Копія
24 червня 2020 року Справа № 160/5708/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за ч. 1 ст. 14 Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV - протиправними;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за ч. 1 ст. 14 «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , про яке повідомлено у листі від 22.04.2020 року за № 0400-0305-8/19509;
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право на призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 від 14.04.2020 року про призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію за ч. 1 ст. 14 Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV з 14.04.2020 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.04.2020 року він звернувся до управління із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до . 1 ст. 14 «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 22.04.2020 року за № 0400-0305-8/19509 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення віку та не підтвердження стажу повного робочого дня на підземних та відкритих гірничих роботах тривалістю 25 років. Позивач, вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пільгової пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними і такими, що порушують його гарантовані Конституцією соціальні права па пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року дану справу прийнято до провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 19.06.2020 року подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не надано документів, які підтверджують стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач зазначає, що документи які позивач надає до суду, а саме: довідки уточнюючі пільгових характер роботи в ПАТ "Кривбасзалізрудном" шахти "Родіна" №327,328, архівні довідки №К-3149,3150 від 29.11.2019, накази про атестацію робочих місць за умовами праці для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення №70 від 25.07.1994, №104-к від 02.08.1999, №8 від 04.02.2000, №375 від 03.06.2004, №126 від 15.06.2018, особова картка, накази про переміщення кадрів, про звільнення та інші, до заяви для призначення пенсії в електронному вигляді через Вібпортал не надавались. За таких обставин, рішення про відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення позивачу пільгової пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не приймало, оскільки позивач подав через Вебпортал заяву про призначення пенсії за віком та надав тільки скан-копії паспорту, ідентифікаційного коду та трудової книжки.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.04.2020 року звернувся до відповідача через електронний сервіс Пенсійного фонд України із заявою про призначення пенсії на підставі ч. 1 ст. 14 Закону № 1788-ХІІ та ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
На день звернення до відповідача, позивач має загальний трудовий стаж 28 років 22 дні, з яких 25 років 1 місяць 24 дні пропрацював на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.
Разом із заявою до пенсійного органу були подані наступні документи: паспорт серії НОМЕР_2 та реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудова книжка НОМЕР_3 .
Листом від 22.04.2020 року за № 0400-0305-8/19509 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком згідно з п.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування». Відповідач повідомив позивача про розгляд заяви про призначення пенсії від 14.04.2020 року та про відмову у призначенні пенсії через недосягнення віку та не підтвердження стажу повного робочого дня на підземних та відкритих гірничих роботах тривалістю 25 років. Позивача повідомлено було про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують пільговий трудовий стаж роботи, проте, додаткових документів надано не було.
Не погодившись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Так, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років (ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом частини 3 статті 114 Закону України № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
В силу приписів частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-XII, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільговому розмірі» та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року. В період з 01 січня 1992 року і по теперішній час застосовувались списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, від 16.01.2003 року № 36, від 24.06.2016 року № 46, в яких посади працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, входять до Списку № 1.
Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку № 637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступники.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Таким чином, відповідно до законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 став висновок пенсійного органу про невиконання умов статті 114 Закону №1058-IV в частині стажу, необхідного для призначення відповідної пенсії.
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 працював:
- з 13.03.1995 року по 27.06.1995 року - працював на шахті «Родіна» ВО Кривбасруда, правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», гірником з повним робочим днем на підземних роботах;
- з 04.07.1995 року по 20.08.2000 року - респіраторник оперативного взводу ;
-з 21.08.2000 року по 03.12.2001 року - командир відділення оперативного взводу;);
-з 04.12.2001 року по 31.05.2002 року - помічник командира оперативного взводу загону;
-з 01.06.2002 року по 31.03.2003 року - командир взводу;
-з 01.04.2003 року по 03.07.2003 року - командир відділення оперативного взводу;
-з 04.07.2003 року по 02.02.2004 року - помічником командира взводу;
- з 03.02.2004 року по 17.01.2006 року - працював у Південному регіональному спеціальному (воєнізованому) аварійно-рятувальному загоні помічником командира взвода.
- з 18.01.2006 року по 19.06.2014 року - помічником командира взводу на контрактній основі;
- з 20.06.2014 року і станом на 14.04.2020 року та на час подання позову -респіраторником на контрактній основі.
Крім того, суд зауважує, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неточності, неправдиві або недостовірні відомості та/або взагалі не містять відповідних відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим пов'язується необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу. Зворотнього не доведено відповідачем. А тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до довідок, які позивач надав до суду, а саме: довідки уточнюючі пільгових характер роботи в ПАТ "Кривбасзалізрудном" шахти "Родіна" №327,328, архівні довідки №К-3149,3150 від 29.11.2019, накази про атестацію робочих місць за умовами праці для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення №20 від 01.03.1994 року, №70 від 25.07.1994, №104-к від 02.08.1999, №8 від 04.02.2000, №375 від 03.06.2004, №126 від 15.06.2018, особова картка, накази про переміщення кадрів, про звільнення та записів в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням відомостей щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, робота на яких визначає право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 періоду роботи з 13.03.1995 року по 27.06.1995 року та період роботи з 04.07.1995 по 14.04.2020 рік, допустив протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у належному розмірі. Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи для призначення пільгової пенсії за віком спірного періоду роботи та здійснити відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
-визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
-визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії (пункт 4);
-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідача рішення від 22.04.2020 року за №0400-0305-8/19509, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2020 року за № 0400-0305-8/19509 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 13.03.1995 року по 27.06.1995 року та період роботи з 04.07.1995 по 14.04.2020 рік, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та за ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.04.2020 року з урахуванням висновків суду.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн., а тому судовий збір підлягає поверненню позивачу у розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. : 2).
Керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення від 22.04.2020 року за № 0400-0305-8/19509 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 13.03.1995 року по 27.06.1995 року та період роботи з 04.07.1995 по 14.04.2020 рік, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та за ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.04.2020 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять ) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 24.06.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.