Копія
24 червня 2020 року Справа № 160/5754/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протипранвими дії та зобов'язання вичнити певні дії, -
27.05.2020 року ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у застосуванні Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періодів роботи до загального та пільгового стажу роботи протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу періоди роботи на ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок пенсії із застосуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з додаванням пільгового стажу та з урахуванням вже проведених виплат, починаючи з дня призначення пенсії 21.11.2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 21.11.2019 року отримує пенсію за віком Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що при призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем не зараховано періоди роботи на ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року; ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року, з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська». Так, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до пільгового стажу вказані періоди роботи. Листом від 09.12.2019 року відповідачем було надано відповідь № 750/03.25-17, якою відмовлено в зарахуванні зазначених періодів роботи у зв'язку з неврахуванням періодіі роботи на на ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року; ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року, з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська». Позивач не погоджується з такими діями пенсійного органу, оскільки його пільговий стаж за Списком №1 на підземних роботах складає 18 років 08 місяці 15 днів, а тому він має право на обчислення пенсії в розмірі встановленому ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5754/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
10.06.2020 від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивач звернувся до управління із заявою у довільній формі на яку видано лист «Про розгляд звернення» №9313/3-09 від 27.12.2019 року відповідно до Закону України «Про зверненням громадян», а тому управлінням не приймалося рішення про відмову позивачеві у перерахунку пенсії та правовідносини між управлінням та позивачем з питання здійснення останньому перерахунку пенсії ще не виникали. Відповідач немає права приймати до розгляду документи, які підтверджують пільговий стаж роботи, що видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З 21.11.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про агальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 , 27.12.1966 року є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується від 19.11.2019 року №121650000232605 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради.
В грудні 2019 року позивач отримав перший раз призначену пенсію, розмір якої склав 6 937,74 грн. З такою сумою позивач не погодився, тому звернувся до органів Пенсійного фонду за роз'ясненнями.
Листами від 09.12.2019 року № 750/03.25-17 та від 27.12.2019 № 9313/3-09 позивача повідомили, що :
- до загального та пільгового стажу не зарахований період роботи з 14.01.1985 по 20.04.1985 року, оскільки печатки підприємств у трудовій книжці неможливо прочитати, а пільгова довідка «Макіїввугілля» від 25.10.2019 року не береться до уваги;
- до пільгового стажу не зараховані наступні періоди: 07.08.1987 по 11.09.1987 роки:
12.09.1987 по 02.03.1990 року - знаходження під вартою;
29.03.1990 по 14.11.1990 роки;
21.05.1991 по 12.04.1992 роки;
01.02.1993 по 04.10.1993 роки;
04.05.1995 по 27.11.1995 роки;
27.05.1996 по 18.09.1998 роки, оскільки відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 з 01.12.2014 року на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а пільгові довідки видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній території України.
Крім того відповідачем не зараховано з невідомих підстав до пільгового стажу періоду з 01.12.2008 року по 04.03.2009 року навчання на курсах при учбово-курсовому комбінаті за професією «машиніст гірничих виймальних машин», а також щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року.
Відповідач зазначив, станом на 01.12.2019 року страховий стаж позивача складає 28 років 07 місяців 08 днів, в тому числі пільговий стаж роботи, розрахований за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - 10 років 15 днів, заробітна плата взята за період з 01.01.2004 по 31.05.2014 роки, відповідно пенсія складає 6 937,74 грн.
ОСОБА_1 з даною відмовою не погоджується, вважає її протиправною, оскільки розрахунок пільгового стажу відповідно до записів в трудовій книжці складає:
02 роки 06 місяців 25 днів - робота за ст. 14 - 25 - робота на непровідних професіях (в тому числі проходження військової служби);
16 років 01 місяць 20 днів - робота за ст. 14 - 20 - робота на провідних професіях (підземний гірничий робітник очисного вибою)
Таким чином пільговий стаж дорівнює : 02 роки 06 місяців 25 днів + 16 років 01 місяць 20 днів = 18 років 08 місяців 15 днів.
Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
При цьому суд зауважує, що відповідно до паспорта громадянина України №003418718, датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на день звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (21.11.2019р.) позивачу було повних 52років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 наданої до суду видно, що ОСОБА_1 у спірні періоди займав наступні посади:
в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька»:
з 14.01.1985 - 17.02.1985 роки - учень машиніста підземних установок;
18.02.1985 - 20.04.1985 роки - машиніст підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею, звільнений в зв'язку з призивом до військової служби;
26.04.1985 - 05.06.1987 - Строкова військова служба в лавах Радянської
Армії;
ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке»
07.08.1987 - 11.09.1987 роки - машиніст підземних установок з повним робочим днем під землею;
12.09.1987-02.03.1990 роки знаходився під вартою в СІЗО № 1 УМД Донецького облвиконкому.
29.03.1990 - 03.05.1990 роки - відновлений на посаді машиніста підземних установок на видобувну ділянку
04.05.1990 - 16.09.1990 роки - навчання по професії «підземний гірничий робітник очисного вибою» - курси при учбово-курсовому комбінаті виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля»;
17.09.1990 - 14.11.1990 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою:
21.05.1991 - 12.04.1992 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою:
01.02.1993 - 04.10.1993 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою;
ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська»)
04.05.1995 - 27.11.1995 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою;
27.05.1996 - 18.09.1998 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою;
ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська»
12.01.2004 - 30.11.2008 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою;
01.12.2008 - 05.03.2009 роки - учень підземного машиніста гірничих
виймальних машин, курси при учбово-курсовому комбінаті ГП
«Шахтарськантрацит»;
06.03.2009 - 30.12.2014 роки - підземний гірничий робітник очисного вибою;
ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «ШУ Павлоградське»;
16.12.2019 - по теперішній час - підземний гірничий робітник очисного вибою.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені періоди роботи, назви професії, а також визначено, що роботи виконувались з повним робочим днем під землею.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача період роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 по 17.02.1985 роки - учнем машиніста підземних установок; з 18.02.1985 по 20.04.1985 роки - машиністом підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, засвідчено підписами помічника директора з кадрів та інспектора відділу кадрів та відтиском печатки. Самі записи мають всі необхідні відомості та не містять виправлень. Тобто достовірність записів сумніву не викликає. Крім того була надана пільгова довідка від 25.10.2019 року № 02/24-141, але вона не була врахована відповідачем при розрахунку стажу.
Відповідач не врахував дані періоди до загального та пільгового стажу період в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 по 17.02.1985 роки - учнем машиніста підземних установок: з 18.02.1985 по 20.04.1985 роки - машиністом підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею, оскільки на думку відповідача печатки підприємств у трудовій книжці неможливо прочитати, а пільгова довідка «Макіїввугілля» від 25.10.2019 року не приймається до уваги, суд зазначає наступне.
Нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці не може бути підставою для відмови в зарахуванні до загального та пільгового стажу спірного періоду роботи.
Також суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Крім того, з метою додаткового підтвердження зайнятості на посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії та до суду надані наступні документи:
трудова книжка, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, безпосередню зайнятість та виконання робіт під землею;
за періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» надав:
довідки про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки № 03/24/141 від 25.10.2019 року, в яких зазначено періоди роботи, які співпадають з трудовою книжкою, посади та зазначено «з повним робочим днем на підземних роботах;
за періоди роботи в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська» :
довідки про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки № 03/24/141 від 25.10.2019 року, в яких зазначено періоди роботи, які співпадають з трудовою книжкою, посади та зазначено «з повним робочим днем на підземних роботах;
Відомості, зазначені у вказаних уточнюючих довідках щодо характеру та умов праці, співпадають із записами, зазначеними в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом міністерства соціальної політики № 383 від 18.11.2005 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Так, під час роботи по професіям, які дають право пільгове пенсійне забезпечення, застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461.
Посади машиніст підземних установок, гірничий робітник очисного вибою, прохідник відносяться до Списку № 1 розділу 1 «Підземні роботи», з зайнятістю на підземних роботах повний робочий день.
Судом встановлено та відповідачем фактично визнається у відповіді на відзив, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах надані вищевказані уточнюючі довідки та додаткові документи, які не були враховані пенсійним органом, оскільки вони видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній території України.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
З практики Європейського суду з прав людини слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
До вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016).
«Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2018р. у справі №235/2357/17.
За таких обставин, відповідачем безпідставно не враховані вищевказані документи, що були надані позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії на підтвердження наявності у нього пільгового стажу за спірні періоди роботи.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська», суд зазначає наступне.
Згідно трудової книжки позивач в Не зарахування період роботи позивача в ДП "Шахтарськантрацит" ВП шахта "Іловайська" з 01.06.2014 31.07.2014 оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків, період з 01.08.2014 по 30.12.2014 не зарахований, так, як відсутня інформація про нараховану заробітну плату сплату страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 цього Закону).
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
З огляду на вказані норми діючого законодавства суд приходить до висновку, що наявність у підприємства, де працювала особа, заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює за страхована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).
Відмовляючи позивачу в зарахуванні певних періодів роботи та відповідної заробітної плати до страхового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.
Таким чином, усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Дана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року; ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року, з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська» а, отже, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у застосуванні Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
16.09.2008 року набрав чинності Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345 (далі Закон №345) (тобто до призначення пенсії позивачу), спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону №345 мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
До кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені цим законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день та працівники державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністром України, та членів їх сімей.
При цьому, статтею 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідна сукупність трьох умов: наявність пільгового стажу роботи на підземних роботах не менше 15 років для чоловіків, зайнятість на цих підземних роботах повний робочий день та віднесення професії до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Таким чином, професії та посади позивача, за якими він працював, віднесені до Списку №1.
Суд також вказує на те, що в трудовій книжці позивача, безпосередньо, зазначається що він працював на посадах з повним робочим днем під землею.
Як встановлено з матеріалів справи, пільговий стаж роботи позивача, який зарахований відповідачем за Списком №1 складає 10 років 15 днів.
При цьому, враховуючи встановлені судом обставини та висновки суду, до пільгового стажу позивача (Список №1) підлягають зарахуванню спірні періоди, а саме: роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року, періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року ; періоду роботи з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська»;», що у своїй сукупності свідчить про те, що загальний пільговий стаж позивача за Списком №1 складає понад 15 років, що, в свою чергу, надає підстави для застосування при призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак, протиправно відповідачем здійснено не було, внаслідок чого такі дії відповідача є протиправними.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити розрахунок з додаванням пільгового стажу та з урахуванням вже проведених виплат, починаючи з дня призначення пенсії 21.11.2010 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його загального та пільгового стажу періоди які, при призначенні йому пенсії, не були враховані, а саме: період роботи на ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року; ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року, з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська» та зробити перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дати призначення пенсії, що викладена в довільній формі.
Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин йдеться про перерахунок раніше призначеної пенсії, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача із заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач, а також суд наголошує, що зі змісту заяви встановлено, що вона містить всю необхідну інформацію та обґрунтування, що передбачена і заявою встановленого зразка.
Проте, заява ОСОБА_1 розглянута відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідачем не приймалося, а лист від 27.12.2019 року № 9313/3-09 має роз'яснювальний характер та не встановлює для позивача правових наслідків.
При цьому, зазначаючи про недотримання позивачем порядку звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (не подання зави встановленого зразка), відповідач припустився надмірного формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.
Таким чином твердження відповідача з приводу того, що позивач з заявою про перерахунок пенсії встановленої форми відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не звертався, тобто правовідносини між відповідачем та ОСОБА_1 з питання проведення перерахунку пенсії не виникали, відмову в проведенні перерахунку пенсії пенсійний орган не надавав є помилковими та підлягає відхиленню.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.05.2018р. у справі № 537/3480/17.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії від 21.11.2019., відповідачем, в порушення частин п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.3 Порядку №22-1, рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії не приймалось, а лише надано відповідь листом від 27.12.2019 року № 9313/3-09, чим фактично допущено протиправну бездіяльність.
Що стосується обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідачем не прийнято відповідне рішення, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити розрахунок з додаванням пільгового стажу та з урахуванням вже проведених виплат, починаючи з дня призначення пенсії 21.11.2019 року, є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про такий розрахунок (чи відмову у перерахунку) не може бути предметом судового розгляду. Відтак, у задоволенні вказаних вимог належить відмовити.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2019 р. про перерахунок пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2019 р. про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно до цього є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 700, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код інн НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м.Дніпро,49094, код ЄДРОПУ 21910427) про визнання протипранвими дії та зобов'язання вичнити певні дії, - - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у застосуванні Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періодів роботи до загального та пільгового стажу роботи протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу періоди роботи на ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» шахта «Харцизька» з 14.01.1985 року по 20.04.1985 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля» ШУ «Харцизьке» з 07.08.1987 року по 11.09.1987 року; з 29.03.1990 року по 14.11.1990 року; з 21.05.1991 року по 12.04.1992; 01.02.1993 року по 04.10.1993 року; періоди роботи в ВО з видобутку вугілля «Жовтеньвугілля шахта «Іловайська» »(ДП ДХК «Жовтеньвугілля ВАТ шахта «Іловайська») з 04.05.1995 року по 27.11.1995 року; з 27.05.1996 року по 18.09.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2014 року по 30.12.2014 року в ДП «Шахтарськантрацит» ВП шахта «Іловайська»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2019 р. про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 700,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 24.06.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.