Копія
24 червня 2020 року Справа № 160/5643/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком листом від 07.10.2019 року № 66/03.25-17 у зв'язку з відсутністю трудового (страхового) стажу;
- зобов'язати відповідача включити період військової служби з 08.10.1977 року по 17.12.1979 року, період роботи з 22.04.1977 року по 11.06.1977 року, період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 року, період з 07.08.1996 року по 15.06.2000 року позивачу до загального трудового (страхового) стажу;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 16.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначенні пенсії за віком на підставі Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №66/03.25-17 від 07.10.2019р. про відмову у призначені пенсії, позивача повідомлено, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2019 р. № 66/03.25-17 про розгляд звернення, позивача повідомлено, що до загального стажу не враховано період проходження військової служби з 08.10.1977 року по 17.12.1979 рік, так як у військовому квитку №3567613 від 08.10.1977 року має місце виправлення в даті призову. Період роботи з 22.04.1977 року по 11.06.1977 рік, не зарахували, оскільки на думку відповідача, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 є виправлену у даті виправлення. Не зараховано до стажу позивача період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 рік є виправлення у наказі про звільнення. Період роботи 07.08.1996 року по 15.06.2000 рік не зараховується, оскільки відсутня дата звільнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки при розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи:
-з 08.10.1977 по 17.12.1979 (військовий квиток №3567613) - період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку має місце виправлення в даті призову;
-з 22.04.1977 по 11.06.1977 - виправлення в даті звільнення;
-з 15.06.1989 по 03.03.1992 - виправлення в наказі про звільнення з роботи;
-з 07.08.1996 по 15.06.2000 - відсутня дата звільнення з роботи.
Таким чином, зарахувати дані період роботи не має правових підстав, оскільки період роботи документально не підтверджений.
Дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
16.09.2019 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з заявою, щодо призначення пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №66/03.25-17 про відмову у призначені пенсії, позивача повідомлено, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
У своєму листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що до загального стажу роботи не враховано 08.10.1977 по 17.12.1979 так, як у військовому квитку № 3567613 від 08.10.1977 має місце виправлення в даті призову. Також до загального стажу роботи неможливо зарахувати період роботи з 22.04.1977 по 11.06.1977 (має місце виправлення в даті звільнення), з 15.06.1989 по 03.03.1992 (має місце виправлення в наказі про звільнення) та з 07.08.1996 по 15.06.2000 (відсутня дата звільнення). Періоди роботи з 2007 року по 2019 враховано згідно сплати страхових внесків, зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За наданими документами позивача, страховий стаж складає 21 рік 1 місяць 28 днів при необхідному - 26 років.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-XII).
Відповідно до статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для признач пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою: з 22.04.1977р. по 11.06.1977р., у зв'язку з тим, що у трудовій книжці має місце виправлення в даті звільнення, з 15.06.1989р. по 03.03.1992р., у зв'язку з тим, що у трудовій книжці має місце виправлення в наказі про звільнення з роботи, період з 07.08.1996р. по 15.06.2000р., у зв'язку з тим, що у трудовій книжці відсутня дата звільнення з роботи.
Так, пунктами 1, 2. З «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 далі Інструкція № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи, що саме графа 2 трудової книжки за спірні періоди не містить жодних виправлень, суд вважає, що неналежне засвідчення виправлення в даті наказу про звільнення, в даному випадку, не є суттєвою обставино, яка може бути підставою для не враховування такого періоду до страхового стажу позивача.
Наявність трудового стажу позивача за періоди роботи -з 22.04.1977р. по 11.06.1977р., з 15.06.1989р. по 03.03.1992р., з 07.08.1996р. по 15.06.2000р., підтверджується записами у трудовій книжці.
Щодо не зарахування періоду з 08.10.1977р. по 17.12.1979р. суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчого служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Статтею 56 Закону № 1788 зазначається, що до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Зокрема, згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підтвердження періоду проходження військової служби з 08.10.1977р. по 17.12.1979р., позивач надав військовий квиток за НЗ №3567613, в якому чітко зазначено, що 17.12.1979 року був звільнений з військової служби.
Інших недоліків поданих документів для призначення пенсії відповідачем не зазначено.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Враховуючи, що спірні періоди підлягають зарахуванню до спірного стажу, суд дійшов висновку, що позивачем було в повному обсязі надано на розгляд відповідача наявні у розпорядженні позивача документи та відомості, що мають значення для призначення пенсії.
Відповідачем не було витребувано відповідні документи від підприємств, організацій де працював позивач.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років період роботи позивача з 08.10.1977 року по 17.12.1979 року, період з 22.04.1977 року по 11.06.1977 року, період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 року, період з 07.08.1996 року по 15.06.2000 року.
Відтак, суд приходить до висновку, що своїми діями щодо відмови у зарахуванні позивачу періоди роботи з 08.10.1977 року по 17.12.1979 року, період з 22.04.1977 року по 11.06.1977 року, період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 року, період з 07.08.1996 року по 15.06.2000 року до стажу роботи відповідач порушив соціальні та трудові права останньої, а тому такі дії є протиправними.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Таким чином, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі від 07.10.2019 року за №66/03.25-17, у призначенні позивачу пенсії віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 08.10.1977 року по 17.12.1979 року, період з 22.04.1977 року по 11.06.1977 року, період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 року, період з 07.08.1996 року по 15.06.2000 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.09.2019 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 коп., що документально підтверджується квитанціями №0.0.1685107153.1 від 22.04.2020 року.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420 грн, 20 коп.
Керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком листом від 07.10.2019 року № 66/03.25-17, у зв'язку з відсутністю трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити період військової служби з 08.10.1977 року по 17.12.1979 року, період роботи з 22.04.1977 року по 11.06.1977 року, період з 07.08.1989 року по 03.03.1992 року, період з 07.08.1996 року по 15.06.2000 року ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.09.2019 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 грн, 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 24.06.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.