Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/374/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Вовчанського підприємства теплових мереж, м.Вовчанськ Харківської області
про стягнення 514470,68 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Цвіркуна М.В., довіреність б/н від 01.01.2020 року,
Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості в загальному розмірі 514470,68 грн., з яких: 151304,25 грн. - пеня, 115961,31 грн. - 3% річних та 247205,12 грн. - інфляційні втрати, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем у власність відповідача природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу № 1045/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження.
25.02.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 5037), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те що оплата між сторонами за договором від 05.09.2017 року № 1045/1718-ТЕ-32 цих грошових зобов'язань здійснювалась за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", а остаточний розрахунок між позивачем та відповідачем за договором № 1045/1718-ТЕ-32 проводився в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок) з дотриманням умов п. 6.3. договору №1045/1718-ТЕ-32, виходячи з цього відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави по стягненню з відповідача 3 % річних, інфляційних витрат та пені.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2020 року заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із запереченнями проти розгляду в порядку спрощеного провадження даної справи (вх.№ 4817) задоволено, вирішено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2020 року на 11:00 год.
Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.
16.03.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 6759), в якій зазначив, що відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню основного боргу за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору № 1045/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017 року, тому йому були нараховані пеня, інфляційні витрати та 3% річних. При цьому позивач вважає, що посилання відповідача на постанова КМУ № 256, як на підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам спірного договору та принципу обов'язковості виконання договірних зобов'язань.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року, з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, суд відклав розгляд справи № 922/374/20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 року, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, призначено підготовче засідання на 25.05.2020 року на 12:45 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2020 року на 12:40 год.
Представник позивача у судове засідання 15.06.2020 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
05 вересня 2017 року між між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Вовчанським підприємства теплових мереж (покупець, відповідач) було укладено договір на постачання природного газу № 1045/1718-ТЕ-32 , відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, у свою чергу відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Ціна газу визначена сторонами у розділі 5 Договору.
У відповідності до п. 6.1. цього договору оплата отриманих обсягів газу здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 05.09.2017 року по 26.05.2018 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 10599522,53 грн., у свою чергу відповідач розраховувався несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочення платежів.
Суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, всупереч умовам Договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов'язання, чим припустив порушення господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 151304,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 247205,12 грн. та 3% річних у розмірі 115961,31 грн.
Водночас 08.11.2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", згідно з якою з 01 січня 2018 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - постанова КМУ № 256).
На підставі абзацу 4 п. 5 постанови КМУ № 256 підприємства, установи, організації, що надають послуги, в тому числі транспортування природного газу, готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрації, виконавчих органів міських рад (міст республіканського АРК та обласного значення), об'єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів, які узагальнюють реєстри та надають їх Головним управлінням Казначейства.
Згідно з абзацем 13 п. 6 постанови КМУ № 256 (введеного в дію у новій редакції з 01 січня 2018 року) Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема послуг з теплопостачання.
Таким чином, для проведення розрахунків відповідно до пункту 8-1 постанови КМУ № 256 всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства.
Встановлено, що кошти у вигляді субвенцій з державного бюджету на загальну суму 6651709,57 грн., що перераховані позивачу після 01 січня 2018 року, сплачені відповідачем в порядку, встановленому постановою КМУ № 256, про що свідчить платіжні доручення надані відповідачем до справи, довідка по операціям за договором №1045/1718-ТЕ-32 надана позивачем до позову та розрахунок штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних за договором від 05.09.2017 року № 1045/1718-ТЕ-32 наданий позивачем до позову.
Вбачається, що оплата за послуги з балансування у спірному періоді проведена відповідачем за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ № 256.
Водночас для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 8.2 договору та наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених постановою КМУ № 256.
У відповідності до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:
- гарантованого постачальника;
- теплогенеруючої організації;
- теплопостачальної організації;
- теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. затверджений “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки” (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 3 Порядку теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Згідно з пунктом 7 Порядку теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
У відповідності до пункту 8 Порядку усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
Уповноважений банк у відповідності до пункту 9 Порядку здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
У відповідності до пункту 12 Порядку Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:
- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;
- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками);
- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);
- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);
- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;
2) затверджує реєстр нормативів;
3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;
4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.
На підставі пункту 13 Порядку уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:
- до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;
- до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.
Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
На виконання вище вказаних норм відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір № 2945/3 від 01.10.2014 року та довідка з банку № БТ 118/385-39/153 від 18.02.2020 року. Розрахунки між відповідачем та позивачем за договором №1045/1718-ТЕ-32 проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п.6.3. договору, про що свідчать надані до суду позивачем операції по договору №1045/1718-ТЕ-32.
Статтею 6 ГК України визначено, що свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.
Згідно ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
За приписами ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
На підставі частини 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно з положеннями ЦК України:
- до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1);
- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509), зокрема договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11).
Підсумовуючи вище зазначене суд доходить висновку, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Крім того, відповідач не може впливати на своєчасність розрахунків проведених у відповідності до постанови КМУ № 256.
По суті, навіть дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами поставки природного газу між постачальником зі спеціальними обов'язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. При цьому, відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.
Крім того, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства.
Отже, розрахунки між сторонами договору від 05.09.2017 року №1045/1718-ТЕ-32 здійснювались двома способами: в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету міністрів України №256 від 04.03.2002 року за рахунок коштів державного бюджету, а остаточний розрахунок проводився на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року №217 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.3. договору, а тому в позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним судом при розгляді аналогічних справ, що були викладена у постановах: від 04.12.2018 року у справі №927/276/18, від 24.07.2019 року у справі № 918/553/18, від 06.08.2019 року у справі № 922/3223/18, від 19.09.2019 року у справі №922/3635/18, від 04.12.2019 року у справі №910/1827/19, від 17.12.2019 року у справі №922/932/19, від 30.01.2020 року у справі №906/985/18 та від 13.02.2020 року у справі №917/536/19.
Відповідно зважаючи на вищевикладене суд доходить висновку, що у стягненні сум пені у розмірі 151304,25 грн., інфляційних витрат у розмірі 247205,12 грн. та 3% річних у розмірі 115961,31 грн. слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7717,10 грн. покладаються на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 611, 625 626, 655, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.06.2020 року.
Суддя О.В. Смірнова