Рішення від 25.06.2020 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/6158/19)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАНДА" (03191, м. Київ, вул. Вільямса, б.3/7; ЄДРПОУ 39180787)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043)

про стягнення заборгованості за Договором № 19-0476-02 від 24.04.19р. на загальну суму 186 956,23грн.

Представники:

від позивача представник Сиромятников Е.О. дов. № б/н від 14.02.20р.

від відповідача представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

18.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАНДА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 186 956,23грн., з яких 178 968,00грн. - основного боргу, 5 511,23грн. - пені, 1 044,00грн. - 3% річних, 1 433,00грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. (суддя Суховаров А.В.) матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАНДА" передані для розгляду в межах справи Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".

Розпорядженням керівника апарату суду Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020р. № 164 у справі № 904/2104/19 відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду відповідно до положень ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали позовної заяви передані до провадження судді Владимиренка І.В.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. (суддя Владимиренко І.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2020р.

У судовому засіданні 20.02.2020р. господарським судом оголошено перерву до 18.03.2020р.

Ухвалою суду від 18.03.2020р. перейдено до розгляду справи № 904/6158/19 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 14.04.2020р.

Ухвалою суду від 14.04.2020р. повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 904/2104/19 (904/6158/19), призначене на 14.04.2020р., не відбулось через запровадження карантинних заходів. Після усунення вказаних обставин розгляд справи буде призначено у судовому засіданні ухвалою суду, про що сторони будуть повідомлені в передбаченому ГПК України порядку.

Ухвалою суду від 04.05.2020р. призначено підготовче засідання на 14.05.2020р.

13.05.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив поновити йому строк для подання відзиву; проти позову заперечував, зазначав, що товар мав бути оплачений на підставі рахунку-фактури №844 від 02.09.2019р. Відповідач вважає, що стягнення пені у розмірі 5 511,23грн. є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у договорі купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р. сторони не узгодили сплату неустойки за прострочення оплати поставленого товару. Крім того, відповідач навів контррозрахунок інфляційних втрат. До того ж, позивачем не подано доказів на підтвердження складення та реєстрації податкової накладної, як обґрунтування підстав для стягнення податку на додану вартість у розмірі 29 828,00грн. Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту поставки товару за договором і обставин виникнення заборгованості саме у пред"явленому до стягнення розмірі. Також, до позову не додано доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не надано доказів оплати цих витрат і детального опису робіт, виконаних адвокатом у межах цієї справи.

Ухвалою суду від 14.05.2020р. відзив відповідача в частині поновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву - задоволено. Поновлено відповідачу строк для подання відзиву. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено підготовче засідання на 28.05.2020р.

28.05.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначав, що надіслав відповідачу рахунок на оплату разом з товаром та видатковою накладною. Відповідач не оскаржує факту отримання товару, видаткова накладна була повернута ним позивачу за підписом уповноваженої особи. Листом за № 05/1-255 від 25.02.2020р. відповідач визнав факт настання строку оплати поставленого товару і суму боргу за договором. Крім того, підписанням договору купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р. відповідач узгодив загальну договірну ціну поставки товару. Договором не передбачено зв"язку між обов"язком відповідача сплатити вартість товару та складенням або реєстрацією позивачем податкової накладної, а тому заперечення відповідача проти стягнення з нього суми ПДВ, включеної до загальної вартості товару, є необґрунтованими. До того ж, позивач зробив заяву про подання доказів на підтвердження судових витрат протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому твердження відповідача про недоведеність суми витрат на професійну правничу допомогу є передчасними.

Ухвалою суду від 28.05.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2020р.

19.06.2020р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він не погоджувався з контррозрахунком відповідача щодо суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зазначав, що розрахував сукупний індекс інфляції за борговий період на дату звернення до суду із позовом (17.12.2019), у зв'язку з чим індекс інфляції за грудень 2019р. до розрахунку не був включений. Судом пояснення прийняті до відома.

25.06.2020р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він не погоджувався з позивачем щодо нарахованої неустойки. Судом пояснення прийняті до відома.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.2020р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАНДА" (продавець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 19-0476-02 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) для реалізації інвестиційного проекту ИП № Р-А-6335-19-017 "Реконструкція системи водозниження ВВВ КЦ".

Пунктом 1.2. договору передбачено, що кількість, номенклатура, ціна, терміни постачання та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, що додаються до договору і які складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар визначається в національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених у Специфікаціях, згідно з Інкотермс-2010 і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

За умовами п. 2.3. договору сума договору на дату підписання згідно Специфікації № 1 становить 149 140,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 29 828,00грн., і буде змінена на суму кожної наступної Специфікації, підписної обома сторонами.

Згідно з п. 3.1. договору умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід"ємну частину, відповідно до Інкотермс-2010.

Датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата отримання товару, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, іменовані надалі товаросупровідними накладними, при поставках автомобільним транспортом (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем:

- за кількістю - згідно з даними, вказаними у товаросупровідних накладних продавця;

- за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару.

За умовами п. 3.4. договору продавець зобов'язаний надати разом з товаром такі документи:

- сертифікат якості або інший документ, що підтверджує якість товару;

- видаткові накладні та товарно-транспортні накладні у двох примірниках;

- рахунок за фактом поставки.

У розрахункових документах і товаросупровідних накладних обов'язково вказується номер цього договору, найменування вантажовідправника, продавця і покупця. Відповідальність за оформлення документів покладається на продавця.

Місце переходу права власності на товар від продавця до покупця визначається у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 4.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в Специфікаціях.

За умовами п. 4.4. договору у разі ненадання рахунку за фактом поставки разом з товаром, рахунки на оплату за фактично поставлений товар надаються протягом 5-ти календарних днів, рахуючи від дати поставки. За несвоєчасне надання рахунків продавець сплачує штраф у розмірі 5% від суми поставки.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31.12.2019р., а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх закінчення (п. 9.4. договору).

Специфікацією № 1 від 24.04.2019р. сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, суму, умови ціни, умови поставки, умови оплати, термін поставки. Так, сума товару складає 149 140,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 29 828,00грн., всього з урахуванням ПДВ 178 968,00грн.; умови поставки - СРТ - відділення № 2 автоперевізника ТОВ "Нова Пошта" у м. Кам"янське (Інкотермс-2010) (п. 2); умови оплати - 100% за фактом поставки товару на підставі наданого фактичного рахунку впродовж 30 календарних днів (п. 3); датою відвантаження товару вважається дата, зазначена продавцем у видатковій накладній (п. 6); право власності на товар від продавця до покупця переходить в місці передачі товару на складі покупця (п. 12).

На виконання умов договору позивач 02.09.2019р. здійснив поставку товару (насоси) шляхом надсилання відправлення перевізником ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладною № 20400141221839 від 02.09.2019р. (а.с. 21).

Листом за № 20434 від 20.12.2019р. ТОВ "Нова Пошта" повідомило, що вантаж, відправлений за експрес-накладною № 20400141221839 від 02.09.2019р., було доставлено та одержано відповідачем 06.09.2019р. (а.с. 42). Дана інформація також підтверджується скрін-шотом з офіційного веб-сайту ТОВ "Нова Пошта" (а.с. 22).

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на суму 178 968,00грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 689 від 02.09.2019р. (а.с. 56).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 178 968,00грн.

Відповідач надіслав позивачу лист за № 05/1-255 від 25.02.2020р. з пропозицією реструктуризації заборгованості у розмірі 178 968,00грн., з повним погашенням її у червні-липні 2020р. Відповідачем визнано факт того, що строк оплати поставленого товару настав, і визнано суму боргу за договором (а.с. 73).

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

Позивачем також нараховано пеню у розмірі 5 511,23грн., 3% річних у розмірі 1 044,00грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 433,00грн. від простроченої суми.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду із цим позовом.

Обставинами, які є предметом доказування у справі, є наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Як визначено ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи умови п. 3 Специфікації № 1 від 24.04.2019р. до договору та положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар у строк до 07.10.2019р. включно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 178 968,00грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.

Претензій щодо ненадання/несвоєчасного надання рахунку на оплату відповідач позивачу не пред'являв.

Крім того, рахунок на оплату товару є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку у відповідача не звільняє його від обов'язку сплатити обумовлені договором кошти і не виключає його відповідальність за порушення цього зобов'язання.

До того ж, підписанням договору купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р. відповідач узгодив загальну договірну ціну поставки товару. Договором не передбачено зв'язку між обов'язком відповідача сплатити вартість товару та складенням або реєстрацією позивачем податкової накладної, а тому заперечення відповідача проти стягнення з нього суми ПДВ, включеної до загальної вартості товару, є необґрунтованими.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 178 968,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5 511,23грн. задоволенню не підлягають, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі пені, повинен вчинятись у письмовій формі.

Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договором купівлі-продажу № 19-0476-02 від 24.04.2019р. не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язання з оплати, доказів укладення такого правочину позивач до суду не надав. З огляду на викладене, позивачем безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення пені.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 044,00грн. за період з 07.10.2019р. по 17.12.2019р., а також інфляційні втрати у розмірі 1 433,00грн. за період з 07.10.2019р. по 17.12.2019р. (жовтень, листопад 2019).

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за період з 08.10.2019р. (початок прострочення оплати) по 17.12.2019р., встановив, що вони складають 1 044,39грн.

Стягнення 3% річних у розмірі 1 044,39грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, у зв"язку з чим суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 1 044,00грн.

Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, оскільки до періоду нарахування включено місяць, в якому мав бути здійснений платіж, у зв'язку із чим розрахунок інфляційних втрат, наявний у позовній заяві, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

Господарський суд, перерахувавши інфляційні втрати за листопад 2019р., встановив, що вони складають 178,97грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку із неправильним визначенням періоду для їх нарахування.

Твердження відповідача про недоведеність суми витрат на професійну правничу допомогу є передчасними, оскільки позивач у прохальній частині позовної заяви, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, зазначив, що документальне підтвердження судових витрат буде надано не пізніше п"яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАНДА" (03191, м. Київ, вул. Вільямса, б.3/7, квартира 259; код ЄДРПОУ 39180787) основний борг у розмірі 178 968 (сто сімдесят вісім тисяч дев"ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 2 702 (дві тисячі сімсот дві) грн. 86 коп.

В іншій частині позову у розмірі 6 765,26 грн. (пені у розмірі 5 511,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 254,03 грн.) відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України з урахуванням частини четвертої розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне рішення складено 25.06.2020р.

Суддя І.В. Владимиренко