Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
23 червня 2020 рокуСправа № 912/498/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу №912/498/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс", проспект Науки, 30, м. Київ, 03028
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно правова консалтингова компанія "ЮРЕКС", вул. Арсенія Тарковського, 61/90, кв. 10, м. Кропивницький, 25006
про стягнення 2 500,00 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - Тєрєхов О.А. директор, наказ №1-13 від 10.12.2013;
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Фенікс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно правова консалтингова компанія "ЮРЕКС" (ТОВ "ЕПКК "ЮРЕКС") про стягнення 2500,00 грн, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про збільшення ціни наданих послуг в односторонньому порядку, про що не було досягнуто відповідної домовленості, тому сума авансу підлягає поверненню відповідачем.
Ухвалою від 10.02.2020 господарським судом позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/498/20 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд на 05.03.2020, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
19.02.2020 позивач подав до суду клопотання №34 від 19.02.2020 про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.
24.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Ціна, обумовлена відповідачем під час усних домовленостей на послуги (5000,00 грн) не змінювалася, зазначену суму не підвищено, що підтверджується надісланими позивачу рахунками-фактури №55/19 і №57/19, кожен по 2 500 грн, що в сумі дорівнює 5000,00 грн. Жодних інших коштів за договором відповідач від позивача не вимагав. До того ж, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували збільшення вартості послуг відповідачем вдвічі. Укладений договір не є розірваним, а сплачені кошти не підлягають поверненню, так як договір був повністю виконаний. Сплачена позивачем за рахунком-фактурою №55/19 від 21.10.2019, сума у 2 500 грн не є авансом, а є оплатою за інформаційно технічне забезпечення проведення експертизи, про що і вказано в рахунку, а саме оплатою за проїзд експерта до місця огляду, затрачений його час на огляд об'єкту дослідження, витрачений час на проведення дослідження та підготування висновку, тощо.
05.03.2020 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 05.03.2020 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи № 912/498/19 на 26.03.2020.
Ухвалою від 23.03.2020 господарським судом відкладено судове засідання на 07.04.2020 з метою дотримання процесуальних прав сторін на подання заяв по суті справи, а також зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, листа Ради суддів України від 16.03.2020 № 9/рс-186/20 та рішення зборів суддів № 15 від 17.03.2020 "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Кіровоградської області".
Ухвалою від 03.04.2020 повідомлено сторін про те, що судове засідання не відбудеться з тих же підстав.
Ухвалою від 11.06.2020 призначено судове засідання на 23.06.2020 о 15:30.
Позивач направив клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами.
В судовому засіданні присутній представник відповідача підтримав викладену у відзиві на позов позицію, позовні вимоги заперечив.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини спору, оцінивши подані докази, господарський суд, -
За твердженням позивача, у жовтні 2019 року ПрАТ "Страхова компанія "Фенікс" звернулось до ТОВ "ЕПКК "ЮРЕКС" щодо надання послуг обстеження нежилого приміщення позивача на предмет доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. В усній формі сторони домовились про вартість даних послуг у розмірі 5 000,00 грн.
21.10.2019 ТОВ "ЕПКК "ЮРЕКС" виставило рахунок №55/19 (а.с. 5) на часткову оплату за інформаційно-технічне забезпечення проведення експертизи. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 2 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №541 від 22.10.2019 (а.с. 6).
Як вказує у позові позивач, відповідач з власної ініціативи вдвічі збільшив вартість послуг, з чим позивач не погодився та у зв'язку з цим просив повернуту суму сплаченого авансу, на що відповідачем відмовлено.
15.11.2019 позивачем направлено відповідачу письмову претензію №187 від 08.11.2019, але лист повернувся за закінченням терміну зберігання.
З посиланням на ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, постанови ВСУ від 13.02.2013 у справі №6-176цс12, від 25.09.2013 у справі №6-82цс13 та ухвалу ВССУ від 28.12.2016 у справі №756/3706/14-ц, зазначаючи, що договір про надання послуг між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, позивач вказує, що передана грошова сума у розмірі 2 500,00 грн є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
Більше того, позивач, враховуючи вимоги ч. 11, 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-XII, вказує, що договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому та вартість послуг істотно зросла, ніж можна було очікувати під час попередньої домовленості.
З підстав викладеного, позивачем заявлено даний позов до суду.
Розглядаючи даний спір господарський суд виходить с наступного.
Відповідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За вимогами частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частина 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Оскільки позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру №55/19 від 21.10.2019 за послуги "часткова оплата за інформаційно-технічне забезпечення проведення експертизи" на суму 2500,00 грн згідно платіжного доручення №541 від 22.10.2019 (а.с. 5-6), суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб.
Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обумовлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЕПКК "ЮРЕКС" виконано роботу за замовленням позивача:
- забезпечено виїзд та проведення технічного огляду об'єктів та споруд позивача за адресою м. Київ, проспект Науки, 30, оф. 168 експертом Тригуб О.М. кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №001591 (а.с. 32);
- забезпечено складання звіту про проведення технічного обстеження вхідної групи нежитлових приміщень ПрАТ "Страхова компанія Фенікс" за адресою: м. Київ, проспект Науки, 30, оф. 168., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 36-39).
За поясненнями представника звіт направлено на електронну адресу позивача.
За надані послуги відповідачем виставлено позивачу рахунки №55/19 від 21.10.2019, який позивачем оплачено, та №57/19 від 23.10.2019, який позивачем не оплачено (а.с. 34-35).
Докази виставлення позивачу інших рахунків в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не подано суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо збільшення відповідачем суми договору вдвічі.
Доказів невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за усною домовленістю між сторонами, позивачем не доведено, натомість матеріали справи містять документи, що доводять надання відповідачем послуг обумовлених сторонами, про які позивач вказував у позові.
Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з матеріалів справи вбачається виконання відповідачем зобов'язань по договору надання послуг, умови якого погоджені сторонами у спрощений спосіб, тому підстави для повернення 2500 грн оплачених за рахунком №55/19 від 21.10.2019 відсутні.
Крім того, господарський суд зазначає, що ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України до вказаних правовідносин застосуванню не підлягає, так як між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб, на виконання якого виставлено два відповідні рахунки з найменуванням послуг - "часткова оплата за інформаційно-технічне забезпечення проведення експертизи", один з яких оплачено позивачем в розмірі 2500,00 грн.
Позивачем не доведено суду, що його право порушене, тому позовні вимоги заявлено безпідставно та такі вимоги задоволенню не підлягають.
Судова практика, наведена позивачем у позові, судом не приймається до уваги так як стосується інших правовідносин.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.06.2020.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.