Рішення від 23.06.2020 по справі 953/19697/19

Справа № 953/19697/19

н/п 2/953/675/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу 953/19697/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2019 до суду надійшла вказана позовна заява, у якій ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що з квітня 2001 її мати, ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , від якого у них народилася донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки батьків не склалися та 13.01.2010 шлюб між ними розірвано. Позивач залишилася проживати разом із матір'ю та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав, у зв'язку з чим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2002 з нього були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 , однак і вони відповідачем не сплачувались. З 2010 року відповідач не приймає особистої участі у вихованні доньки, що свідчить про порушення приписів, зазначених у ч.2 ст. 141 СК України. Відповідач нехтує своїми обов'язками, як батька, участі у вихованні та утриманні дитини не бере, зв'язку з нею не підтримує, не цікавиться життям, здоров'ям та розвитком дитини, протягом тривалого часу не проявляє батьківської турботи та уваги. Дитина ОСОБА_1 навчалася у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 62 Харківської міської ради Харківської області. Згідно характеристики учениці Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 62, батько дитини жодного разу школу не відвідував, справами доньки не цікавився. На сьогоднішній день, ОСОБА_1 зарахована та продовжує здобувати вищу освіту у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна. 10.05.2011 мати позивача зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Від цього шлюбу у них є дитина. ОСОБА_4 дуже добре ставиться до ОСОБА_1 , піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, переймається її навчанням, забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, придбає для дитини одяг, взуття та інші речі. Вподальшому, ОСОБА_4 має на меті удочерити ОСОБА_1 , оскільки любить її та ставиться до неї як до рідної доньки.

У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 справу передано для розгляду судді Сенаторову В.М.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Сенаторова В.М. від 20.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Сенаторова В.М. від 18.02.2020 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, зазначена справа 07.04.2020 передана в провадження судді Чередник В.Є.

Позивач у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про проведення судового засідання без її присутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 23.06.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 05.10.2001 зроблено відповідний запис за №3132. Батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції (а.с.7).

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , шлюб між чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №08 від 13.01.2010, місце реєстрації Київський відділ реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ (а.с.17).

14.06.2002 Київським районним судом м.Харкова видано постанову про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

Постановою державного виконавця Київського районного ВДВС від 03.07.2002 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчих листів №2-5434/3 виданих Київським районним судом м.Харкова 14.06.2002 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_6 по ј частині, починаючи з 03.06.2002 (а.с.21).

28.02.2011 ОСОБА_6 звернулась із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 , 1983 р.н., за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України (а.с.22-23).

Будь-яких відомостей щодо порушення кримінальної справи, визнання ОСОБА_6 потерпілою та проведення слідчих дій суду не надано.

10.05.2011 ОСОБА_7 після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб про що в Книзі реєстрації шлюбів 10.05.2011 зроблено відповідний актовий запис за №11 у Черкасько-Лозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області (а.с.18).

Київський ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області листом від 10.07.2019 вих№14.4-38/2793 повідомив ОСОБА_8 про те, що згідно даних АСВП, ВД/ВП - спецпідрозділ та електронного архіву виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утриманя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконанні не перебувають (а.с.24).

ОСОБА_1 навчалася у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №62 Харківської міської ради Харківської області. Згідно виданої характеристики, батько дитини жодного разу школу не відвідував, справами доньки не цікавився (а.с.25).

Як вбачається з довідки від 05.05.2019 №02-15/840, виданої в.о.старости с.Черкаська Лозова, с.Лісне Малоданилівської селищної ради ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , 2001 р.н., яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає разом з матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 (а.с.15).

Згідно ст.164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст..165 СК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Частино 1 ст.166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав наделені відповідні особи в тому числі сама дитина, яка досягла 14 років.

При цьому, згідно ч.1 ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Позивач ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у жовтні 2019 року, тобто після досягнення повноліття.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення повнолітньої особи до суду з даним позовом не передбачено чинним законодавством, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст..141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 6, 164, 165 СК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

При цьому, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.06.2020

Суддя Чередник В.Є.

Попередній документ
90016481
Наступний документ
90016483
Інформація про рішення:
№ рішення: 90016482
№ справи: 953/19697/19
Дата рішення: 23.06.2020
Дата публікації: 26.06.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський районний суд м. Харкова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав
Розклад засідань:
13.01.2020 10:30 Київський районний суд м.Харкова
18.02.2020 11:00 Київський районний суд м.Харкова
25.03.2020 11:00 Київський районний суд м.Харкова
25.05.2020 11:00 Київський районний суд м.Харкова
23.06.2020 17:00 Київський районний суд м.Харкова