24 червня 2020 р.Справа №160/6819/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 02.09.2019 року ВП № 59927817 про стягнення з боржника основної винагороди;
- визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 02.09.2019 року ВП № 59927817 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 18.12.2019 року ВП № 59927817 про поновлення виконавчого провадження.
23.06.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» подано до суду заяву про забезпечення позову, в якому останній просить суд:
- зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 59927817, в тому числі реалізацію рухомого майна (обладнання) ТОВ «ДНІПРО КАОЛІН» (код ЄДРПОУ 24228943), яке реалізується Державним підприємством «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота 389412.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що передане майно на реалізацію - це все виробниче обладнання Товариства, а тому його продаж буде означати фактичне припинення діяльності ТОВ «ДНІПРО КАОЛІН» та закриття підприємства.
Крім того, враховуючи невірне визначення витрат виконавчого провадження та розміру основної винагороди не вжиття заходів забезпечення позову призведе до зайвого стягнення з позивача коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що по-перше, ТОВ «ДНІПРО КАОЛІН» просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням та по-друге, заборонити (зупинити) реалізацію майна, що виставлено на електронні торги в порядку здійснення приватним виконавцем виконавчих дій.
Заявник вказує, що дії приватного виконавця щодо примусового виконання виконавчого провадження призведуть до невідворотної зупинки підприємства , неможливості подальшої сплати заробітних плат, обов'язкових платежів, зборів та податків та як наслідок банкрутства підприємства.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрієм Олександровичем винесено постанову від 02.09.2019 року ВП № 59927817 про стягнення з боржника основної винагороди та постанову від 02.09.2019 року ВП № 59927817 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, отже, тривають виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого провадження, при цьому позивачем подано позов до суду про їх скасування.
Крім того, як видно зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що будь-яких постанов чи листів від відповідача за виконавчим провадженням № 59927817 не отримував, а тому не міг бути обізнаний про порушення своїх прав та інтересів.
За наведених обставин, суд приймає до уваги доводи позивача щодо наявності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, до набрання законної сили рішення в адміністративній справі, а захист цих прав та інтересів значною мірою ускладниться без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дій за виконавчим провадженням №59927817.
Суд вказує, що на час вирішення та набрання законної сили рішенням у справі про визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов, вони може бути повністю виконаними, оскільки мають чітко встановлені строки для їх виконання.
Суд зазначає, що Наказом Мінфіну України від 03.09.2013р. № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Але на випадки повернення помилково чи передчасно стягнутих витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди вказаний порядок не регулює. Іншого механізму повернення коштів платника у вигляді стягнутих за виконавчим провадженням, які не є податками чи іншими обов'язковими платежами, законодавцем не передбачено, що унеможливить їх повернення за заявницьким принципом та породжуватиме нові судові спори.
Таким чином, якщо дії щодо примусового виконання виконавчого провадження не буде зупинено на час розгляду адміністративної справи про визнання їх протиправними та скасування, то для Товариства це істотно ускладнить чи навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених протиправним актом індивідуальної дії прав або інтересів, за захистом яких воно звертається до суду.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 59927817, відповідає змісту судового захисту та підлягає задоволенню.
Втім, щодо вимог заяви Товариства про зупинення реалізації рухомого майна (обладнання) ТОВ «ДНІПРО КАОЛІН» (код ЄДРПОУ 24228943), яке реалізується Державним підприємством «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота 389412, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб обраний позивачем прямо заборонено ч. 6 ст. 151 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в цій частині заяви про забезпечення позову.
Відтак, суд вказує, що в даному випадку, позивачем обґрунтовано наведено підстави вважати про існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України, відповідно до якої заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваних рішень буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, унеможливить ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, суд, дослідивши позовну заяву та додані матеріали вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а тому наведений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідають його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, заяви про забезпечення позову, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 59927817.
У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО КАОЛІН» про зупинення реалізації рухомого майна (обладнання) ТОВ «ДНІПРО КАОЛІН» (код ЄДРПОУ 24228943), яке реалізується Державним підприємством «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота 389412 - відмовити.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський