вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2997/19
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Престиж Сервіс", Одеська обл., м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіренко", Київська обл.,
м. Біла Церква
про стягнення 1 086 089 грн. 06 коп.
та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіренко", Київська обл., м. Біла Церква
до Приватного підприємства "Престиж Сервіс", Одеська обл., м. Одеса
третя особа ОСОБА_1 , Київська обл., м. Біла Церква.
про визнання договору недійсним
Представники:
позивача - Долбан Л.С.;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 0808/05х від 08.08.2019 року в сумі 1 086 089 грн. 06 коп., з яких 500 000 грн. 00 коп. попередня оплата, 3 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 726 грн. 03 коп. 3% річних, 18 082 грн. 20 коп. пені, 250 000 грн. 00 коп. штрафу по п. 6.6. договору, 83 333 грн. 33 коп. штрафу по п. 5.1.4. договору, 229 447 грн. 50 коп. втраченої вигоди.
Відповідач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Престиж Сервіс" за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного між сторонами договору відповідач як виконавець був зобов'язаний поставити позивачу товар в строк визначений договором, проте належним чином не виконав свої зобов'язання та не повернув попередню оплату.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу № 0808/05 х від 08.08.2019 р. укладений між ТОВ "Сіренко" в особі директора ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Престиж Сервіс" в особі директора Кіпєра Івана Вікторовича недійсним.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити первісний позов, в зустрічному позові відмовити повіністю.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили суд належним чином, вимоги суду викладені в ухвалах не виконали.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
08 серпня 2019 року між ТОВ "Сіренко" та ПП "Престиж Сервіс" було укладено Договір купівлі продажу № 0808/05 х, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві у майбутньому, у визначені договором строки, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на визначених умовах.
Відповідно до розділу 3 договору продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі в термін до 15 жовтня 2019 року. Місце передачі товару: Черкаська обл., м. Христинівка вул. Ювілейна, 20. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару. Постачання товару здійснюється автотранспортом та за рахунок Продавця на умовах СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010»),
Пунктом 4.3. договору передбачено, що покупець надає Продавцю попередню оплату в розмірі 500 000,00 (П'ятсот тисяч гривень 00 копійок) гривень. Виходячи з вартості товару, що визначається Сторонами у п. 4.2. Договору, Продавець на суму попередньої оплати надає знижку на товар в розмірі 200,00 гривень за тонну проданого товару за кожний місяць користування попередньою оплатою до моменту фактичної поставки товару.
Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату за товар на загальну суму 500 000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 111051 від 09.08.2019 року.
На адресу відповідача позивачем було надіслано претензію № 05/11 від 05.11.2019 року на яку було надано гарантійний лист від 18.11.2019 року про повернення попередньої оплати в термін до 22.11.2019 року.
В обґрунтування вимог за первісним позовом позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 500 000 грн. 00 коп. попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 500 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 726 грн. 03 коп. 3% річних, які передбачені п. 6.4. договору.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 1 726 грн. 03 коп. 3% річних та 3 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно з п. 5.1.4. договору у випадку порушення відповідною стороною (продавцем або покупцем) свого зобов'язання, щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі еквівалентний сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній та/або розрахунку коригування. Зазначені в цьому пункті штрафні санкції і штрафи підлягають оплаті винною стороною.
Відповідно до п. 6.5. договору у разі непоставки або несвоєчасної поставки товару за договором продавець несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного продавцем зобов'язання за кожний день прострочення.
Пунктом 6.6. договору передбачено, що у разі відмови продавця від обов'язку щодо передачі покупцеві товару згідно п. 2.1. договору продавець зобов'язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати, передбаченої п. 4.3. договору.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з поставки товару нараховано 18 082 грн. 20 коп. пені, 250 000 грн. штрафу, 83 333 грн. 33 коп. штрафу згідно п. 5.1.4. договору відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вищезазначеним умовам договору.
Щодо заявленої до стягнення втраченої вигоди в сумі 229 447 грн. 50 коп. то суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності понесення збитків у вигляді упущеної вигоди саме у сумі 229 447 грн. 50 коп.
Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження реальності настання збитків.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Суд не може дійти до беззаперечного висновку, що заявлені до стягнення кошти дійсно були б отримані позивачем в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 229 447 грн. 50 коп. не підлягають задоволенню.
Щодо вимог за зустрічним позовом визнання договору купівлі-продажу № 0808/05 х від 08.08.2019 року недійсним, то суд зазначає наступне:
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що спірний договір є недійсним, оскільки ОСОБА_2 - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіренко», не мала права самостійно укладати Договір без погодження його з загальними зборами.
Відповідне обмеження закріплено положеннями статуту ТОВ «СІРЕНКО» (п 7.27), а також міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а будь-яких рішень загальних зборів засновників ТОВ «СІРЕНКО» щодо надання згоди/погодження ОСОБА_2 на укладення договору за № 0808/05 х купівлі-продажу з Приватним підприємством «Престиж Сервіс» - не надавалось.
Позивачем за первісним позовом до матеріалі справи приєднано в якості доказу копія рішення учасників ТОВ «СІРЕНКО» від 08.08.2019 року, в якому зазначено що надано директору дозвіл на укладання вказаного договору купівлі-продажу з Приватним підприємством «Престиж Сервіс», проте на думку відповідача вказаного рішення ОСОБА_1 , який володіє 100% часткою у статутному капіталі не підписував, дозволу ОСОБА_2 на укладення спірного договору не надавав.
Позивач заперечив проти зустрічного позову посилаючись на те, що Відповідач за зустрічним позовом при укладанні договору купівлі-продажу № 0808/05 х від 08 серпня 2019 року володів інформацією про обмеження Позивача за зустрічним позовом, які існували на момент укладання господарсько-правових відносин. Перед укладанням Договору Позивач надав перелік необхідних документів для укладання договору в тому числі і надіслав з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол б/н від 08.08.2019 року за підписом засновника ТОВ «Сіренко» ОСОБА_1 та засвідчено печаткою підприємства. У зв'язку з цим, Відповідач за зустрічним позовом на підставі вищезазначеного документу, наданого Позивачем за зустрічним позовом, здійснив попередню оплату за товар.
23 січня 2020 року засновник ТОВ «Сіренко» прийняв рішення №1/2020 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «Сіренко» та призначив нового директора товариства - Сіренко Ігоря Васильовича, який перебуває у шлюбних відносинах з попереднім директором.
Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що стосовно керівництва ТОВ "Сіренко" порушено кримінальну справу щодо заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману (шахрайство), що також вказує на умисне введення суду в оману стосовно недійсності спірного правочину.
Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту частини першої 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі N 3-59гс14.
Крім того, аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі N 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі N 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі N 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факт підробки протоколу від 08.08.2019 року, недійсності наданого керівнику ТОВ "Сіренко" дозволу на укладення спірного договору.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги за первісним позовом частково та відмовляє в задоволенні вимог за зустрічним позовом, у зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіренко» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. О. Гончара, буд. 6-А, кв. 123, код 42912664) на користь Приватного підприємства "Престиж Сервіс" (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. 310, код 37281801) - 500 000 (пятсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 3 500 (три тисячі пятсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 03 коп. 3% річних, 18 082 (вісімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 20 коп. пені, 250 000 (двісті пятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 83 333 (вісімдесят три тисячі триста тридцять три) грн. 33 коп. штрафу, 12 849 (дванадцять тисяч вісімсот сорок девять) грн. 62 коп. судового збору.
3. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.
4. В зустрічному позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 23.06.2020 року.
Суддя Л.Я. Мальована