарем, здійснюється балансоутримувачем за нерухоме майно, яке використовується за Договором оренди. (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. орендар зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені балансоутримувачем згідно п. 2.1. договору протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.
Сторонами договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. ( п.3.1 Договору).
За прострочення оплати по договору з орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожний день прострочення. ( п. 3.2. Договору).
Позивачем до матеріалів позовної заяви додано копію рішення Господарського суду Херсонської області від 16 березня 2019 року 923/1072/18, яким задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та розірвано договір оренди № РОФ-1640 від 01.08.2018.
Відповідно до змісту позовної заяви між Громадською організацією інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області 01.03.2019 року підписано Акт приймання-передавання, згідно з яким майно яким користувався Орендар було повернуто Орендарю.
На виконання умов договору позивачем було направлено на адресу відповідача акти наданих послуг та рахунки на оплату.
За твердженням позивача, відповідачем в порушення умов договору не сплачено рахунок №27948421 від 31.12.2018, відповідно до акту наданих послуг (виконаних робіт) № 27948421 від 31.12.2018 на суму 2357,76 грн. та рахунок № 06598421 від 31.03.2019, відповідно до акту наданих послуг (виконаних робіт) № 06598421 від 31.12.2018 на суму 6204,49 грн.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10275,01 грн. з якої: 8562,25грн. - основна заборгованість, 1459,22 грн. - пеня, 59,20 грн. - інфляційні втрати, 194,34 грн. - 3% річних.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений 28.09.2018 між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і Громадською організацією інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" договір № 46-Р за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги, що підтверджується наступними доказами:
- актом надання послуг (виконаних робіт) № 27948421 від 31.12.2018 на суму 2357,76 грн.;
- актом надання послуг (виконаних робіт) № 06598421 від 31.03.2019 на суму 6204,49 грн.
Загальна сума боргу за вказаними рахунками становить 8562,25 грн.
Таким чином, позивачем на виконання умов 2.1. договору виставлено орендарю рахунки на відшкодування сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, з урахуванням приписів п.2.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був сплачувати рахунки, виставленні балансоутримувачем протягом 5- ти банківських днів з дати отримання рахунку, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.
Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 8562,25 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8562,25 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Умовами договору встановлено право позивача стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.3.2. договору).
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних і пені, та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1459,22 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 59,20 грн. та суми 3% річних у розмірі 194,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34, код ЄДРПОУ 38593939) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) суму основного боргу у розмірі 8562,25 грн., суму пені у розмірі 1459,22 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 59,20 грн., суму 3% річних у розмірі 194,34 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за наступною адресою: http://ks.arbitr.gov.ua.
Суддя С.В. Нікітенко