ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2020Справа № 910/2187/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря
судового засідання Максимець В.О. розглянув в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет Україна»
про стягнення 885 449, 67 грн.,
за участі представників:
позивача - Цимбаліст В.В.,
відповідача - не з'явились,
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет Україна» про стягнення 885 449 ,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не виконав грошових зобов'язань за договором про встановлення сервітуту № 10-с/046 від 01.10.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2187/20 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, судове засідання призначено на 17.03.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 10.03.2020 представник відповідача подав відзив, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк для пред'явлення своїх вимог.
До Господарського суду міста Києва 13.03.2020 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог до 1 426 240, 47 грн., яку суд прийняв до розгляду.
Представник позивача 16.03.2020 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників підготовче засідання відкладено на 31.03.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.03.2020 представник відповідача подав письмові заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 підготовче засідання у справі № 910/2187/20 призначене на 31.03.2020 знято з розгляду.
Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.05.2020 підготовче засідання у справі № 910/2187/20 призначено на 26.05.2020.
За результатами підготовчого засідання 26.05.2020 судом оголошено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 23.06.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2020 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 23.06.2020 не з'явився, свої уповноважених представників не направив.
У судовому засіданні 23.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 01.10.2011 укладено договір про встановлення сервітуту № 10-С/046, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу обмежене право користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для прокладення телекомунікаційних мереж, а відповідач - здійснювати плату за їх користування.
Згідно пункту 2.2 договору про встановлення сервітуту № 10-С/046 від 01.10.2011 (у редакції додаткової угоди № 19 від 31.12.2014) розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків, повідомлень будь-якого роду за умовами сервітуту в місцях вказаних в додатку № 1 до даного договору здійснюється на підставі підписаного сторонами акту розміщення.
Сторонами у справі 01.05.2017 підписано акт розміщення обладнання № 8 за договором про встановлення сервітуту № 10-С/046 від 01.10.2011.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 Цивільного кодексу України).
Встановлення сервітуту на підставі договору означає, що сторони висловлюють свою згоду на встановлення права користування чужим майном шляхом погодження умов договору.
Згідно частини третьої статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до пункту 3.3 договору про встановлення сервітуту № 10-С/046 від 01.10.2011 (у редакції додаткової угоди № 28 від 01.05.2017) щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється позивачем відповідачу не пізніше 28 числа кожного місяця.
За твердженням позивача відповідач не здійснив оплату за користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності за грудень 2014, січень 2015, лютий 2015, березень 2015, травень 2015, грудень 2016, лютий 2017, травень 2017, червень 2017 та за період жовтень 2017 - січень 2020, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 1 426 240, 47 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 426 240, 47 грн. заборгованості за договором про встановлення сервітуту № 10-С/046 від 01.10.2011.
Відповідач проти позову заперечує, у зв'язку з тим, що знаходиться у стадії припинення шляхом ліквідації, а позивачем пропущено строк для пред'явлення вимог кредиторами.
Державним реєстратором 21.02.2019 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про рішення щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет Україна» в результаті ліквідації та зазначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 22.04.2019.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 Цивільного кодексу України).
Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно із частиною восьмою статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Частинами третьою та четвертою статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.
Виходячи із змісту статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог статті 112 Цивільного кодексу України та з урахуванням приписів частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Крім того, звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу відповідача.
Невірно обраний позивачем спосіб захисту є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1 426 240, 47 грн. повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 24.06.2020.
Суддя Т.Ю.Кирилюк