79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.06.2020 справа № 914/1004/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів
про: стягнення 3 673, 81 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кияк І.В.
Представники учасників справи:
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення заборгованості 3 673, 81 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.05.2020р.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 13.05.2020р. зареєстровано клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. У поданому клопотанні представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовільнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.05.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 22.06.2020р.
Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. №291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332. Так, вказаною постановою послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 01.06.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в позовній заяві Позивачем не вказано з якого моменту виникла заборгованість, за яку стягуються штрафні санкції. В розрахунках штрафних санкцій період прострочення Позивач рахує з 29.10.2018 року, коли фактична оплата в сумі 4 620, 97 грн. була проведена 29.10.2018 року. Зважаючи на те, що на момент подання позовної заяви сума основного боргу за спожитий природний газ була погашена в повному обсязі, фінансовий стан КЕВ м. Львова є вкрай важким, відповідач є бюджетною установою, тобто неприбутковою організацією, а заборгованість виникла не з вини Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, відповідач просить суд зменшити розмір нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу за спожитий природний газ на 50%.
Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 18.06.2020р. зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву.
НАК «Нафтогаз України» у відповідь на відзив на позовну заяву зазначає, що Відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростовує заявлених НАК «Нафтогаз України» позовних вимог. Крім того, позивач вказав на відсутність підстав для зменшення нарахованого розміру пені. Відтак, позивач просить суд позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення 3 673,81 грн. задовольнити у повному обсязі.
Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.
В судове засідання 22.06.2020р. представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.
В судове засідання 22.06.2020р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 22.06.2020р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 22.06.2020р., суд, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, враховуючи скасування Кабінетом Міністрів України певних заборон, зокрема дозвіл діяльності адвокатів, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.
Зміст та підстави вимог позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору №4841/18-БО(Т)-21 від 25.06.2018р. постачання природного газу здійснено оплату за переданий газ несвоєчасно, з порушенням визначеного договором строку.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу нараховано інфляційне збільшення суми боргу -1 573, 34 грн. та 3% річних - 344, 34 грн.
Крім того, відповідно до п.8.2 Договору позивачем нараховано неустойку у вигляді пені у сумі 1 756, 13 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахування пені позивач заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву. Зокрема, представник позивача зазначив, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами Договору, в розумінні ч.1 ст.233 ГК України, а тому покликання Відповідача щодо зменшення розміру нарахованих НАК «Нафтогаз України» сум, - задоволенню не підлягає.
Зміст та підстави заперечень відповідача.
Відповідач, скориставшись процесуальним правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України подав відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в позовній заяві позивачем не вказано з якого моменту виникла заборгованість, за яку стягуються штрафні санкції. В розрахунках штрафних санкцій період прострочення Позивач рахує з 29.10.2018 року, коли фактична оплата в сумі 4 620, 97 грн. була проведена 29.10.2018 року.
Просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені зважаючи на те, що на момент подання позовної заяви сума основного боргу за спожитий природний газ була погашена в повному обсязі, фінансовий стан КЕВ м. Львова є вкрай важким, відповідач є бюджетною установою, тобто неприбутковою організацією, а заборгованість виникла не з вини Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
25.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (надалі по тесту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір на постачання природного газу № 4841/18-БО(Т)-21, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у червні-липні 2018 року природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а саме військовою частиною НОМЕР_1 , розташованою на території військового містечка №6 с. Липники(п. 1.1, п.1.2).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7).
Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.06.2018 року та від 31.07.2018 року постачальником по договору № 4841/18-БО(Т)-21 від 25.06.2018 року поставлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова природний газ у червні та липні 2018 року, на загальну суму 149 597, 90 грн. Акти підписані та скріплені печатками представниками обох сторін.
Згідно з довідкою по операціям на рахунку Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за Договором № 4841/18-БО(Т)-21 від 25.06.2018 року, відповідачем оплату за поставлений позивачем у липні 2018 року природній газ здійснено з порушенням встановленого Договором строку оплати.
Дані факти підтверджуються матеріалами справи, відповідачем документально не спростовано.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу нараховано інфляційне збільшення суми боргу -1 573, 34 грн. та 3% річних - 344, 34 грн.
Крім того, відповідно до п.8.2 Договору позивачем нараховано неустойку у вигляді пені у сумі 1 756, 13 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу за спожитий природний газ на 50%.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахування пені позивач заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву. Зокрема, представник позивача зазначив, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами Договору, в розумінні ч.1 ст.233 ГК України, а тому покликання Відповідача щодо зменшення розміру нарахованих НАК «Нафтогаз України» сум, - задоволенню не підлягає.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору на постачання природного газу від 23.06.2018 року № 4841/18-БО(Т)-21.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, факт поставки природного газу у період червня-липня 2018 року, підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а також не заперечується відповідачем.
Згідно з умовами договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви позивачем розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова за договором від 25.06.2018р. № 4841/18-БО(Т)-21, датою виникнення у відповідача заборгованості за поставлений у червні 2018 року природний газ позивачем визначено 26.07.2018р., а за поставлений у липні 2018 році природний газ - 28.08.2018р. Нарахування 3% річних та пені позивачем здійснено на суму боргу з урахуванням часткових оплат відповідачем суми боргу та переносів оплат (згідно відповідних листів відповідача).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не спростовано та не заперечується порушення ним умов договору щодо здійснення вчасної оплати природного газу. Так, оплата за поставлений у червні 2018 року природний газ, вартістю 72 094,69 грн., здійснена відповідачем вчасно - до 26.07.2018 року і позивач на таку суму штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати не нараховує. Вартість поставленого в липні 2018року газу відповідачем сплачено частково з порушенням строку, встановленого Договором, станом на 28.08.2018р. непогашеною залишилась заборгованість у сумі 29 639, 94 грн., яка погашалась відповідачем частково, 29.10.2018р.-на суму 4 620, 97 грн., 31.01.2019р.-на суму 25 018, 97 грн.
Враховуючи зараховані позивачем оплати в сумі 4 620, 97 грн. 29.10.2018 року та 31.01.2018 року на загальну суму 25 018, 97 грн., суд визнає обґрунтованими періоди існування простроченого зобов'язання на суму 29 639, 94 грн. у період 28.08.2018-28.10.2018 року та на суму 25 018, 97 грн. у період 29.10.2018 року - 30.01.2019 року.
Заперечення відповідача стосовно безпідставного включення в період існування заборгованості 29.10.2018 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно з розрахунком заборгованості день оплати (переносу оплати) 4 620, 97 грн. грн. (29.10.2018 року) не включено в період існування заборгованості в розмірі 29 639, 94 грн., 29.10.2018р. відповідачем заборгованість у повному обсязі погашено не було, а включення такого дня в наступний період існування зменшеної заборгованості є правомірним.
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 1 756, 13 грн. пені, 344, 34 грн. три проценти річних, 1 573, 34 грн. інфляційних втрат.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 344, 34 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 29 639, 94 грн. у період 28.08.2018-28.10.2018 року та на суму 25 018, 97 грн. у період 29.10.2018 року - 30.01.2019 року, і 1 573, 34 грн. інфляційних втрат, порахованих позивачем за вересень 2018 року на суму боргу 29 639, 94 грн. та у період з жовтня по грудень 2018 року на суму 25 582, 13 грн., тобто в межах визначених позивачем періодів, суд зазначає, що такі пораховані правильно та підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором (п. 8.2) сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Судом перевірено правильність нарахування пені в межах допустимого шестимісячного строку з моменту виникнення прострочення та у визначені вище періоди існування заборгованості та встановлено, що позивачем нарахування пені здійснено вірно.
Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 р. у справі №904/4071/18, від 30.05.2019 р. у справі № 916/2268/18).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач повністю оплатив поставлений протягом червня-липня 2018 року природний газ, що свідчить про виконання боржником зобов'язання, а прострочення виконання переважно тривало протягом незначного часу і таке прострочення можна пояснити несвоєчасним фінансуванням відповідача з бюджету. КЕВ м.Львова здійснює керівництво квартирно-експлуатаційними службами військових частин та установ, забезпечення військових частин та установ, казарменно-житловим фондом, обладнанням, інвентарем та комунальними послугами, організацію та здійснення контролю за експлуатацією та своєчасним проведенням ремонтів закріпленого казарменно-житлового фонду, комунальних споруд і інженерних мереж та устаткування, тобто господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.
Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з КЕВ м.Львова пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Позивач хоч і заперечив у відповіді на відзив на позовну заяву проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, котре містилося у відзиві на позовну заяву, однак не подав жодних доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Беручи до уваги все вищенаведене, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок невиконання зобов'язання, оцінюючи інтереси як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 10% і стягнути з відповідача пеню в сумі 1 580, 52 грн. грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача в розмірі, пропорційному розміру позовних вимог, які підлягали б задоволенню у випадку якби судом не було зменшено розміру пені, тобто повністю.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2, ідентифікаційний код 07638027) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 3 498, 20 грн., у тому числі: пеня у сумі 1 580, 52 грн.; три проценти річних у сумі 344,34 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 573,34 грн.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2, ідентифікаційний код 07638027) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у сумі 2 102, 00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 25.06.2020 р.
Суддя Синчук М.М.