ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2020Справа № 910/14897/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (вул. Василя Стуса, буд.35/37, м. Київ, 03142)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, буд.31, м. Київ, 03680)
про стягнення 1 038 385,00 грн,
Представники сторін:
від позивача: Мірвода А.М.,
від відповідача: Винокуров О.В.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 1 038 385,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат позивача, як агента за договором про надання асистентських послуг №SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, на оплату послуг третіх осіб - вартості медичних послуг, наданих застрахованим особам, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1 038 385,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 № 910/14897/19 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.11.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 відкрито провадження по справі № 910/14897/19 та призначено підготовче засідання на 09.12.2019.
27.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 09.12.2019 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосити перерву у підготовчому засіданні до 15.01.2020.
14.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заява про застосування позовної давності, правова позиція по справі, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про визнання недопустимими фактичних даних щодо понесення позивачем витрат на медичне обслуговування застрахованих осіб, клопотання про визнання недопустимими та недостовірними фактичних даних стосовно надання медичних послуг застрахованим особам, клопотання про закриття провадження у справі, заява про призначення судової економічної експертизи.
В підготовче засідання 15.01.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 27.01.2020.
22.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення щодо клопотання про призначення експертизи, щодо клопотання про закриття провадження у справі, пояснення щодо заяви про застосування троків позовної давності, доводи та міркування щодо клопотання про визнання недопустимими та недостовірними доказів, пояснення щодо правової позиції, пояснення щодо заперечень.
В підготовче засідання 27.01.2020 з'явилися представники сторін.
В підготовчому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 175, п. 3 ч. 231 ГПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі № 910/9055/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження, оскільки предмет та підстави позову у цій справі та у справі № 910/9055/16 відрізняються.
В підготовчому засіданні представник відповідача підтримав заяву про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення факту заборгованості за договором № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача про призначення судової економічної експертизи, оскільки суд не позбавлений можливості та знань самостійно встановити обставини наявності/відсутності заборгованості перед позивачем за договором № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 та її розмір у випадку наявності; за переконанням суду, ці дані не потребують спеціальних досліджень.
У підготовчому засіданні вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання 27.01.2020, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.02.2020.
07.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи.
В судове засідання 12.02.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 26.02.2020.
18.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 26.02.2020 з'явився представники позивача, представник відповідача не з'явився.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відкласти судове засідання на 30.03.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінетом Сіністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання 30.03.2020 не відбулося. Відповідне оголошення було розміщено на офіційному веб-сайті суду та на сторінці суду в мережі Facebook.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 судове засідання у справі № 910/14897/19 призначено на 25.05.2020.
21.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові заперечення.
25.05.2020 через канцелярію суду та на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також заява про вступ у справу як представника.
В судове засідання 25.05.2020 з'явився представники позивача, представник відповідача не з'явився.
В судовому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 15.06.2020.
10.06.2020 через канцелярію суду твід позивача надійшли пояснення щодо заперечень.
В судовому засіданні 15.06.2020 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.11.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (надалі також ПрАТ «СК «ВУСО») як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (надалі також ТОВ «Савітар Груп») як агентом було укладено договір № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (надалі також - Договір), відповідно до п.1.1 якого страховик доручає, а агент, приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами страхування укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України "Про страхування", в яких визначено перелік послуг та умов, які отримує застрахована особа в межах та у термін дії договору згідно відповідних Правил - додаток №3 до даного договору. Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом 1 року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування.
У пункті 2.1 Договору міститься визначення поняття "застрахована особа" - це особа (страхувальник, або у випадках, передбачених законодавством, вигодо набувач або застрахована особа), дані про яку передані страховиком агенту належним чином (так як обумовлено даним договором), на підставі укладених страховиком договорів страхування (страховий поліс), асистентське обслуговування яких здійснюється агентом в порядку, встановленому даним договором.
Пунктом 3 Договору передбачено перелік послуг, які агент зобов'язується надавати при зверненні застрахованої особи або її представника впродовж застрахованої поїздки.
Згідно з п. 3.3 Договору для реалізації власних зобов'язань, передбачених пунктами 3.1, 3.2 договору, агент має право залучати третіх осіб, зокрема: медичні установи, транспортні компанії, в т.ч. авіакомпанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що представляють послуги перекладачів, кур'єрські служби і юридичні компанії тощо). Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає ним гарантійні листи та здійснює оплату третім особам послуг і медичних препаратів, що надаються застрахованим особам, у разі залучення третіх осіб до процесу врегулювання подій, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.
В пункті 4.3 Договору встановлено, що агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування страховика та проводить оцінку правомірності звернення застрахованої особи.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов'язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв'язку.
11.03.2015 та 01.10.2015 між сторонами були укладені додаткові угоди №1 та №3 до Договору відповідно, якими внесено зміни до розділу 6 Договору та викладено його в новій редакції.
Крім того, додатковою угодою №2 від 01.10.2015 до Договору сторонами було викладено додаток №1 до Договору в новій редакції, а саме, розмір сервісної винагороди агента з урахуванням тарифів, що застосовуються для різних географічних зон.
Пунктом 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 встановлено, що за виконання агентом своїх обов'язків, згідно з цим договором, страховик зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ), у розмірах вказаних у Додатку 1 до договору.
Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п.п. 6.4, 6.4.1 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015).
Відповідно до п. 6.5.1 та 6.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3 до договору. В такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком. Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті.
Пунктами 6.6.1-6.6.3 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 передбачено, що по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов'язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1 Договору разом з актами заявлених збитків. До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за виставленим рахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5 договору. Акт врегульованих збитків погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента.
Пунктами 8.1-8.3 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін. Строк дії договору 1 (один) календарний рік. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація договору здійснюється в тому ж порядку.
21.10.2015 на виконання умов Договору позивачем було направлено відповідачу Акт заявлених збитків від 21.10.2015 разом з рахунком № 569 від 21.10.2015, у якому зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами ПрАТ «СК «ВУСО» у жовтні 2015 року, на суму 424 957,49 грн. Цей рахунок було оплачено відповідачем у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 22.10.2015 № 13012.
17.11.2015 позивачем було направлено відповідачу Акт заявлених збитків від 03.11.2015 разом з рахунком № 589 від 17.11.2015 на суму 131 610,58 грн, у якому зазначались страхові випадки, які сталися із застрахованими особами ПрАТ «СК «ВУСО» в період з 21 по 31 жовтня 2015 року. Вказаний рахунок відповідач не сплатив.
Після отримання усіх необхідних документів щодо страхових випадків, які були включені до актів заявлених збитків за жовтень 2015 року, було сформовано та направлено до ПрАТ «СК «ВУСО» Акти врегульованих збитків № 10/4в (Єгипет), № 10/4в (Турція), № 10/5в по застрахованим особам, які були включені до актів заявлених збитків.
31.10.2016 відповідачем було направлено заперечення, в яких зазначалось, що особи, які вказані в надісланих документах на асистанське обслуговування до ТОВ «Савітар Груп» страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ «Савітар Груп» на їх обслуговування (в тому числі сервісна винагорода) оплаті відповідачем не підлягають, з огляду на п. 5.1.1 Договору.
22.03.2018 до ТОВ «Савітар Груп» звернувся з претензією підрядник Savitar Group LTD, з яким у ТОВ «Савітар Груп» було укладено договір № 10 - 06/14 - М від 10.06.2014 для виконання умов договору № 65 - К від 11.11.2014 року. У своїй претензії підрядник просив погасити заборгованість, яка виникла перед ним, у зв'язку із тим, що він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ «СК «ВУСО». На підтвердження остаточного розрахунку було надано перелік застрахованих осіб із зазначенням вартості медичних послуг, бухгалтерську документацію та підтвердження від підрядників про отримання коштів.
Як стверджує позивач, в період з 11.04.2018 по 03.09.2018 він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ «СК «ВУСО» власними коштами.
03.09.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача звіти врегульованих збитків №10/4в(Т), № 10/4в, № 10/5в разом з рахунками на оплату наданих послуг та сервісної винагороди № 1003, № 1003/1, № 1002, № 1002/1, № 1004, № 1004/1 від 03.09.2018 та первинними документами щодо страхових подій, які сталися з застрахованими особами.
14.02.2019 позивач завернувся до відповідача з претензію № 98 від 11.02.2019 з вимогою виконати умови Договору та погасити заборгованість по відшкодуванню медичних витрат в розмірі 812 330,75 грн та винагороду на суму 226 054,25 грн.
Відповідно до відповіді на вказану претензію від 26.02.2019, відповідач відмовився від її задоволення у зв'язку з необґрунтованістю вимог.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно не виконує свої зобов'язання за Договором зі сплати витрат на медичне обслуговування у розмірі 812 330,75 грн та сплати агентської винагороди у розмірі 226 054,25 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання асистанських послуг.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
За умовами укладеного між сторонами Договору, за виконання позивачем своїх обов'язків, згідно з договором, відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу винагороду за кожний врегульований позивачем страховий випадок (п. 6.1. Договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Тобто, в даному випадку, саме на ПрАТ "СК "ВУСО" Закон України "Про страхування" покладає витрати у разі настання страхового випадку із застрахованою особою.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо оплати сум заборгованості за актами врегульованих збитків №10/4в(Т), № 10/4в(Є), № 10/5в, до яких включено 377 страхових випадків із застрахованими за жовтень 2015 року.
Як встановлено судом, згідно з п. 1.1 Договору, який визначає предмет договору, вказано, що агент приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із застрахованими особами подій за Полісами, які укладено між страхувальниками та страховиком.
В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що агент надає послуги при мотивованому зверненні застрахованої особи.
Крім того, згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.
Таким чином за умовами договору, підставою для надання послуг є:
- настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;
- звернення застрахованої особи до агента;
- ідентифікація договору страхування та визнання особи застрахованою страховиком.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов'язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв'язку.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається, зокрема, на такі обставини:
- позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, що позивач відповідно до пункту 3.3 Договору від свого імені укладав договори з клініками, які надавали послуги застрахованим особам, та оплачував їх послуги;
- позивач не здійснював сплати послуг медичних закладів (підрядників/кореспондентів), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надав страховику повного пакету документів, передбачених умовами Договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі, у зв'язку із чим ТОВ "Савітар Груп" не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких застрахованих осіб.
Однак, вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та письмовими поясненнями позивача.
Так, як вже було вказано, відповідно до п. 6.4 Договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.
У п. 6.7 додаткової угоди №3 до Договору визначено, що зобов'язання страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.
Окрім того, умовами Договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов'язання стороною угоди, при цьому, гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору гарантійний лист надається саме від імені агента.
Суд зазначає, що позивачем були долучені до матеріалів справи копії гарантійних листів, які надавались підрядникам відповідно до п. 3.3 договору, оскільки відповідно до умов договору страховик здійснює сплату грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам та підрядникам, тобто медичним та іншим установам.
Водночас, умовами Договору не передбачено, що пакет документів, що подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента, оскільки із пунктів 3.3, 5.2.1, 5.3.4, 5.4.2, 6.4 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015) вбачається, що агент, при виконанні своїх обов'язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам, або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.
Більше того, додатковою угодою №3 до договору від 01.10.2015 в п. 6.5.5 передбачено порядок компенсації відповідачем позивачу курсових різниць, що виникають у зв'язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленими рахунків, перерахуванням коштів від відповідача позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг. В разі визначення в договорі обов'язку позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків відповідачу.
Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені у п. 5.1.2 Договору, розмір якої визначено у додатку №1 до Договору, за яким розмір винагороди за організацію надання амбулаторної медико-транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22 USD (зона А), розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35 дол США (зона А).
При цьому, право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в пункті 5.4.1 Договору, у зв'язку з чим на підставі договору № 10-06/14-М від 10.06.2014 позивачем було залучено Savitar Group Ltd (Кіпр).
Отже, твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів понесення медичних втрат та порушено порядок залучення третіх осіб, які надають медичні послуги застрахованим особам спростовується можливістю позивача відповідно до п. 5.4.1 Договору залучати підрядників на власний розсуд та для виконання доручення відповідача позивач діяв через залученого агента Savitar Group LTD, який врегулював страхові випадки з третіми особами (медичними установами, які безпосередньо надавали послуги застрахованим особам).
Судом також встановлено, що позивач розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ "СК "ВУСО" за страховими випадками в жовтні 2015 року, що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи платіжними документами, довідками медичних закладів (кінцевих підрядників).
Вказане спростовує доводи відповідача, на які він посилається як на підставу відмови в позові.
Разом з тим, щодо посилання відповідача на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/17261/16 обставини розірвання договору з 30.06.2016, наслідком чого, на думку відповідача, є припинення правовідносин та зобов'язань сторін, суд не приймає до уваги, оскільки розірвання Договору в 2016 році не нівелює обов'язку відповідача оплатити надані позивачем в 2015 році асистанські послуги за цим договором.
Так, розірвання договору з 30.06.2016 жодним чином не може вплинути на зобов'язання, які виникли під час дії договору. Крім того, пунктом 8.6 Договору сторони передбачили, що усі зобов'язання, що виникли під час дії цього договору, залишаються у силі до їх фактичного виконання.
Відповідачем не спростовано факту звернення застрахованих осіб за медичною допомогою до агента, факту дійсного отримання застрахованими особами медичної допомоги після звернення до ТОВ "Савітар Груп" та не надано доказів на підтвердження того, що ним дані застраховані особи передані на обслуговування іншій асистанській компанії.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в порядку статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем у загаданому розмірі.
Як вже було вказано вище, у цьому спорі заявлено до стягнення за актами врегулювання збитків №10/4в(Т), № 10/4в, № 10/5в від 03.09.2018 витрати на медичне обслуговування у розмірі 812 330,75 грн та відповідну сервісну винагороду у розмірі 226 054,25 грн по 377 страховим випадкам, що відбулися у жовтні 2015 року.
На підтвердження кожного страхового випадку позивачем подано до суду в копіях медичну документацію (анкети захворювань, рахунки, поліси, паспорти осіб).
Водночас, дослідивши надані до суду документи на підтвердження страхових випадків суд встановив, що в матеріалах справи відсутній рахунок по застрахованій особі - Zhovtiak Maksym (№ 5 у акті врегульованих збитків № 10/4в(Т)), натомість, рахунок (інвойс) складений зовсім на іншу особу. Крім того, також відсутні будь-які документи по страховому випадку щодо особи Over Mariia (№ 44 у акті врегульованих збитків № 10/4в(Т)). У зв'язку з цим суд не вбачає обґрунтованими заявлені за цими випадками розміри витрат на медичне обслуговування у загальному розмірі 16 214,45 грн та агентської винагороди у загальному розмірі 1 525,29 грн.
Решта документів медичної документації приймається судом в якості належних та достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини виникнення страхових випадків та розмір страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 796 116,30 грн медичних витрат та 224 528,96 грн агентської винагороди.
За наведених обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими у визначеній судом частині.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд зазначає таке.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
За приписами п. 2.2 зазначеної постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Відповідно до п. 4.2 постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до пунктів 6.6.4 та 6.5.5 Договору, який викладений у додатковій угоді №3, відповідач має виконати свої зобов'язання, щодо оплати (строк виконання зобов'язань) протягом п'ять днів після отримання медичної документації разом із рахунками та актом врегульованих збитків.
Повний пакет документів відповідачу було направлено перший раз 21.10.2016 та отримано ПАТ "ВУСО" 25.10.2016, проте жодної оплати від відповідача не надійшло.
Відкориговані акти врегулюваних збитків було направлено ПАТ "СК "ВУСО" у вересні 2018 року, проте знову ж таки жодних оплат наданих послуг від відповідача не надходило, тому ТОВ "Савітар Груп" 14.02.2019 направило повторно разом з претензією акти врегульованих збитків №10/4в(Т), № 10/4в, № 10/5в від 03.09.2018, які було отримано ПАТ "СК "ВУСО" 22.02.2019.
Суд погоджується із позивачем, що зобов'язання є порушеними з 01.03.2019, цей же день є початком строку перебігу позовної давності.
Отже, як вбачається з вищезазначеного ТОВ "Савітар Груп" звернулося до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, буд.31, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (вул. Василя Стуса, буд.35/37, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 38205255) витрати на медичне обслуговування у розмірі 796 116,30 грн, агентську винагороду у розмірі 224 528,96 грн та судовий збір у розмірі 15 309,68 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.06.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко