Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 червня 2020 р. Справа№200/5027/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до спеціального (пільгового) страхового стажу періодів роботи позивача: з 20.01.1992 по 12.01.1993; з 02.07.1996 по 29.07.1997; з 14.08.1997 по 30.09.1998; визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до страхового (загального) та спеціального (пільгового) стажу періоду роботи позивача з 01.12.2017 по 01.02.2020; зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду по справі повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши на підставі записів трудової книжки БТ-11 № 3325831: до страхового (загального) та спеціального (пільгового) стажу період роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2017 по 01.02.2020; до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи з 20.01.1992 по 12.01.1993 на підприємстві «Шахта ім. М. Горького» виробничого об'єднання «Донецьквугілля»; з 02.07.1996 по 29.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола»; з 14.08.1997 по 30.09.1998 на підприємстві ЗАТ Старательская артель «Север».
Ухвалою від 25 травня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15 червня 2020 року.
16 червня 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
22 червня 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з'явились про причини неявки не повідомили, в позовній заяві позивач просив слухати справу без його участі в судових засіданнях.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
13.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Починаючи з 01 лютого 2020 року відповідач призначив позивачу пенсію на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно письмових роз'яснень відповідача № 4485/03 від 23.04.2020 підставою для не зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2017 по 01.02.2020 до пільгового стажу стала відсутність сплати ЄСВ роботодавцем позивача. Також через відсутність уточнюючих (пільгових) довідок відповідач не зарахував до спеціального (пільгового) страхового стажу позивача спірні періоди роботи: з 20.01.1992 по 12.01.1993; з 02.07.1996 по 29.07.1997; з 14.08.1997 по 30.09.1998.
Дії відповідача щодо не зарахування до спеціального (пільгового) страхового стажу позивача вказаних спірних періодів позивач вважає протиправними та просить суд відновити його порушені права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії зарахувавши спірні періоди до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано: оригінал та копію трудової книжки БТ-ІІ № 3325831; копію довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 16.09.2019 № 330, виданої підприємством Шахта ім. М. Горького; копію довідки про заробітну плату від 14.10.2019 № 324, виданої підприємством Шахта ім. М. Горького; копію довідки про кількість спусків у шахту від 16.09.2019 № 331, виданої підприємством Шахта ім. М. Горького; копію довідки про перейменування підприємства від 16.09.2019 № 332, виданої підприємством Шахта ім. М. Горького; копію довідки ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.03.2020 року №57/03 про сплату ЄСВ з заробітної плати позивача за період з 01.12.2017 року по 31.01.2020 року; копію архівної довідки № 30 від 11.03.2020 року архівного відділу Новогродівської міської ради; лист Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.04.2020 № 4485/03.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що відповідно до наданих документів на дату призначення страховий стаж позивача врахований по 30.11.2017, та склав 25 років 09 місяців 24 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - шахтарі 08 років, військова служба-2 роки 19 днів.
До пільгового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи: з 20.01.1992 по 12.01.1993 на підприємстві «Шахта імені Горького» ВП «Донецькуголь» в якості гірничого робітника підземного, з 02.07.1996 по 29.07.1997 року на підприємстві ЗАТ «Агрікола» в якості підземного електрослюсаря, з 14.08.1997 по 30.09.1998 року на підприємстві ЗАТ Старательная артель «Север» Магаданской області, в якості підземного електрослюсаря, так як позивачем не надано пільгові довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день в підземних умовах; з 01.12.2017 по 31.01.2020 в якості електрослюсаря підземного на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» через несплату єдиного соціального внеску підприємством ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська».
Положеннями ч. 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідач зазначає, що вищенаведені положення дають право Пенсійну фонду України проводити перевірки наданих документів їх відповідності первинним документам.
Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 20.01.1992 по 12.01.1993 на підприємстві «Шахта імені Горького» ВП «Донецьквугілля» в якості гірничого робітника підземного, відповідач зазначає, що підприємство зареєстровано на непідконтрольній українській владі території та позивачем не надано пільгові довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день в підземних умовах, підприємство не здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію. Цей факт унеможливлює здійснення перевірки наданих довідок первинними документами.
Враховуючи зазначене, документи видані на тимчасово окупованій території відповідач вважає недійсними та такими, що не створюють правових підстав, тому достовірність таких документів необхідно перевірити первинними документами.
Також відповідач зазначає, що управлінням ПФУ правомірно не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.12.2017 року по 01.02.2020 року на ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта «Новогродівська», через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.
Відповідач зазначає, що з приписів Закону №1058 та Закону №2464 вбачається, що відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника та вважає, що Пенсійний фонд не повинен нести відповідальність за невиконання обов'язків страхувальником.
Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою БТ-ІІ № 3325831 від 31 серпня 1987 року.
Відтак, спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці:
- №№ 8-11 - гірник підземний 1, 2, 3 розряду з повним робочим днем у шахті на підприємстві Шахта ім. М. Горького ВО «Донецьквугілля»;
- №№ 14-15 - підземний електрослюсар 4 розряду з повним робочим днем у шахті ЗАТ «Агрікола»;
- №№ 16-17 - електрослюсар підземний 4 розряду з повним робочим днем під землею в ЗАТ Старательська артіль «Север» Магаданська область, район Крайоньої Півночі;
- №№ 44-46 - електрослюсар підземний 4, 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта «Новогродівська».
Згідно копії довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 16.09.2019 № 330, виданої підприємством Шахта ім. М. Горького Міністерства вугілля та енергетики так званої «ДНР», наданої позивачем, в період з 20.01.1992 року по 12.01.1993 року, позивач працював за професією гірник підземний, що передбачена Списком №1, повний робочий день та виконував підземні роботи.
Згідно копії довідки ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.03.2020 року №57/03 про сплату ЄСВ з заробітної плати позивача за період з 01.12.2017 року по 31.01.2020 року, підприємством сплачено страхові внески за позивача за цей період.
Згідно копії архівної довідки № 30 від 11.03.2020 року архівного відділу Новогродівської міської ради, позивач працював у ЗАТ «Агрікола» з 02 липня 1996 року по 29 липня 1997 року електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ОКР-2, інформація щодо атестації робочих місць відсутня.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини не зарахування спірних періодів до страхового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Статтею 44 Закону №1058-ІУ передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-1У встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За приписами п.1 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі Порядок №383) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, та на підставі яких видана спірна пільгова, довідка були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.
При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, “Loizidouv. Turkey”, “Cyprusv. Turkey”), проти Молдови та Росії (зокрема, “Mozerv/the Republic of Moldova and Russia”, “Ilascu and Othersv. Moldova and Russia”), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Відтак, згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО (ООС) та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивача з 01.12.2017 року по 01.01.2020 року на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через несплату останнім страхових внесків, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що непризначення пенсії позивачу є наслідками неправомірних дій роботодавця, а не органу ПФУ, тобто фактично перекладає тягар негативних наслідків такої протиправної поведінки підприємства на його працівника.
Несвоєчасне виконання Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача з 14.08.1997 по 30.09.1998 на підприємстві ЗАТ Старательска артіль «Север» суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (мовою оригіналу): «Для установления права на пенсию, в том числе пенсий на льготных основаниях и за выслугу лет, гражданам государств-участников Соглашения учитывается трудовой стаж, приобретенный на территории любого из этих государств, а также на территории бывшего СССР за время до вступления в силу настоящего Соглашения».
Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Дослідивши обставини справи, матеріали позову, відзиву на позовну заяву, подані сторонами документи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини суд дійшов наступних висновків.
Відповідачем спірний період не зараховано, крім того відповідач не вжив заходів, передбачених ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV та п. 4.2 Порядку № 22-1, шляхом направлення відповідних запитів до повноважних органів та установ, у тому числі іноземних, що, в свою чергу, суперечить процедурі розгляду заяви про призначення пенсії, визначеній Порядком № 22-1.
Відповідно до вимог Порядку № 22-1, відповідач отримавши 13.02.2020 заяву позивача про призначення пенсії та відповідні довідки повинен був розпочати процедуру їх перевірки в порядку ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV та п. 4.2 Порядку № 22-1 та лише після отримання інформації про підтвердження або спростування викладеної в них інформації в 10-денний термін з моменту її отримання примати рішення про зарахування спірного періоду або відмову в його зарахуванні як це визначено п. 4.3 Порядку № 22-1.
Щодо не зарахування спірного періоду роботи позивача з 02.07.1996 по 29.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола» суд зазначає наступне.
Єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.
Проте відповідачем не було надано жодної оцінки, зокрема, записам наявним у трудовій книжці позивача щодо роботи позивача з 02.07.1996 по 29.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола» на посаді, яка дає право на пільгову пенсію, відомостям щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.
Отже, відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органом Пенсійного фонду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 квітня 2019 по справі №204/362/17.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що порушення процедури розгляду заяви позивача, допущені відповідачем, порушили право позивача на соціальний захист та пенсійне забезпечення тому висновок відповідача про не зарахування спірних періодів є передчасним, протиправним.
Поряд з цим, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається .зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його в.икористання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до спеціального (пільгового) страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 : з 20.01.1992 по 12.01.1993; з 02.07.1996 по 29.07.1997; з 14.08.1997 по 30.09.1998.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового (загального) та спеціального (пільгового) стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.2017 по 01.02.2020.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) з урахуванням висновків суду по справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо зарахування на підставі записів трудової книжки БТ-11 № 3325831: до страхового (загального) та спеціального (пільгового) стажу період роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2017 по 01.02.2020; до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи з 20.01.1992 по 12.01.1993 на підприємстві «Шахта ім. М. Горького» виробничого об'єднання «Донецьквугілля»; з 02.07.1996 по 29.07.1997 на підприємстві ЗАТ «Агрікола»; з 14.08.1997 по 30.09.1998 на підприємстві ЗАТ Старательская артель «Север».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 22 червня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко