Справа № 953/7319/20
н/п 2/953/1998/20
16 червня 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.
за участю секретаря Черниш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -
08.05.2020 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 15.06.2018р. по 11.11.2019 року в розмірі 125177,13 грн., а днем остаточного розрахунку згідно судової практики вважається день винесення рішення судом, виходячи з розміру середньоденного заробітку 356 грн. 63 коп. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. З 31.07.1980 року позивача було прийнято на роботу до відділу ОБ на посаду інженера ДП «Проетування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», та її було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач не провів повний розрахунок позивачу, внаслідок чого позивач звернулась до суду за захистом свого права, та рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 35209,01 грн., та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 26390,62 грн., та вказана заборгованість була повністю погашена 12.11.2019 року, тому позивач просить стягнути середній заробіток за час виплати заробітної плати з 15.06.2018 року по 11.11.2019р., виходячи з розміру середньоденного заробітку 356 грн. 63 коп. Також зазначає, що днем остаточного розрахунку згідно судової практики вважається день винесення рішення судом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.
Відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, та за наявними в справі доказами.
08.05.2020 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.
Ухвалою судді від 14.05.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків, які були усунені позивачем 20.05.2020 року.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивач з 31.07.1980 року працювала в ДП «Проектування будівництв підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на посаді бухгалтера.
27.02.2018 р. позивач була звільнена з підприємства відповідно ст.38 КЗпП України.
Однак, остаточний розрахунок з позивачем при її звільненні відповідачем проведено не було, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати при звільненні працівника та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2018 року, яке набуло чинності, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 35209 грн. 01 коп., та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 27.02.2018 року по 14.06.2018 року в розмірі 26390 грн. 62 коп. На виконання вказаного рішення позивачем були отримані виконавчі листи, та пред'явлені до примусового виконання до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, за якими відкрито виконавче провадження.
Відповідно до наданої позивачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2019 року, вбачається, що виконавче провадження з приводу виконання вказаних виконавчих листів закрито у зв'язку з виконанням рішення суду.
У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15.06.2018 року по 11.11.2019 року, та по день винесення рішення судом згідно судової практики.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом пятим п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір це обов'язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.
Затримка виплати повного розрахунку при звільненні, стороною позивача заявлена за період з 15.06.2018 року по 11.11.2019 року, та по день винесення рішення, виходячи із середньоденного заробітку 356 грн. 63 коп.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, сума середнього заробітку, який наводить позивач в позові, складає 125177 грн. 13 коп., виходячи з наступного розрахунку: 356,63 грн. (середньоденний заробіток) *352 (кількість робочих днів за період з 15.06.2018 року по 11.11.2019 року). Хоча, відповідно до вказаних розрахунків дана сума становить 125533,76 грн.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.
Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом наведеної правової норми, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі його непроведення до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2018 року, позивачу невчасно виплачена заробітна плата, та її заборгованість склала 35209,01 грн., яка була сплачена відповідачем - 12.11.2019 року, та на користь позивача також був стягнутий середньомісячний заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 26390,62 грн. за період з 27.02.2018 року по 14.06.2018 року, який також перерахований позивачу - 12.11.2019 року. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру відшкодування працівнику за час затримки розрахунку за період з 15.06.2018 року по 11.11.2019 року в розмірі 125177,13 грн., а не по день винесення рішення судом, як просить позивач в своєму позові, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1251 грн. 77 коп. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника - задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 15.06.2018 року по 11.11.2019 року у розмірі 125177 (сто двадцять п'ять тисяч сто сімдесят сім) гривень 13 коп.
Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривень 77 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
Відповідач - державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5, код ЄДРПОУ 00167606.
Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2020 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ