ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2020Справа № 910/5379/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601) до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021) про стягнення 607805,97 грн,
Представники сторін:
від позивача: адвокат Коваленко Станіслав Вадимович (довіреність від 17.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6780/10 від 27.06.2018);
від відповідача: Роєнко Євгеній Вікторович (довіреність № 1-2022 від 27.12.2019)
Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз», в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг у загальній сумі 607805,97 грн, у тому числі: основний борг у сумі 544734,16 грн, пеня у сумі 48910,83 грн, 3% річних у сумі 10955,46 грн, інфляційні нарахування у сумі 3205,52 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судові витрати, а саме 9117,09 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1810000449-ТЕ постачання природного газу від 25.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем та відповідачем 08.05.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
26.05.2020 до суду від відповідача Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 Клопотання відповідача Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - задовольнити. Постановлено проводити розгляд справи № 910/5379/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 18.06.2020.
Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві Положення» Господарського процесуального кодексу України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
02.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зменшити розмір стягуваної пені у розмірі 48910,83 грн до 1 гривні. В обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач у поданому відзиві зазначає, що оскільки природний газ придбаний за договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, то розрахунок за договором залежить від оплати населення за надані відповідачем послуги. Відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання з оплати придбаного газу за договором у строки, встановлені договором, внаслідок прострочення позивачем зобов'язань за договорами на транзит природного газу територією України, зокрема в частині сплати відповідачу 3298385702,48 грн заборгованості, а також не оплати населенням за отримані від відповідача послуги. Позивачем рішенням № 52 від 12.07.2016 погоджено внесення змін до договорів між позивачем та відповідачем, зокрема, до договорів на транзит природного газу територією України зміни щодо умов оплати послуг, згідно з якими позивач оплачує послуги щодо транзиту газу після повної сплати відповідачем придбаного у позивача газу для ВТВ, про що були укладені відповідні додаткові угоди. Вважає, що такі дії позивача свідчать про його винну поведінку у спірних правовідносинах, що призвела до прострочення відповідачем зобов'язань з оплати придбаного за договором газу, а також вказують на умисне створення таких обставин, за яких би у позивача не відбулось прострочення зобов'язань за договорами по транзиту при відповідному простроченні зобов'язань відповідача за договорами поставки газу для ВТВ. Зазначає, що відсутність вини відповідача у спірних правовідносинах вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача. Вважає, що збитки внаслідок начебто допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, відсутні. Ступінь виконання зобов'язань боржником є значним, оскільки сума заборгованості у розмірі 544734,16 грн, сплату якої нібито прострочено складає лише 20% від загальної вартості придбаного газу за договором у розмірі 2654607,85 грн, частина з яких у розмірі 2109873,69 грн, що становить 80% виконаних відповідачем зобов'язань по договору, на даний час сплачена відповідачем. При цьому пеня у розмірі 48910,83 грн є надмірною у порівнянні із сумою основної заборгованості, на яку така пеня була нарахована. Крім того, на даний час відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки замовники послуг (в т.ч. послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які надавалися до 31.12.2019) не здійснюють (несвоєчасно здійснюють) оплату наданих їм послуг у встановлені договорами та чинним законодавством строки. Також, відповідач зобов'язаний щомісяця відраховувати значні суми,що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх дохідної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам відповідача.
В судове засідання 18.06.2020 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, також просив зменшити заявлену суму пені.
Правом подання відповіді на відзив сторона позивача не скористалася, клопотань про відкладення судового засідання із вказаних підстав не заявляла.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (споживач) укладено договір № 1810000449-ТЕ постачання природного газу, за умовам якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
29.10.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1810000449-ТЕ, 05.11.2018 - додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1810000449-ТЕ.
19.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1810000449-ТЕ, за умовами якого розділи 1-12 викладено у погодженій сторонами редакції.
29.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1810000449-ТЕ, згідно якої по тексту договору замінену найменування постачальника, а саме Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
За умовами п. 1.2. розділу 1 договору у редакції додаткової угоди № 3 (далі - договір) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 розділу 11).
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 401,540 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 року - 4,540 тис. куб. метрів, листопад 2018 року - 65,000 тис. куб. метрів; грудень 2018 року - 70,000 тис. куб. метрів; січень 2019 року - 90,000 тис. куб. метрів; лютий 2019 року - 80,000 тис. куб. метрів; березень 2019 року - 78,000 тис. куб. метрів, квітень 2019 року - 14,000 тис. куб. метрів.
Згідно із п. 3.1. розділу 3 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно із п.п. 4.2., 4.3. розділу 4 договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання цього договору становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Відповідно до п. 3.8. розділу 3 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2. цього договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
31.10.2018 позивачем та відповідачем складено і підписано акт приймання-передачі природного газу, за яким позивачем передано у жовтні 2018 року, а відповідачем прийнято природний газ власного видобутку за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, природний газ обсягом 4,540 тис. куб. м. загальною вартістю 26924,02 грн з ПДВ.
В подальшому сторонами складено і підписано акти приймання-передачі природного газу: 30.11.2018 - про передачу у листопаді 2018 року природного газу обсягом 66,209 тис. куб. м. загальною вартістю 495416,26 грн з ПДВ, 31.12.2018 - про передачу у грудні 2018 року природного газу обсягом 82,781 тис. куб. м. загальною вартістю 619418,10 грн з ПДВ, 31.01.2019 - про передачу у січні 2019 року природного газу обсягом 70,912 тис. куб. м. загальною вартістю 530606,99 грн з ПДВ, 28.02.2019 - про передачу у лютому 2019 року природного газу обсягом 58,470 тис. куб. м. загальною вартістю 437508,32 грн з ПДВ, 31.03.2019 - про передачу у березні 2019 року природного газу обсягом 61,947 тис. куб. м. загальною вартістю 463525,37 грн з ПДВ, 30.04.2019 - про передачу у квітні 2019 року природного газу обсягом 10,853 тис. куб. м. загальною вартістю 81208,79 грн з ПДВ.
За умовами п. 5.1. розділу 5 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно із п.п. 6 п. 6.2. розділу 6 договору споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1. даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, на виконання умов укладеного договору та складених актів приймання-передачі, відповідачем сплачено: 22.11.2018 - 26924,02 грн, 23.01.2019 - 495416,26 грн, 30.01.2019 - 619418,10 грн, 28.02.2019 - 530606,99 грн, 29.03.2019 - 437508,32 грн.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. розділу 7договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 544734,16 грн у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні 18.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частині рішення. В період часу з 19.06.2020 до 24.06.2020 включно суддя Демидов В.О. перебував у щорічній основній відпустці.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону визначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 1810000449-ТЕ постачання природного газу, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, погоджено поставку позивачем як постачальником природного газу та оплату вартості останнього з боку відповідача як споживача.
Судом встановлено та підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.20148, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019 позивачем здійснено на користь відповідача, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2654607,85 грн. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень.
В подальшому відповідачем здійснено на користь позивача сплату вартості поставленого природного газу у загальному розмірі 2109873,69 грн, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача. При цьому підтверджуючих доказів оплати за актами приймання-передачі від 31.03.2019, 30.04.2019 матеріали справи не містять, доказів проведення оплат за даними актами стороною відповідача не надано. Відповідачем не спростовано як факту поставки позивачем на користь відповідача природного газу на загальну вартість 2654607,85 грн, так і факту не проведення повної сплати вартості поставленого природного газу та наявності заборгованості у розмірі 544734,16 грн.
Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів суд доходить висновку про правомірність заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором у розмірі 544734,16 грн.
Щодо тверджень відповідача у поданому відзиві в частині порушення позивачем договірних зобов'язань по транзиту природного газу, відсутність вини відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи свободу договору сторони визначаючи умови поставки, ціну товару та порядок розрахунків мали своїм зобов'язанням поставити відповідний товар з боку позивача та прийняти, сплативши відповідну ціну товару з боку відповідача. Наявність та/або відсутність інших зобов'язальних правовідносин не може слугувати єдиною підставою для невиконання зобов'язань однією із сторін правочину.
Позивачем також нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 48910,83 грн, 3% річних у розмірі 10955,46 грн та інфляційні нарахування у розмірі 3205,52 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 48910,83 грн, 3% річних у розмірі 10955,46 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 3205,52 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача, заявленого відповідачем у поданому відзиві, про зменшення розміру пені до 1 грн, то суд зазначає.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (неповну оплату вартості поставленого природного газу), часовий проміжок прострочення оплати вартості поставленого природного газу, розмір заявленої до стягнення суми пені, судом не вбачається підстав для зменшення розміру пені, яку позивач просить стягнути з відповідача. Твердження про скрутність матеріального становища відповідача, наявність або відсутність збитків з боку постачальника (позивача) у розрізі даного спору не можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, право на стягнення яких закріплено за кредитором на законодавчому рівні. Крім того, нарахована сума пені не перевищує суму заборгованості відповідача за основним зобов'язанням, а її розмір не призведе до виникнення несправедливо непомірного тягаря боржника та не стане джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 607 805 грн 97 коп (шістсот сім тисяч вісімсот п'ять) грн 97 (дев'яносто сім) коп., який складається з : основний борг у розмірі 544 734 грн 16 коп, пеня у розмірі 48 910 грн 83 коп, 3% річних у розмірі 10 955 грн 46 коп та інфляційні нарахування у розмірі 3205 грн 52 коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2020.
Суддя В.О.Демидов