ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2020Справа № 905/1813/19
За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
у справі №905/1813/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення 23 253,88грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від ДВС: не з'явився
Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" пред'явлено позов до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Донецька залізниця про стягнення збитків (вартість нестачі) у розмірі 23 253,88 грн., які виникли у зв'язку з втратою вантажу під час перевезення за відправкою по залізничній накладній №40074205 у вагонах №61560181 та № 63092209.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2019 у справі №905/1813/19 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" передано для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.01.2020 року було стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" збитки в розмірі 23 253,88 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
14.02.2020 на виконання вищевказаного рішення судом був виданий відповідний наказ.
29.05.2020 до суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії виконавця, щодо стягнення з боржника грошових коштів у рамках провадження ВП №61695745, скасувати постанову відділу державної виконавчої служби від 02.04.2020 про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про повернення наказу стягувачу.
В обґрунтування поданої скарги заявник посилався на те, що Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників. До переліку об'єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - Акціонерного товариства "Українська залізниця", тому усі дії державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження №61695745 та стягнення коштів з боржника є неправомірними, а виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою від 02.06.2020р. розгляд скарги було призначено на 10.06.2020р. Вказаною ухвалою зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду копії матеріалів виконавчого провадження № 61695745.
Представники сторін та державний виконавець у судове засідання 10.06.2020р. не з'явились. Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції витребувані документи надано не було.
Ухвалою від 10.06.2020р. судом було відкладено розгляд скарги на 24.06.2020р.
15.06.2020р. до суду надійшли пояснення Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в яких проти задоволення скарги відповідача надано заперечення, зокрема, вказано, що заявником здійснено не вірне тлумачення норм Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Представники сторін та державний виконавець у судове засідання 24.06.2020р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
З огляду на те, що згідно ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку сторін та державного виконавця, скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" може бути розглянута судом у судовому засіданні 24.06.2020р.
У судовому засіданні 24.06.2020р. суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. При цьому, суд виходив з наступного.
20.10.2019р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, включено, зокрема, такі дані щодо Укрзалізниці: Орган управління Кабінет Міністрів України 400758150 Акціонерне товариство "Українська залізниця" 03680, м. Київ,вул. Тверська, 5.
З урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, було покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Отже, Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників, за винятком стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Вказаною нормою з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти та товари, передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто, з п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосуються саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у цій справі є збитки за втрату вантажу. Аналогічних правових висновків щодо тлумачення норми дійшов Верховний Суд у постановах від 15.05.2020р. та від 04.06.2020р. по справах №904/5697/18 та №904/1923/19.
Одночасно, суд зауважує, що відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №905/1813/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Як свідчать матеріали справи, 02.04.2020р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваль Л.І. було відкрито виконавче провадження №61695745з примусового виконання наказу від 14.02.2020р. Господарського суду міста Києва по справі №905/1813/19.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 , яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження: виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Пунктами 4 та 5 розділу ІІІ Інструкції регламентовано дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:
- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;
- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Проте, судом не встановлено підстав для повернення виконавчого документа, передбачених частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому, з огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №61695745 діяв у відповідності до норм чинного законодавства.
За таких обставин, скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" в частині вимог про скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.04.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61695745 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Вимоги заявника в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо стягнення коштів з боржника в межах виконавчого провадження, суд також вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
При цьому, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" не було представлено суду жодних доказів стягнення державним виконавцем в межах виконавчого провадження №61695745 грошових коштів.
Таким чином, вимоги скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" в частині визнання протиправними дій Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишаються судом без задоволення як доказово необґрунтовані.
Одночасно, стосовно вимог про зобов'язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020р. по справі №905/1813/19 стягувачу, суд зазначає наступне.
За приписами п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Судом вище було встановлено, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, включено, зокрема, такі дані щодо Укрзалізниці: Орган управління Кабінет Міністрів України 400758150 Акціонерне товариство "Українська залізниця" 03680, м. Київ,вул. Тверська, 5.
Отже, Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників, за винятком стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Таким чином, з огляду на заборону, яку передбачено Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", наказ Господарського суду міста Києва від 14.02.2020р. по справі №905/1813/19 підлягає поверненню стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020р. по справі №905/1813/19 стягувачу.
Одночасно, суд звертає увагу державного виконавця та стягувача на те, що у даному випадку повернення виконавчого документа не нівелює обов'язковості виконання судового рішення у справі.
Суд зауважує, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" , та особливості їх виконання визначено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
У ч.1 ст.2 вказаного Закону України вказано, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Частинами 1-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормовано, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
За таких обставин, у даному випадку повернення виконавчого документа стягувачу не спростовує правозахисної функції держави та не позбавляє позивача права на виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Частково задовольнити скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
2. Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020р. по справі №905/1813/19 стягувачу у відповідності до п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
3. В задоволенні решти вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" відмовити.
4. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст складено та підписано 25.06.2020р.
Суддя Спичак О.М.