Копія
24 червня 2020 року Справа № 160/5841/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 травня ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровської області від 19.02.2020 за №1638/0305-17 в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком по Списку №2, зв'язку з відсутністю пільгового стажу для призначення пенсії за віком по Списку №2 протиправною, та визнати, що ОСОБА_1 , має пільговий стаж по Списку №2 в розмірі 7 років 10 місяців 27 днів, а саме період трудової діяльності на підприємствах по спеціальності, яка надає право на пільгову пенсію за віком по Списку №2 після досягнення 52 років:
- у період з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року вантажником по перевезенню вугілля, у період з 01.01.1989 року по 30.07.1996 року майстром погрузки (код- 20101006-23398) на шахті «Ольховатська» п/о «Орджонікідзевугілля»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням пільгового стажу, передбаченого Списком №2, в розмірі 7 років 10 місяців 27 днів, пенсію, починаючи з 06 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.02.2020 року звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком по Списком № 2. Проте, листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1638/0305-17 від 19.02.2020 року було відмовлено у призначенні пенсії за віком по Списку №2 у зв'язку із тим, що пільгові довідки не відповідають чинному законодавству, а саме відсутні дата та номер, відсутній код ОКПО на печатці, та підлягають перевірки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній території, відсутня можливість вийти на перевірку та перевірити відомості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/5841/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
16 червня 2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 06.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від №1638/0305-17 від 19.02.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки періоди роботи з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року та періоди з 01.01.1989 року по 30.07.1996 не зараховані до пільгового стажу. Загальний стаж роботи становить 32 року 06 місяців 26 днів, а отже право на призначення пенсії за віком по Списку №2 відсутнє. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та згідно з діючим законодавством.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
06.02.2020 року ОСОБА_1 з метою оформлення пенсії на пільгових умовах, звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Загальний страховий стаж складає 32 роки 3 місяців 6 днів, пільговий стаж складає 7 років 10 місяці 27 днів.
До заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 додав наступні документи: трудову книжку, довідка про підтвердження наявного трудового стажу, наказ №285 від 30.12.1995 року «Про проведення атестації робочих місць по вимогам праці», перелік професій до даного наказу.
Листом від 19.02.2020 за №1638/0305-17 пенсійний орган відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки згідно наданих документів, станом на дату звернення загальний стаж позивача склав 32 роки 06 місяці 26 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2. Також відповідач зазначає, що пільгові довідки не відповідають чинному законодавству, а саме відсутня дата та номер, відсутній код ОКПО на печатці, та підлягають перевірки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній території, відсутня можливість вийти на перевірку та перевірити відомості.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до п. 2 розд. ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, згідно п. 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 "Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закону № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом досліджено копія трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 в якій містяться записи, зокрема: №7 з у період з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року вантажником по перевезенню вугілля (наказ №299 від 05.09.1988р.) та запис № 8 період з 01.01.1989 року переведений майстром погрузки (код- 20101006-23398) на шахті «Ольховатська» п/о «Орджонікідзевугілля» ( наказ №452 від 30.12.1988 року; запис №9 по 30.07.1996 року звільнений відповідно до ст. 38 КЗоТ (наказ № 312 від 30.07.1996р.)
Вказані записи скріплені печатками підприємств.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені періоди роботи, назви професії.
Самі записи мають всі необхідні відомості та не містять виправлень. Тобто достовірність записів сумніву не викликає.
Посилання відповідача на довідку видана структурним підрозділом «Шахта «Ольховська» державного підприємства «Орджонікідзевугілля» , не приймається судом до уваги, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, є трудова книжка.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 668/3386/15-а (провадження № К/9901/19127/18).
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи: з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року вантажником по перевезенню вугілля, у період з 01.01.1989 року по 30.07.1996 року майстром погрузки (код- 20101006-23398) на шахті «Ольховатська» п/о «Орджонікідзевугілля», що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 вказані періоди.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язаня Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням пільгового стажу, передбаченого Списком №2, в розмірі 7 років 10 місяців 27 днів, пенсію, починаючи з 06 лютого 2020 року., слід зазначити наступне.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи те, що орган Пенсійного фонду відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи на підставі не враховані періоди підтверджені записами в трудовій книжці, не розглядаючи по суті питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд доходить висновку, що з урахуванням наведених норм та з метою захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.02.2020 року.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Таким чином, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2020 за №1638/0305-17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком по Списку №2, зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року вантажником по перевезенню вугілля, у період з 01.01.1989 року по 30.07.1996 року майстром погрузки (код- 20101006-23398) на шахті «Ольховатська» п/о «Орджонікідзевугілля» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2020 року про призначення пенсії та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840 грн. 80 коп., що документально підтверджується квитанціями №01973-5996-6407-4457 від 19.08.2019 року.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2020 за №1638/0305-17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 05.09.1988 року по 30.12.1988 року вантажником по перевезенню вугілля, у період з 01.01.1989 року по 30.07.1996 року майстром погрузки (код- 20101006-23398) на шахті «Ольховатська» п/о «Орджонікідзевугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2020 року про призначення пенсії та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 420 гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 24.06.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.